Постанова № 76543670, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №805/2728/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 р. у справі № 805/2728/18-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_3 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3Б.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, УПФУ), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відрахування з пенсії за період з березня 2014 року по вересень 2017 року податку на дохід фізичних осіб в сумі 8776,19 грн., військовий збір в сумі 877,63 грн., утримання в період роботи в сумі 42716,73 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача за період з березня 2014 року по вересень 2017 року податку на дохід фізичних осіб в сумі в сумі 8776,19 грн., військовий збір в сумі 877,63 грн., утримання в період роботи роботи в сумі 42716,73 грн., а всього 52370,55 грн. (а.с.3-7, 62-66).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року позовні вимоги задоволені частково, а саме суд: визнано протиправними дії Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо здійснення відрахування в період з травня 2015 року по червень 2016 року податку з належної ОСОБА_3 пенсії податку з доходів фізичних осіб в сумі 8776,19 грн. та військового збору в сумі 877,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з бюджетних асигнувань Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 352 гривні 40 копійок (а.с.71-74)

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог. Скарга обґрунтована тим, що відповідно до пп.164.2.19 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включено суми пенсії (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), якщо її розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), а з 01.07.2016 року 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць). Розмір нарахованої пенсії позивача з травня 2015 року по червень 2016 року включно перевищував три розміри мінімальної заробітної плати , установленої законодавством у 2015 та 2016 році у зв’язку з чим із його пенсії було правомірно утримано податок на доходи фізичних осіб. Положення абз. 1 пп.164.2.19 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратило чинність, як таке, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 від 27.02.2018 року, тобто, з 27.02.2018 року. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин зазначені положення Податкового кодексу України були чинні та не визнанні неконституційним. Отже, відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством (а.с.78-81).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року замінено в адміністративній справі № 805/2728/18-а первинного відповідача - Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на Бахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач у судове засідання не з’явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-11).

Позивач є інвалідом 3 групи з 25.12.2003 року, що підтверджується посвідченням серії АГ № 167226 (а.с.12).

Позивач з 02.01.2008 року перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію по третій групі інвалідності внаслідок загального захворювання, з 18 травня 2015 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Позивач звернувся до відповідача з запитом від 21.03.2018 року щодо розміру оподаткування його пенсії.

Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом № 4798/02 від 27.03.2018 року повідомило, що відповідно до внесених змін до Податкового кодексу України з 01.01.2015 року з сум пенсії (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), якщо розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), а з 01.07.2016 року 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), справляється податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. З пенсії позивача проведені наступні утримання: в період з травня 2015 року по червень 2016 року утриманий податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 8 776,19 грн. та військовий збір в сумі 877,63 грн.;в період з квітня 2015 року по вересень 2017 року – утримання в період роботи в сумі 42716,73 грн. (а.с.27-28)

Задовольняючи позовні вимоги в частині безпідставного відрахування відповідачем з пенсії позивача в період травня 2015 року по червень 2016 року податку за доходів фізичних осіб в сумі 8776,19 грн. та військового збору в сумі 877,63 грн., суд першої інстанції виходив з положення частин 3, 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, та невідповідності підпункту 164.2.19 статті 164 Податкового кодексу України Конституції України.

Відмовляючи в задоволені іншої частини позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач діяв на підставі чинного законодавства. Також, зазначив, що підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача здійснених утримань відсутні.

Здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як встановлено пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст.38 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом цього Кодексу.

У відповідності до п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Згідно з пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій, включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України.

Так, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Відповідно до пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в редакції, що діє з 01.07.2016 року, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Згідно з п. 167.4ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Разом з тим, згідно з пп. "е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, крім випадку, визначеного пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

За приписами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі органами Пенсійного фонду України).

Підпунктом 168.4.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

У відповідності до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, до об'єктів оподаткування військовим збором та податку з доходів фізичних осіб віднесено загальний місячний оподатковуваний дохід, в тому числі, визначений підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, - суми пенсійних виплат або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а з 01.07.2016 року десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), - у частині такого перевищення.

При цьому, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким продовжено справляння податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсій.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становив 1218 гривень на місяць.

