Постанова № 76543175, 13.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1290/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2018, суддя Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 18.05.18 по справі № 816/1290/18

за позовом ОСОБА_1

до Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про : визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2018 №21; визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1, як особі, яка має статус інваліда війни 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні обов'язків військової служби відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та згідно п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року, з урахуванням проведених виплат, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та згідно п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку; встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності 2 групи (1 категорія) внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що з 01.10.2017 у відповідності до ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що не було зроблено відповідачем.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 04 квітня 2018 року №21 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1. Зобов'язано Великобагачанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017, з врахуванням проведених виплат, на підставі п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Великобагачанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області подано апеляційну скаргу , вважає, що при прийнятті вказаного рішення судом допущено порушення норм матеріальною права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та не звернув увагу, що згідно частини третьої статті 59 цього Закону, в редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V, визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Таким чином, частиною третьою статті 59 Закону № 796 у редакції, чинній до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Вказує , що позивач проходив дійсну строкової військову службу у період з 12.11.1980 р. по 09.12.1982 р., а не під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , а тому з урахуванням зазначеного рішення управління про відмову у проведенні перерахунку пенсії прийнято управлінням у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року , ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_1 подав до суду заперечення , із доводами, що наведені відповідачем у його апеляційній скарзі не погоджується та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції без змін. Також, просить суд апеляційної інстанції при вирішенні питань апеляційного оскарження та правових підстав до задоволення позову доєднати до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення - правовий висновок доктора юридичних наук, завідувача кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ що підготовлений на замовлення громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля Полтавської області» та Семантико-текстуальний Висновок ,виконаний кандидатом філологічних наук ОСОБА_2 Доцентом кафедри української мови ВНЗ Укоопспілки «Полтавського університету економіки і торгівлі». Вважає доводи відповідача про те, що необхідно враховувати попередню редакцію частини 3 статті 59 Закону 796 помилковим , оскільки враховуючи назву та текст у новій редакції статті 59 Закону № 796 позивач має право на перерахунок із обчисленням пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як особа, що брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, який внаслідок цього став особою з інвалідністю , так як звужувати зміст положень нової редакції статті 59 Закону № 796 не можна. Просить розглядати справу без його участі.

Великобагачанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області вказує , що надані позивачем семантико-контекстуальний та правовий висновки є неофіційними тлумаченнями правової норми, закріпленої в статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і, як наслідок, не мають юридично обов'язкової сили їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у Великобагачанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, у якій просив провести перерахунок пенсії з 01.10.2017 року на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням від 04.04.2018 № 21, Великобагачанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області відмовлено у проведенні перерахунку ОСОБА_1 з 01.10.2017, бо його строкова військова служба проходила з 12.11.1980 по 09.12.1982, а не під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того , що позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, тому вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2018 №21, зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року, з урахуванням проведених виплат, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та згідно п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку, правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1, як особі, яка має статус інваліда війни 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні обов'язків військової служби відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та згідно п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року протиправними суд першої інстанції дійшов висновку , що вони не підлягають задоволенню , оскільки правові наслідки для позивача створює саме рішення від 04.04.2018 №21 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії, як рішення суб'єкта владних повноважень, правова оцінка якому надана судом вище, інших неправомірних дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов'язки та інтереси позивача позивачем не наведено, а судом не виявлено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість такого висновку суду на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Разом з тим, статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так, ст. 59 Закону № 796-XII в редакції Закону № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII були внесені зміни у названу статтю Закону №796-XII.

Відповідно до цих змін, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Однак вимога щодо участі у відповідних подіях під час проходження дійсної строкової служби залишилась незмінною.

Враховуючи вищезазначене, частина третя Закону №796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 29.07.1986 по 07.09.1986 року.

Однак , строкову військову службу він проходив з 12.11.1980 по 09.12.1982р.

