Рішення № 76544750, 12.09.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6267/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника позивача Шкорка С.М., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 12 вересня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 вересня 2018 року.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №MKМОАЕ000059240, згідно якого Позичальник отримав кредит у розмірі 18333,30 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,84% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 22.03.2013 року, та зобов'язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками, винагороду на умовах, передбачених цим Договором. Взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування Позичальник належним чином не виконує і станом на 19.05.2015 року заборгованість по кредиту складає 68725,43 дол.США, з яких: 16701,38 дол.США - заборгованість по кредиту; 860,96 дол.США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 672,33 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 47206,61 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 12,08 дол.США - штраф (фіксована частина); 3272,06 дол.США - штраф (процентна частина).

У процесі розгляду справи представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №MKМОАЕ000059240, оскільки Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було винесено рішення по справі №2-1823/2011 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТзОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 27584,50 дол.США, з яких: 16597,27 дол.США - заборгованість по тілу кредиту; 2434,20 дол.США - заборгованість по відсоткам; 401,39 дол.США - заборгованість по комісії; 6808,19 дол.США - заборгованість по пені; 31,39 дол.США - штраф (фіксована частина); 1312,05 дол.США - штраф (процентна частина). Враховуючи, що винесення рішення про стягнення заборгованості не зупиняє нарахування відсотків по кредиту, штрафів, комісії та неустойки, оскільки кредитний договір між сторонами не розірваний та продовжує діяти, позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги, а саме від заявленої суми позовних вимог 68725,43 дол.США відняти задоволену рішенням по справі №2-1823/2011 суму боргу в розмірі 27584,50 дол.США, в результаті чого сума заборгованості відповідача станом на 01.09.2015 року складає 41140,93 дол.США, в тому числі: 104,11 дол.США - заборгованість по кредиту (страхові платежі по заставі автомобіля); 860,96 дол.США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 270,94 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 39904,92 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 12,08 дол.США - штраф (фіксована частина); 2057,05 дол.США - штраф (процентна частина).

За таких обставин, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 43210,06 дол.США, що за курсом 21,8 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2015 року складає 894016,16 грн..

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2017 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №MKМОАЕ000059240 від 24.03.2008 року у розмірі 1236,01 дол. США, пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 39904,92 дол. США, що за курсом 21,8 відповідно до службового розпорядження НБУ від 18.05.2015 року, яке надано позивачем до матеріалів справи, складає 869927,26 гривень, а також 250 грн. штрафу (фіксована частина) за порушення грошових зобов'язань відповідно до п.14.9 Кредитного договору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19 січня 2018 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у цивільній справі №308/6267/15-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представником відповідача було подано заперечення проти позовних вимог, згідно яких просила відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.

Представником позивача було подано письмові пояснення на заперечення проти позовних вимог представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, просили відмовити повністю у задоволенні позовної заяви з підстав наведених в письмових запереченнях.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір №MKМОАЕ000059240, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 18333,30 дол. США, частина яких: у розмірі 16714,69 дол.США - на купівлю автомобіля; у розмірі 1277,49 дол.США - на сплату перших страхових платежів; у розмірі 684 дол.США - для оплати коштів реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі; у розмірі 334,29 дол.США - для оплати винагороди за надання фінансового інструменту, на строк до 22.03.2013 року, із сплатою за його користування кредитом відсотків у розмірі 11,64% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 2,04%річних.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Договором, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 24.03.2008 року.

Згідно умов Кредитного договору Позичальник взяв на себе зобов'язання повертати кредит та відсотки за його користування, сплатити винагороду (комісію) в строк та в порядку, встановленому договором, а саме щомісячно починаючи з наступного місяця в період сплати, з 24 по 28 число кожного місяця, Позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 425,35 дол.США для погашення заборгованості за договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Пунктами 14.2 та 14.3 Кредитного договору визначено, що у випадку порушення Позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого п.6.2.4 даного Договору, а також зобов'язання, передбаченого п.6.2.2 та п.6.2.3 Договору Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України Позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконує, не здійснює погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням Позичальником взятих на себе зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за його користування та винагороди, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовною заявою про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2011 року по справі №2-1823/2011 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТзОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості в розмірі 27584,50 дол.США за кредитним договором №MKМОАЕ000059240 від 24.03.2008 року, що становить 219658,13 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили, а тому встановлені ним обставини у відповідності до ч.2 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З клопотання позивача про уточнення позовних вимог від 19.04.2016 року (а.с.53) слідує, що сума заборгованості, яка стягнута з відповідача за судовим рішенням складається з наступного: 16597,27 дол.США - заборгованість по тілу кредиту; 2434,20 дол.США - заборгованість по відсоткам; 401,39 дол.США - заборгованість по комісії; 6808,19 дол.США - заборгованість по пені; 31,39 дол.США - штраф (фіксована частина); 1312,05 дол.США - штраф (процентна частина).

