Вирок № 76544166, 14.09.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№12018050770001730

№ 1-кп/263/649/2018

№ 263/10384/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі:

головуючого судді Соловйова О.Л.;

при секретарі Лопатнюк К.О.,

за участю прокурора Костів Л.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Маріуполі Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, раніш судимого вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25.07.2018 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу розміром 850 грн.; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2018 року приблизно о 11:00 годині, ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні магазину «Брусничка №01183» ТОВ «Український Рітейл», розташованого по бул.Шевченко, 98/105 в Центральному районі м.Маріуполя, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу з полиці стелажу у відділі продажу алкогольних напоїв взяв одну пляшку рому «Кептен Морган» ємністю 0,5л вартістю 203грн 52коп., яка належить ТОВ «Український Рітейл». Після чого намагався викрасти вищезазначене майно, помістивши його за пояс одягнутих на ньому брюк, пройшов через касову зону, не оплативши зазначений товар, направився до виходу магазину, тим самим, виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки останній був затриманий працівниками вказаного магазину.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та у судовому засіданні показав, що дійсно вчинив злочин при зазначених обставинах. Знаходячись в скрутному матеріальному стані, викликаному тривалим вживанням алкогольних засобів, зайшов до приміщення магазину, де у торгівельному залі зі стелажу взяв пляшку алкогольного напою. Проходячи через касових термінал, за товар не розрахувався та намагався винести його за межі магазину. На виході з приміщення магазину його зупинили працівники охорони, які висловили підозру у вчиненні крадіжки та викликали поліцію. Продемонстрували відеозапис з камери відеоспостереження, з якого вбачалось, що він заволодів пляшкою рому, яку намагався винести з приміщення магазину не сплачуючи за товар. Щиро кається у скоєному злочині, просить строго не карати, оскільки передумовою зазначених подій з'явилось бажання вжити спиртне за відсутності грошових коштів. На теперішній час, змінив образ життя, неофіційно працевлаштувався вантажником до оптових складів продовольчих товарів. Просив строго не карати, оскільки не потребує виховного впливу, та має бажання займатись суспільно корисною працею.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч.3 ст.349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.3 ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин середнього ступеня тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, виключно з позитивної сторони характеризується за місцем мешкання, до кримінальної відповідальності вперше було притягнуто нещодавно, а саме: 25.07.2018 вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за ст.309 ч.1 КК України, тобто за злочин пов'язаний з незаконним обігом наркотичних речовин без мети збуту. Призначене покарання у виді штрафу розміром 850грн, залишається не сплаченим, через нетривалий час, який минув з моменту набрання виром законної сили.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, за наслідками судового розгляду, не встановлено.

Одночасно, суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує положення ст.69-1 КК України. Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, скоєння злочину та відношення до скоєного, позиції представника потерпілого ТОВ «Український Рітейл» ОСОБА_2, який не наполягав на суворій мірі покарання, позовних вимог по справі не заявлено, тому суд вважає за достатнє застосування до нього покарання у вигляді громадських робіт.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше судимий вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25.07.2018 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., тому суд на підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді громадських робіт за цим вироком повністю додає не відбуту частину покарання у виді штрафу за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25.07.2018, який відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України належить виконувати самостійно.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання обраний обвинуваченому ОСОБА_1 під час досудового розслідування та продовжений судовим розглядом справи, підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.371, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 120 годин громадських робіт.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, до призначеного покарання, шляхом повного складання призначених покарань, додати невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25.07.2018, у вигляді 850 грн штрафу та остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт та штрафу розміром 850 грн.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., виконувати самостійно.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази: одну пляшку рому «Кептен Морган» ємністю 0,5л, передану на відповідальне збереження керуючому магазину «Брусничка №01183» ОСОБА_2, повернути у розпорядження власника - ТОВ «Український Рітейл»; диск «DVD-R» із записом крадіжки у торгівельному залі магазину «Брусничка №01183», яка відбулась 06.07.2018 - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя О.Л. Соловйов