Крім того, згідно матеріалів справи під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 29.07.1986 по 07.09.1986 року позивач при військовій частині № 61606 виконував військовий обов'язок виконуючи певні роботи з ліквідації наслідків ЧАЕС, а не під час проходження дійсної строкової служби.

Тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, останній дійсну строкову службу не проходив. Даний факт позивачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності права останнього на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки це не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо його права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, передбачено 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.

Так, пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.

Отже, п.9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС матеріали справи не містять.

Отже, Управлінням Пенсійного фонду України правомірно відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачу призначена пенсія на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 54 вказаного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - Порядок № 1210).

Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П = Зс х Кзс х Кв/100% (пункт 9 Порядку).

15 листопада 2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Особам, які отримують пенсію на підставі ст.54 Закону № 796-ХІІ пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.

Таким чином, доводи позивача про те, що норму пункту 9-1 Порядку № 1210 можна застосовувати і до осіб, які отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів вважає необґрунтованими.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 21.05.2018 року по справі 816/1159/18 (74173510) та від 08.05.2018 року у справі №820/1148/18 (73901590).

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Також, колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 принцип законності під час вирішення справ про соціальний захист громадян передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» у рішенні від 07 липня 1989 року Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» цей Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на хибному трактуванні норм закону та застосуванні практики Верховного Суду України , висловленої у рішенні , яке не стосуються спірних правовідносин, та було прийняті до внесення відповідних змін до закону, тобто, щодо іншої редакції закону. У даному випадку законодавець передбачив можливості перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, тільки для осіб які проходили дійсну строкову службу, тобто, без внесення відповідних змін до цього Закону, неможливо розповсюджувати ці норми при перерахунку пенсії на всі інші категорії осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Надаючи оцінку доводам позивача з приводу звуження змісту та обсягу його прав і свобод суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Колегією суддів встановлено, що положення ч.3 ст.59 Закону № 796 у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII не поширюються на позивача як на військовозобов'язаного.

Зазначені норми ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку 1210 не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач у розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії зобов'язаний був діяти відповідно до вимог законодавства. Відповідачем обґрунтовано правомірність дій щодо реагування на звернення позивача провести перерахунок пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. У прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів зазначає, що оскаржувана відмова у перерахунку пенсії позивача не мала наслідком зменшення розміру пенсії позивача, що позивач отримував до звернення за перерахунком та не є звуженням вже набутих позивачем прав та / або позбавленням права позивача права на соціальний захист, а тому відповідач у спірних відносинах діяв у межах наданих повноважень, у порядку і спосіб, що передбачені законодавством.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких норма ст.59 Закону № 796 розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби саме з підстав того, що військовослужбовці, які проходять дійсну строкову службу, отримували мінімальне грошове забезпечення в цей період, а тому потребують додаткового соціального захисту.

Стосовно аргументів позивача щодо того, що військовослужбовці у гарантіях соціального захисту прирівняні до військовозобов'язаних у контексті перерахунку пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року необхідно зазначити таке.

Відповідно до п. "г" ст.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Цей Закон № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (ст.1). У ст.1-2 Закону № 2262-XII визначено особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, у т.ч згідно п. е) - особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону. Згідно ст.18 Закону № 2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо) з урахуванням вимог ст.20 "причини інвалідності". Позивачем не надано доказів на підтвердження відповідних обставин і причин інвалідності у розумінні Закону № 2262-XII .

Правовий висновок доктора юридичних наук, завідувача кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ що підготовлений на замовлення громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля Полтавської області» та Семантико-текстуальний Висновок ,виконаний кандидатом філологічних наук ОСОБА_2 Доцентом кафедри української мови ВНЗ Укоопспілки «Полтавського університету економіки і торгівлі» до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до частини першої статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції норм матеріального права, про які зазначено вище, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, в іншій частині рішення доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315,317, 321 ,323,325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 по справі № 816/1290/18 скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров Повний текст постанови складено 18.09.2018.