Рішення № 76544836, 14.09.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/743/18

Провадження № 2/311/864/2018

14.09.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 вересня 2018 року Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Осінцевій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2018 року до Михайлівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає про те, що 12.09.2001 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі. Від шлюбу мають спільну дитину – неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на її користь, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розпорядження Голови Михайлівського районного суду Запорізької області ОСОБА_5 від 19.06.2018 року, у зв’язку з неможливістю утворити склад суду для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, цивільну справу № 321/743/18 провадження № 2/321/372/2018 направлено до Василівського районного суду Запорізької області за визначеною підсудністю, для розгляду по суті.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 20 липня 2018 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засіданні позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, про день та час судового засідання була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано заяву, в якій висловила прохання розглянути цивільну справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними у позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів, не заперечує (а.с.26).

В судове засіданні відповідач ОСОБА_3 повторно не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за останнім відомим місцем проживання (перебування) відповідача, що підтверджується поштовими конвертами, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.21,25), Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відзив, заперечення на позов не подано. Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справ, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, який 07.10.2004 року було розірвано, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу Михайлівського районного управління юстиції Запорізькій області 07.10.2004 року зроблено відповідний актовий запис № 73 та підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, копія якого є в матеріалах справи (а.с.3). Після розірвання шлюбу прізвище подружжя не змінювалося (а.с.3).

Від спільного подружнього життя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають неповнолітнього сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та в свідоцтві про народження якого в графі “батько” записаний ”Зубець Владислав Васильович”, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, яке міститься в матеріалах даної цивільної справи (а.с.4,28).

В подальшому, 07.11.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, який зареєстрований 07.11.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, за актовим записом № 97, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.27) та як вбачається з вказаного свідоцтва про шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з прізвища «Зубець» на прізвище «Ромаз».

Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 25.02.2004 року з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частки всіх видів заробітку відповідача щомісячно, з 24.02.2004 року і до повноліття (а.с.29).

Відповідно до рішення Михайлівського районного суду запорізької області від 13 липня 2012 року припинено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, повноліття дитини, за виконавчим листом №2-921, виданим 25.04.2004 року Михайлівським районним судом Запорізької області та відкликано виконавчий лист № 2-921, виданий 25 квітня 2004 року Михайлівським районним судом Запорізької області у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (а.с.30-31).

Як вбачається з довідки № 3502 від 19.06.2018 року, виданої Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7 та має такий склад сім?ї: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, донька – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, син – ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, чоловік – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.2) та вищевказані обставини відповідачем в судовому засіданні у встановленому порядку не оспорені.

На теперішній час між сторонами домовленості щодо утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_4 не досягнуто, тому позивачка ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно положень ст.181 СК України способами виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі

Згідно ч.4 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу батька (матері) та/чи в твердій грошовій сумі.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" стягнення не повинне перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", пункт 15 передбачає, що відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками домовленості про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно вимог ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно вимог статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7,8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

З урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, та враховуючи матеріальне, сімейне становище відповідача, який є фізично здоровою та працездатною особою, на обліку у вузьких спеціалістів медичних закладів не перебуває, хронічними хворобами не страждає, на утриманні непрацездатних батьків немає, на користь інших осіб аліменти не сплачує, оскільки жодних належних документів на спростування вищевикладених обставин суду не надано та в судовому засіданні відповідачем не доведено, тому суд вважає, що відповідач має можливість на теперішній час сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 у визначеній нею частці від доходів (заробітку) відповідача щомісячно, та приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає необхідним стягнути в судовому порядку з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12 на користь позивача ОСОБА_1, на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, відповідно до положень 141 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, а саме: з відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню в дохід держави судовий збір за пред’явлення до суду позову майнового характеру, розмір якого з 01.01.2018 року становить 704,80 грн., оскільки позивачка ОСОБА_1 по даній категорії справ про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,259,263-265,274,280-282,430 ЦПК України, ст.ст.84,180-183,191 Сімейного кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_13, (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_16 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_17) аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 червня 2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в цій частині підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_18 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14) судовий збір в дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) – 899998, рахунок отримувача – 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) в розмірі – 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_10