Постанова № 76543376, 19.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/287/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Перцової Т.С. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

позивача ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року (повний текст складено 27.04.2018 року, м.Харків, головуючий суддя І інстанції Сагайдак В.В.) по справі № 820/287/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Головного територіального управління юстиції в Харківській області Управління державної виконавчої служби, Державної казначейської служби України, треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі – ГУ ДКСУ у Харківській області), Головного територіального управління юстиції в Харківській області Управління державної виконавчої служби (далі – УДВС ГТУЮ в Харківській області), Державної казначейської служби України (далі – ДКС України), треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУПФУ в Харківській області), в якій просив: (а.с-4-5, 18, 63-64, 136)

- визнати протиправними дії ГУ ДКСУ в Харківській області та УДВС ГТУЮ у Харківській області щодо невиконання рішення суду по справі №2-а 8181/08 від 23.10.2008 року, яке набрало законної сили 14.04.2009 року;

- зобов’язати ГУ ДКСУ в Харківській області та ДКС України виконати дії щодо нарахування та виплати відповідних сум згідно виконавчого листа по справі №2а-8181/2008 від 23.10.2008 року, виданого 05.05.2009 року;

- зобов’язати ГУ ДКСУ в Харківській області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі № 820/287/18 частково задоволено адміністративний позов (а.с.171-179):

- визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКСУ в Харківській області та ДКС України щодо невиконання рішення суду по справі №2-а 8181/08 від 23.10.2008 року, яке набрало законної сили 14.04.2009 року;

- зобов’язано ГУ ДКСУ в Харківській області та ДКС України виконати дії щодо нарахування та виплати відповідних сум згідно виконавчого листа по справі №2а-8181/2008 від 23.10.2008 року виданого 05.05.2009 року;

- відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДКС України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (а.с.186-189).

В обгрунтування апеляційної скарги вказано про те, що судом першої інстанції без зазначення правових підстав, на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті, перекладено обов’язок по нарахуванню коштів стягувачу із органів пенсійного фонду на органи казначейства.

При цьому, апелянт відмічає, що виконання рішення про стягнення коштів здійснюється у порядку черговості їх надходження, після надання стягувачем всіх документів. Однак, всі необхідні документи із врахуванням довідки ГУ ПФУ в Харківській області від 09.02.2018 року № 3922-14/20 та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року по справі №2а-8181/2008 надійшли до територіального органу державної казначейської служби лише 22.02.2018 року.

Також апелянтом зазначено, що перебування виконавчого документа позивача в органах казначейської служби з 03.05.2017 року у першій черзі виконання рішень суду за бюджетною програмою (КПКВ 3504040) у ДКС України пов’язано з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні більше 192 тис. виконавчих документів на суму 4,8 млр.грн. станом на 23.06.2017 року.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та УДВС ГТУЮ в Харківській області проти доводів апеляційної скарги заперечують , просять відмовити у її задоволенні. (а.с.206-208, 216-218)

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, що не перешкоджає розгляду справи

Представник відповідача - ГУ ДКСУ у Харківській області - підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 року (а.с.19-26), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 року (а.с.27-29), у справі №2-а-8181/08, задоволено в повному обсязі адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язати вчинити певні дії:

- визнано дії відповідача - Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області стосовно обмеження розміру основної пенсії ОСОБА_5, а також невиплату ОСОБА_5 підвищення до пенсії як “Дитині війни” в розмірі 30 % (тридцять) мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 незаконними;

- зобов'язано відповідача - Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати з 22.05.2008 та постійно виплачувати ОСОБА_5 основну пенсію в розмірі 86 % (вісімдесят шість) від суми грошового забезпечення, зазначеного в довідці Управління фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Харківській області № 100/29147;

- зобов'язано відповідача - Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати з 22.05.2008 та постійно виплачувати ОСОБА_5 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% (тридцять) мінімальної пенсії за віком як “Дитині війни”.

У зв’язку із набранням 14.04.2009 року законної сили даним судовим рішенням, 05.05.2009 року видано виконавчий лист №2-а-8181/08 (а.с.30-31).

Протягом тривалого часу позивачем направлялися листи до органів пенсійного фонду та виконавчої служби щодо невиконання судового рішення від 23.10.2008 року по справі №2-а-8181/08 за виконавчим листом, виданим 05.05.2009 року. (а.с.9-11, 32-55)

Листом УДВС ГТУЮ в Харківській області від 22.03.2016 року № Б-33/01-23/0 надано відповідь на звернення позивача (а.с.54-55), у якому зазначено, що виконавчий лист №2-а-8181/08 від 05.05.2009 прийнято до обліку та включено до першої черги задоволення вимог, відповідно до порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 №440, прийнято до обліку та включено до першої черги задоволення вимог. Окрім того зазначено, що після надходження з УПФУ в Харківському районі Харківської області довідки про здійснення нарахування на виконання рішення суду №2-а-8181/08 від 05.05.2009, відповідальною особою УДВС ГТУЮ у Харківській області вказані дані будуть внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, після чого відповідний пакет документів буде передано до органів, що здійснюють казначейське обслуговування

В подальшому, листами УДВС ГТУЮ в Харківській області від 17.07.2017 року № Б-1599/01-23/07, від 21.09.2017 року № 07.02-10/Б-2177 та Міністерства юстиції України від 15.09.2017 року №Б-22508/20.4 позивачу повідомлено, що виконавчий лист №2а-8181/08 від 05.05.2009 року прийнято до обліку та включено до першої черги задоволення вимог. Дані про рішення внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, за №47418554. Згідно довідки, наданої ГУ ПФУ в Харківській області, ОСОБА_5 нараховано суму заборгованості за вказаним виконавчим документом у розмірі 13512,37 грн. Зазначений виконавчий лист разом з відповідним пакетом документів передано до ГУ ДКСУ у Харківській області актом приймання-передавання за І квартал 2017 року за номером 1258. (а.с.12-15, 73-74, 97-101, 109, 111)

Станом на 02.02.2018 року номер в черзі за бюджетною програмою (КПКВ 3504040) становить 142668.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року виправлено описку, допущену у виконавчому листі № 2а-8181/2008, виданому 05.05.2009 року, а саме: замість помилково вказаного прізвища позивача (стягувача) "Беспалий", вказано прізвище позивача (стягувача) - "Безпалий". (а.с.119-120, 123, 193)

Листом УДВС ГТУЮ в Харківській області від 21.02.2018 року №07.02-11/3655 було направлено до ГУ ДКСУ у Харківській області виправлену довідку ГУ ПФУ в Харківській області від 09.02.2018 року №3922-14/20 на ОСОБА_1 (а.с.118, 124, 192) та ухвалу з питання виправлення описки у виконавчому листі Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року №2а-8181/08 щодо ОСОБА_1 (а.с.117, 191)

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами – ГУ ДКСУ в Харківській області та ДКС України була допущена бездіяльність щодо своєчасного виконання судового рішення, оскільки сплинули строки перерахунку коштів, визначені Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції відмітив, що правовідносини в даному спорі виникли виключно в межах виконання рішення суду, а УДВС ГТУЮ в Харківській області не має і не мало жодних грошових зобов’язань перед ОСОБА_1, отже і не може нести відповідальність за невиконання грошового зобов’язання, як того вимагає позивач.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що сам факт визнання судом порушення відповідачем прав позивача у даному випадку буде достатньою та справедливою сатисфакцією, а вимога позивача про грошову компенсацію не може бути задоволена.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідний виконавчий лист було видано до набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до чч.2 та 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Аналогічні положення містяться в чч.2-3 ст.14 та ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

При цьому, в положеннях ч.1ст.370 Кодексу (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 та ч.ч.1,4 ст.3 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі – Закон №4901) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Закону №4901 у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями п.1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (далі - Порядок № 845), передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку №845 на органи Казначейства покладено обов'язок, зокрема, вживати заходи до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розглядати письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Відповідно до пунктів 24 та 25 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно пункту 28 Порядку № 845 орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Відповідно до пп.1 п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Згідно із п.48 даного Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Положеннями п.49 Порядку №845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Відповідно до п. 50 Порядку №845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi «проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_4 проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02).

Суд зазначає, що позивач, отримавши рішення місцевого суду по справі №2а-8181/08 від 23.10.2008 року, яке набрало законної сили 14.04.2009 року, мав «законні сподівання» на його безперешкодне та швидке виконання.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідні державні органи розпочали процедуру щодо виконання такого судового рішення лише у 2016 році і станом на 19.09.2018 року (час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції) таке рішення залишається невиконаним.

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Так, у справі «ОСОБА_6 проти України» (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У п. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Враховуючи наведене, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, з огляду на тривалий термін виконання рішення суду по справі №2а-8181/08 від 23.10.2008 року, яке набрало законної сили 14.04.2009 року, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволенняю

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року по справі № 820/287/18 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9