Постанова № 76543245, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6859/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Кушнерика М.П., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2018 року (головуючий суддя: Стрепко Н.Л., місце ухвалення – м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, –

встановив:

ОСОБА_3 13.06.2017 звернулася з позовом до суду, з урахуванням уточнення до позовної заяви, просила визнати протиправним та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 06.04.2017 № 7/2, винесену адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради та рішення № 435 від 29.05.2017 виконавчого комітету Львівської міської ради за наслідками перегляду цієї постанови.

Обґрунтовує позов тим, що 06.04.2017 адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради було винесено постанову № 7/2 в справі про адміністративне правопорушення, якою її визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. З цією постановою не погоджується, оскільки вважає, що адміністративного правопорушення не вчиняла, так як гілки після обрізки дерев в парк викинуті не були, а їх забрав сусід ОСОБА_4М, про що було надано відповідні свідчення.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2018 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що адміністративною комісією повно, всебічно та об’єктивно розглянута справа про адміністративне правопорушення відносно позивача, а доводи оскаржуваного рішення суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки в ній не наведено чітких підстав для скасування постанови адмінкомісії.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.04.2017 адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради постановою № 7/2 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, оскільки 07.03.2017 винесла гілки дерев після їх обрізки на своєму подвір'ї в сквер на вул. Копальну (в сквер навпроти її будинку), що є порушенням п. 20.1.7 Правил благоустрою м. Львова.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 травня 2017 року № 435 оскаржувану постанову було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували порушення правил благоустрою позивачем і спростовували її свідчення, крім того, не представлено доказів вини позивача у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності слід довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема його об'єктивну сторону, яку визначає в тому числі час, місце, спосіб та умови скоєння правопорушення та з'ясувати інші обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення 07.03.2017 (а. с. 20), ОСОБА_3С від підпису в такому відмовилась, про що зроблено відповідну відмітку та засвідчено підписами особи, яка склала протокол в.о. майстра ЛКП 507 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Однак, в супереч вимогам ст. 256 КУпАП України, протокол не містить даних про ОСОБА_6, його процесуальний статус і анкетні дані.

Згідно протоколу № 7 засідання адміністративної комісії при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради від 06.04.2017 при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 (а. с. 29-30) було заслухано останню, яка відносно вчинення адміністративного правопорушення заперечувала. Також заслуховували особу, яка склала протокол - ОСОБА_5, яка вказала, що попередньо опитувала мешканців прилеглих будинків, розмовляла з сином пані ОСОБА_3, однак позивач на прохання ЛКП не реагувала.

Даних про те, що досліджувались будь-які інші докази в справі про адміністративне правопорушення вказаний протокол не містить, не надано таких і в вході судового розгляду в суді першої і апеляційної інстанції.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 пояснив, що побачив як в позивача зрізали горіх і попросив в останньої дозволу позабирати собі обрізані гілки, на що ОСОБА_3 погодилась. Вказав, що всі невеликі гілки були забрані ним, великі - іншими особами. Після зрізки дерева позивачем в сквері не було гілок від дерев останньої, такі там з'явились згодом, коли було зрізано горіх, який знаходився за межами земельної ділянки ОСОБА_3

Суд апеляційної звертає увагу, що у відповідності до ст. 77 КАС України доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували порушення правил благоустрою позивачем і спростовували свідчення останнього про не вчинення правопорушення, але такі докази відповідачами суду не представлено.

Крім того, не може бути безумовною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності позивача, тільки показання в. о. майстра по експуатації ЛКП 507 ОСОБА_5, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, обставини викладені в цьому протоколі спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4, наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції, які відповідачами жодними доказами не спростовані.

Щодо посилання апелянта на те, що судом порушено норми процесуального права у зв’язку одночасним застосуванням обох способів захисту порушеного права – визнання спірного акта нечинним та скасування такого, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, скасовуючи оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та закриваючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції не вийшов за межі повноважень, які надано ст. 286 КАС України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов слід задовольнити, оскільки відповідачами по справі не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 06.04.2017 №7/2, винесеної адміністративною комісією при Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.05.2017 № 435, яким оскаржувану постанову було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 308, 315, 316, 321, 322, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2018 року у справі № 463/2934/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: М.П. Кушнерик

ОСОБА_7