Постанова № 76543370, 12.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Грищенко О.В.

12 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 591/6412/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Зарічного районного суду м. Суми (м. Суми) від 18.05.2018 (13:55 год., повний текст складено 25.05.18) по справі № 591/6412/17

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства оборони України третя особа Сумський обласний військовий комісаріат

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 (далі по тексту – ОСОБА_3, позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат, в якому просив визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» 20.12.1991№ 2011-ХІІ та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2018 року по справі № 591/6412/17 адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Сумський обласний військовий комісаріат про зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи.

Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» 20.12.1991№ 2011-ХІІ та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2018 року по справі № 591/6412/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» 20.12.1991№ 2011-ХІІ та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року, оскільки ОСОБА_3 був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Пояснив, що на день встановлення позивачу інвалідності не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу установлена до 01.01.2014 року, а саме 28.10.2004 року, тобто до набуття чинності ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Крім того, вказує, що позивач звернувся до Сумського ОВК після спливу трирічного строку після встановлення інвалідності, що є підставою для відмови позивачу у призначенні допомоги. Вважає, що зобов’язання Мінооборони призначити та виплачувати одноразову грошову допомогу є втручанням у дискреційні повноваження Міноборони.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2018 року по справі № 591/6412/17 скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, а також його представник у судовому засіданні, просили відмовити у задоволенні апеляційних вимог у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стверджують, що ОСОБА_3 має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» № 2011-ХІІ, оскільки на день звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, а саме 19.04.2017 року, діяв саме вказаний Закон. Враховуючи викладене, вважають позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що третя особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника третьої особи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил в період з 17.11.1980 по 14.01.1983 на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НУ №7791922 (а.с.9).

28.10.2004 ОСОБА_3 було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки МСЕК серії СА №015337.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 485463 від 27.10.2016 при повторному огляді 18.10.2016 ОСОБА_3 безстроково було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв’язку із закритою черепно-мозковою травмою, контузією, забоєм голови, обличчя, захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

18.04.2017 позивач звернувся до Сумського міського об`єднаного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги (а.с.17).

07.06.2017 Сумським ОВК на адресу Департаменту фінансів Міноборони було направлено документи ОСОБА_3 з висновком про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги (а.с.83).

Листом від 11.08.2017 позивачу повідомлено, що його звернення було направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.18).

18.08.2017 згідно з витягом з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, копія якого надана до матеріалів справи, позивачу відмовлено в одержанні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_3 був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 03.11.2006 року № 328-V, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність установлена до 01.01.2014 року до набуття чинності ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» (а.с.19).

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи та зобов`язання відповідача прийняти рішення про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» 20.12.1991 № 2011-ХІІ та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що рішення по документам, наданим ОСОБА_3 у 2017 році, відповідачем не приймалось, на розгляд Комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених від військової служби, зазначене питання не виносилось.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги – 19.04.2017 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч. 9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла 19.04.2017 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок №975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 , Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 , і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вперше позивачеві було встановлено інвалідність 28.10.2004 року, про що свідчить надана до матеріалів справи копія довідки МСЕК серії МСЕ № 015337 від 28.10.2004.

Таким чином, застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ інвалідності, а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі по тексту – Закон № 2011-ХІІ) у відповідній редакції, яка не передбачала виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Виплату такої допомоги було встановлено лише Законом № 2011-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка набрала чинності з 01 січня 2007 року.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності відповідно до Порядку № 975, який набрав чинності з 01.01.2014, у позивача відсутнє.

Крім того, колегія суддів відмічає, що відповідно до п. 8 Порядку № 975 було передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2016 позивачеві було підтверджено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою МСЕК серія 12ААА № 485463.

Тобто, після набуття чинності Порядком № 975 та статтею 16 Закону № 2011, яка передбачала виплату одноразової грошової допомоги, позивачу не було встановлено іншої групи інвалідності, яка у розумінні Порядку № 975 надає право на отримання допомоги у більшому розмірі.

При цьому, слід відмітити, що позивачеві підтверджено ІІІ групу інвалідності після спливу 2-х років після її встановлення.

Отже, з огляду на п.8 Порядку № 975 право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975 у позивача відсутнє.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що як встановлено судом першої інстанції, Сумським обласним військовим комісаріатом було надано висновок про неможливість призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги згідно з Порядком № 975.

Позивачем не надано доказів того, що ним оскаржено вищезазначені дії Сумського обласного військового комісаріату. Негативний висновок Сумського ОВК був чинним на час розгляду Міністерством оборони України питання про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги та підлягав урахуванню відповідачем під час прийняття відповідного рішення.

Однак, вищезазначена обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги, що рішення про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги було прийняте Комісією Міноборони з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про що свідчить копія витягу з протоколу засідання Комісії від 18.08.2017 № 87.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що рішення щодо наданих позивачем у 2017 році документів Міністерством оборони України не приймалось, на Комісію зазначене питання не виносилось, є хибними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2011-ХІІ, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання прийняти рішення про виплату та одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ та Порядком № 975, і виплатити вказану допомогу.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.317 КАС України невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи вищенаведене, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2018 року по справі № 591/6412/17 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18.05.2018 по справі № 591/6412/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Сумський обласний військовий комісаріат про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 19.09.2018.