Зі змісту клопотання позивача про уточнення позовних вимог від 19.04.2016 року слідує, що уточненні позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Оскільки рішення про стягнення із відповідача заборгованості не зупиняє нарахування відсотків по кредиту, комісії та неустойки, вважають за необхідне зменшити позовні вимоги а саме : від зазначеної суми позовних вимог 68725,43 дол. США необхідно відняти задоволену суму боргу рішенням суду у розмірі 27584,50 дол. США, та керуючись статтями 526, 527,530, 105, 10545 ЦК України позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму 43210,06 дол. США та судові витрати.

З наданого представником позивача уточнюючого розрахунку заборгованість Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №MKМОАЕ000059240 від 24.03.2008 року станом на 19.05.2015 року (за мінусом стягнутої суми за рішенням суду від 16.05.2011 року по справі №2-1823/2011) складає 41140,93 дол.США, в тому числі: 104,11 дол.США - заборгованість по кредиту (страхові платежі по заставі автомобіля); 860,96 дол.США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 270,94 дол.США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 39904,92 дол.США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 12,08 дол.США - штраф (фіксована частина); 2057,05 дол.США - штраф (процентна частина).

При цьому, частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Разом з тим, позивачем обраний неправильний спосіб захисту своїх порушених прав відповідно до статті 16 ЦК України, оскільки рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2011 року по справі №2-1823/2011 з відповідача вже була стягнута в повному обсязі заборгованість за тілом кредиту і заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та пені. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв. При цьому, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного доводи ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що банк мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом є необґрунтованими.

Крім того, згідно доданого до уточненої позовної заяви розрахунку не зрозумілим є розрахунок суми самої пені у розмірі 39904,92 дол.США, вказуючи при цьому суму заборгованості та процентів, які стягнуті за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.05.2011 року.

За таких обставин, оскільки у позивача відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, а при наявності судового рішення про стягнення цих сум, вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв, то у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.

Крім того, відповідно до п. 3.4.1. кредитного від 24.03.2008 року № МКМОАЕ000059240 якщо позичальник не подав Банку підтверджуючий документ про сплату чергових страхових платежів за Договором Страхування на дату коли вони були повинні сплачені, Банк має право самостійно сплатити такі страхові платежі протягом п'яти банківських днів замість Позичальника.

Пунктом 3.4.2. вищезгаданого договору встановлено, що якщо Банк скористався правом передбаченим у п. .3.4.1. Договору, і сплатить чергові страхові платежі, то Позичальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати банку суму сплачених коштів та всі інші витрати Банку, пов'язані із здійсненням таких платежів. У разі непогашення такої заборгованості у вказаний строк , вона вважається простроченою.

Разом з тим, підтвердження про самостійну сплату таких страхових платежів у розмірі 104.11 дол. США замість відповідача позивачем суду надано не було.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 березня 2010 року по справі №2п-2816/10 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24.03.2008 року позов задоволено повністю. Передано в заклад ЗАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 належне на праві власності заставне майно, а саме транспортний засіб - автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO, модель 111 CDІ, рік випуску 2004; шасі (кузова. рами) НОМЕР_1. Та в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 24.03.2008 року в розмірі 17252,94 дол. США, звернуто стягнення на предмет застави вказаний автомобіль.

Крім цього, заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 лютого 2012 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави позов задоволено повністю. Передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 належне на праві власності заставне майно, а саме транспортний засіб - автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO, модель 111 CDІ, рік випуску 2004; шасі (кузова. рами) НОМЕР_1. Та в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 24.03.2008 року станом на 08.05.2009 р. в розмірі 139248 грн. 67 коп., що є еквівалентом 18145, 75 дол. США, звернуто стягнення на предмет застави вказаний автомобіль.

Транспортний засіб - автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO, модель 111 CDІ, рік випуску 2004; шасі (кузова. рами) НОМЕР_1; було вилучено від ОСОБА_2 в рахунок погашення його заборгованості по кредиту. У 2014 р. даний транспортний засіб був знятий із реєстрації, а у 2015р. - проданий Банком третій особі, що підтверджується: довіреностями від 2010р. та 2014р., звітом про експертну оцінку транспортного засобу від 28.09.2010р.. актом приймання - передачі , договором купівлі - продажу від 21 січня 2015 року, згідно якого продаж такого вчинявся за вартістю 95500,00 гривень без ПДВ, журналом - карток МРЕВ.

Крім того, щодо вимог позивача про стягнення штрафів відповідно до умов договору, а саме: 12,08 дол.США - штраф (фіксована частина); 2057,05 дол.США - штраф (процентна частина), суд зазначає наступне:

Пунктом 14.9 Кредитного договору визначено, що при порушенні Позичальником будь-якого грошового зобов'язання за Договором понад 30 календарних днів, Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн., плюс 5 % від суми невиконаного зобов'язання. Проте, позивачем нараховано штраф (процентна частина), в тому числі, й на пеню, що є неприпустимим, оскільки за змістом статті 549 ЦК України штраф та пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Отже, позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (порушення позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В той же час, згідно правової позиції Верховного суду України від 21.10.2015 року у справі за № 6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 258, 265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош