Постанова № 76543192, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4761/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 819/302/18 (рішення ухвалено в м. Тернополі, головуючий суддя Мандзій О.П., повне судове рішення складено 23.04.2018) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 19.02.2018 звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.04.2018 просив визнати протиправною відмову, викладену у листі ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області № 57/01 від 03.01.2018 у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Рішенням ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу», оформлену листом ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 03.01.2018 №57/01. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 26.07.1990 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 02.12.2014 до стажу державної служби та перевести його на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», з 25 жовтня 2017 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України № 503-р від 12.09.1997 «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», яке втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 465 від 22.07.2016 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України», яким було віднесено до 4-7 категорій посад державних службовців відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях, період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ, а тому відсутні підстави для зараховування до стажу державної служби, роботу позивача з 26.07.1990 по 02.12.2014 в органах податкової служби у зв’язку з чим у нього відсутнє право на призначення пенсії відповідно Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача, здійснивши перевірку підстав для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 26.07.1990 по 02.12.2014 безперервно працював на різних посадах в органах державної податкової служби: у Державній податковій інспекції МФ УРСР по Тернопільській області, Державній податковій адміністрації в Тернопільській області, Державній податковій службі у Тернопільській області, Головному управлінні Міндоходів у Тернопільській області. Присягу державного службовця прийняв 13.01.1995.

За період роботи в органах податкової служби позивачу 01.11.1992 присвоєно персональне звання – радник податкової служби IІІ рангу, 15.11.1994 - персональне звання – радник податкової служби ІI рангу, 04.02.1997 персональне звання – радник податкової служби І рангу, 01.01.2014 - спеціальне звання – радник податкової та митної справи І рангу.

Згідно записів трудової книжки серії БТ-І № 2328695 (а.с.18-23) 28.07.2014 ОСОБА_1 звільнений з роботи посади головного державного інспектора роботи у зв'язку із реорганізацією та скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України

Позивачу призначено пенсію за віком з 11 грудня 2014 року.

25.10.2017 позивач звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 03.01.2018 № 57/01 позивачу відмовлено у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця період роботи позивача в органах податкової служби з 26.07.1990 по 02.12.2014, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання – не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993. До зарахування стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців підлягає період з 27.02.1978 по 31.08.1988 в ОСОБА_2 обласному фінансовому відділі та з 29.05.2013 по 31.12.2013 в органах податкової служби. Зарахований стаж державної служби становить 11 років 1 місяць 8 днів.

Не зарахований стаж роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби становить 23 роки 9 місяців 6 днів, а саме період з 26.07.1990 по 02.12.2014.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі, а тому є державними службовцями. Відтак, період роботи позивача з 26.07.1990 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 02.12.2014 на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З 1 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визначено право державних службовців у випадках, визначених цими пунктами, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», зокрема:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У пункті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, вказано, що цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 року.

Виходячи з викладеного, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII стосується осіб державних службовців, які станом на 1 травня 2016 року займали посади державної служби.

Частиною 1 ст. 37 Закону України № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону України №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

У ст. 25 Закону України №3723-ХІІ установлено категорії посад державних службовців. Як видно з вказаної правової норми, посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст. 25 Закону України №3723-ХІІ відсутні.

Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст. 25 Закону України «Про державну службу», але й актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі-Закон № 889-VIII), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (діяла до набрання чинності Закону № 889-VIII), до стажу державної служби зараховується робота, служба, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів, зокрема, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Як видно з трудової книжки серії БТ-І № 2328695 (а.с.18-23), ОСОБА_1 з 26.07.1990 по 02.12.2014 працював в органах державної податкової служби.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вище зазначені періоди роботи позивача, необхідно зарахувати до стажу державної служби.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № К/9901/5405/17 (№ 351/1792/17).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон України №509-ХІІ), а з 12.08.2012 Податковий кодекс України.

Згідно ч. 1 ст. 4 №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою КМ України №778 від 26.05.2007 (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч. 1 ст. 15 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.ч. 5,6 ст. 15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення даного позову з огляду на те, що відповідач не довів правомірність свого рішення щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ, період роботи позивача з 26.07.1990 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 02.12.2014 на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.

Таким чином, враховуючи зарахований стаж роботи11 років 1 місяць 8 днів на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, у сукупності стаж державної служби позивача становить більше 34 років 10 місяців, тобто позивач має необхідний 20 річний стаж для переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що оскільки позивач 25.10.2017 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», то суд першої інстанції вірно саме з цієї дати здійснив призначення пенсії.

Відтак, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення ОСОБА_2 окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі № 819/302/18 - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 18.09.2018