Згідно Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року становить 1378 гривень на місяць, розмір прожиткового мінімуму в Україні, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року — 1074 гривні.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму в Україні, для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року — 1247 гривень

Отже, не включалась до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковувалась сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка не перевищує у 2015 році 3654 гривні, у 2016 році - 4134 гривні, а з 01 липня 10740 гривень, у 2017 році 12470 гривень.

При цьому якщо сума пенсій перевищувала зазначений розмір, то частина такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, з урахуванням норм пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з травня 2015 року по червень 2016 року з позивача утримувалися податок з доходів фізичних осіб та військовий збір (а.с.27-28).

З приводу посилань позивача на те, що відповідач, застосовуючи оподаткування пенсії позивача у період з травня 2015 року по червень 2016 року, порушує права позивача щодо отримання пенсії у належному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

Утримання з пенсії позивача податку з доходів фізичних осіб та військового збору передбачено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.05.2014 року № 71-VІІІ.

Положення даного Закону щодо оподаткування пенсій в частині, що перевищує 3 розміри мінімальної заробітної плати, в період з травня 2015 року по червень 2016 року були чинними, не були визнані неконституційними, а відтак, підлягали застосуванню при виплаті пенсії позивача протягом вказаного періоду. Отже, УПФУ проведено утримання з пенсії податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що у відповідності до вищенаведених норм ПК України було обов'язком УПФУ як податкового агента.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

В рішенні від 03 червня 2014 року (Заява N 43331/12, справа "ОСОБА_4 проти України") Суд зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення… та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, які є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення є непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що застосування до спірних відносин положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, ст.167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в період з травня 2015 року по червень 2016 року в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та не є підставою для визнання протиправною бездіяльності УПФУ.

Посилання позивача та суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-р/2018, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року у справі №1-р/2018визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким було передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України», конституційний Суд України (далі - Конституційний Суд або Суд) є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

За приписами ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто, лише Конституційний Суд вирішує питання про відповідність конституції законів.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення, тобто з 27.02.2018 року. Тому, рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27.02.2018 року, а саме в період з травня 2015 року по червень 2016 року.

З огляду на вищенаведені норми Конституції України та ст.91 Закону України "Про військовий збір" колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що конституційне подання з приводу конституційності положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України було подане ще у 2015 році, оскільки правове значення, як зазначалось вище, має саме факт ухвалення рішення Конституційним Судом України, а не факт внесення подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач при утриманні з пенсії позивача в частині, що перевищує 3 мінімальних заробітних плати, у період з травня 2015 року по червень 2016 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а відтак, підстави для визнання протиправними його бездіяльності у спірних відносинах відсутні.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо здійснення відрахування в період з травня 2015 року по червень 2016 року податку з належної ОСОБА_3 пенсії податку з доходів фізичних осіб в сумі 8776,19 грн. та військового збору в сумі 877,63 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на норми ч.4 ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", щодо заборони оподаткування пенсій, з наступних підстав.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, суд дійшов висновку, що під час нарахування позивачеві пенсії в період з травня 2015 року по червень 2016 року, підлягали застосуванню норми Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій як виду доходів, податком з доходів фізичних осіб та військовим збором, які на той час були чинними (у відповідній редакції) і змінили своє формулювання лише з 01.07.2016 року та визнанні нечинними рішенням Конституційного Суду - 27.02.2018 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до викладеного, у зв’язку з частково неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 р. у справі № 805/2728/18-а – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 р. у справі № 805/2728/18-а в частині визнання протиправними дії Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо здійснення відрахування в період з травня 2015 року по червень 2016 року податку з належної ОСОБА_3 пенсії податку з доходів фізичних осіб в сумі 8776,19 грн. та військового збору в сумі 877,63 грн. та стягнення з бюджетних асигнувань Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 352 гривні 40 копійок – скасувати.

Ухвалити нове рішення в цій частині яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 р. у справі № 805/2728/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 18 вересня 2018 року.

ОСОБА_5 ОСОБА_1

Судді: І.Д. Компанієць

ОСОБА_6