Постанова № 76543570, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №812/1074/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Міронової Г.М., Ястребової Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 812/1074/18 (головуючий І інстанції Шембелян В.С. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.02.2018 № Ф-261-17 у розмірі 9438,00 грн ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-261-17 від 12.02.2018 року про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 9438,00 грн, винесену ГУ ДФС у Луганській області.

В обґрунтування зазначив, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивач на час проведення АТО звільнений від обов’язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2018 року № Ф-261-17 на суму 9438,00 грн, винесену у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тож на нього покладено обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати вказаний внесок відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

За приписами пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” умовами звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску є заява у довільній формі, яка подається до фіскального органу за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. На час прийняття рішення суду першої інстанції позивач не звертався до податкового органу з відповідною заявою. Отже, відсутні будь-які правові підстави для звільнення від виконання своїх обов’язків як платника єдиного внеску відповідно до Закону №2464.

Відповідно до ст. 10 Закону №1669 протягом терміну дії цього закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа – підприємець 23.09.2010 за № 23660000000002886 Кремінською районною державною адміністрацією Луганської області, місце проживання фізичної особи - підприємця: 92900, Луганська область, Кремінський район, м.Кремінна, площа Красна, 4, кімната 77 “Б”, перебуває на обліку як платник єдиного внеску Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 71-73).

ФОП ОСОБА_1 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

10.03.2015 Позивач звернувся до Рубіжанської ОДПІ із заявою, в якій просив звільнити його від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника станом на 31.01.2018 заборгованість ОСОБА_1 становить 9438,00 грн.(а.с.45-47).

ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних інтегрованої картки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ф-261-17, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 становить 9438,00 грн, яка складається з недоїмки – 9438,00 грн (а.с. 12).

Зазначену вимогу позивач отримав 17.02.2018, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.48).

23.02.2018 позивачем до Головного управління ДФС у Луганській області було подано скаргу. За результатами розгляду скарги рішенням ДФС України від 28.03.2018 № 4435/С/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ф-261-17 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.13-18).

Оцінка суду.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 ";Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII(надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час вирішення справи судом першої інстанції Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, населений пункт м. Кремінна Луганської області.

Факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов'язку своєчасної сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відтак, формування спірної Вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач, в даному випадку, звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". За таких обставин, судом першої інстанції правомірно скасовано спірну вимогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №805/2856/17-а.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства, сума недоїмки, зазначена у вимозі, нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Луганської області антитерористичної операції.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 року апеляційну скаргу податкового органу було залишено без руху, з метою сплати судового збору у розмірі 1057,20 грн.

Головне управління ДФС у Донецькій області 16.08.2018 року здійснило оплату судового збору за подання апеляційної скарги по справі №812/1074/18 згідно платіжного доручення №758 на суму 2643 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що відповідачем фактично судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1585,80 грн підлягає поверненню відповідачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Як визначено п.6 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 812/1074/18 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 812/1074/18 – залишити без змін.

Повернути Головному управлінню Державної фіскальної служби у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445) сплачений згідно платіжного доручення № 758 від 16.08.2018 року судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 812/1074/18 у розмірі 1585,80 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят п’ять) гривень 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18 вересня 2018 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Г.М. Міронова

ОСОБА_2