Постанова № 76543200, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6337/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року про закриття провадження у справі, головуючий суддя – Карп»як О.О., постановлена о 12:10 год. у м. Львові, у справі за заявою Головного управління ДФС у Львівській області до Приватного підприємства «Нові Долиняни» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ГУ ДФС у Львівській області звернулося в суд із заявою до ПП «Нові Долиняни» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заява мотивована тим, що провести перевірку ПП «Нові Долиняни» немає можливості, акт відмови від допуску до проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Нові Долиняни» засвідчує факт відмови відповідача від проведення документальної позапланової перевірки за наявності у контролюючого органу законних підстав для її проведення. Начальником Головного управління ДФС у Львівській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платників податків від 31.07.2018 року о 11:00 год. ГУ ДФС у Львівській області просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платників податків.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року закрито провадження у справі, оскільки між сторонами існує спір про право, а тому заява не підлягає розгляду в порядку, встановленому ст. 283 КАС України.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що в даному спорі наявні ознаки публічно-правового спору, оскільки правовідносини між сторонами завершились не допуском посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржену ухвалу суду незаконною та протиправною та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржену ухвалу суду законною та обґрунтованою та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З метою підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків контролюючий орган звернувся до суду з відповідною заявою в порядку статті 283 КАС України.

Пунктом 2 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено те, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

З матеріалів справи видно, що позивачем оскаржено наказ про проведення перевірки, який став передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

При цьому нормами статті 238 КАС України, які регулюють питання закриття провадження у справі, не передбачено закриття провадження на підставі п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України з мотивів, коли із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Виходячи з наведених норм, суд першої інстанції розглядаючи заяву органу доходів і зборів подану в порядку ч. 1 ст. 283 КАС України, у разі наявності спору про право, вправі відмовити у відкритті провадження за заявою, а у разі відкриття провадження за заявою продовжувати розгляд заяви до прийняття рішення по суті цієї заяви не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції невірно застосував норми п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС та норми статті 238 КАС України, які регулюють питання закриття провадження у справі, у зв’язку з чим порушив норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

При цьому, спір про право в контексті цієї норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, під спором про право необхідно розуміти оскарження до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України), оскарження податкового повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що обумовило звернення податкового органу з поданням у порядку особливого провадження тощо.

Помилковим є висновок, що скарга на дії посадових осіб податкового органу щодо проведення перевірки в порядку досудового (адміністративного) оскарження має розумітись як спір про право. Оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право, а отже і підставою для закриття провадження.

Така правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.08.2018 року у справі №804/19780/14.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання в тому, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, чим допустив порушення норм та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 283, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року про закриття провадження у справі №813/3431/18 – скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3