Постанова № 76543141, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8068/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування постанови № 135/139/13-4/14П від 07 березня 2017 року, відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 17 000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність вимог апеляційної скарги просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданий письмовий відзив на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 17 листопада 2015 року прийнято розпорядження № 2776 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», яким позивача зобов'язано до 08 грудня 2015 року включно усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів.

На підставі зазначеного розпорядження від 17 листопада 2015 року відповідачем було прийнято ряд рішень щодо застосування штрафних санкцій за його невиконання, у тому числі й оскаржувану постанову від 07 березня 2015 року № 135/139/13-4/14П.

Розпорядження № 2776 від 17 листопада 2015 року було оскаржено позивачем до суду, визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі № 826/28162/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року.

Посилаючись на те, що оскаржувана постанова є похідною від розпорядження від 17 листопада 2015 року, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем постанова прийнята на підставі розпорядження № 2776 від 17 листопада 2015 року, яке скасовано у судовому порядку, відповідно є неправомірною.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі - Закон № 2664-III).

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу (п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 2664-III).

Відповідно до ст. 39 Закону № 2664-III вбачається, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

При цьому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу як зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених ст. 41 і 43 цього Закону (п. 1, 3 ч. 1 ст.40 Закону № 2664-III).

Порядок та умови застосування заходів вплив, в контексті ч. 2 ст. 40 Закону № 2664-III встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 року № 2319, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення № 2319).

Відповідно до п. 1.5. розділу I Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Нацкомфінпослуг обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Нацкомфінпослуг від 17 листопада 2015 року №2776 зобов'язано ПрАТ «СК «Брокбізнес» усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Комісію про їх усунення з наданням підтверджуючих документів включно до 08 грудня 2015 року.

З тексту даного розпорядження встановлено, що відповідачем розглянуто справу про порушення позивачем законодавства про фінансові послуги, провадження у якій розпочато на підставі звернення Громадської організації «Всеукраїнське об'єднання споживачів страхових послуг «Страховий захист» та акту Комісії від 30 жовтня 2015 року № 777/13-15/13/6.

На підставі наданих Громадською організацією та позивачем документів, встановлено, що позивач, як страховик, порушив вимоги п. 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40, який зобов'язує страховика дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України «Про страхування», та ч. 2 ст. 20 цього Закону, відповідно до якої страховик зобов'язаний дотримуватись передбачених умовами договору страхування обов'язків. З аналізу змісту розпорядження слідує, що Нацкомфінпослуг, установивши, що позивач мав усі необхідні документи для вжиття заходів своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, передбачені умовами договору із останнім, в установлений строк не виконав своїх обов'язків, у зв'язку із чим, на підставі п. 10 ч. 1 ст.28, ст. 39, п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про страхування», п. 41 п. 4 та п. 19 п. 6 Положення про Нацкомфінпослуг, затвердженого указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, пункту 1.5 розділу ІІ, пункту 3.1 розділу ІІІ Положення про застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20 листопада 2012 року № 2319, відповідачем прийнято розпорядження від 17 листопада 2015 року № 2776.

У подальшому, у зв'язку з невиконанням, на думку відповідача, розпорядження № 2776 від 17 листопада 2015 року на підставі відповідних постанов до позивача застосовувалися штрафні санкції у розмірі 1 700,00 грн., 3 400,00 грн. та згідно оскаржуваної у даній справі постанови від 07 березня 2017 року у розмірі 17 000 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі № 826/28162/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року, розпорядження Нацкомфінпослуг від 17 листопада 2015 року № 2776 «Про застосування заходу впливу до ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» визнано протиправним та скасовано.

Із змісту судових рішень вбачається, що за твердженнями відповідача станом на 23 жовтня 2015 року позивач не прийняв рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з чим позивача було зобов'язано у термін включно до 08 грудня 2015 року усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень.

Проте, під час розгляду справи № 826/28162/15 встановлено, що позивачем було виконано оскаржуване розпорядження № 2776 у спосіб та у строк, який вказано в самому розпорядженні, шляхом направлення до відповідача 07 грудня 2015 року рішення № 2066-11 про відмову у виплаті страхового відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту №006-046407/01НТ від 18 вересня 2014 року.

У зв'язку з чим висновки відповідача про порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 20 Закону України «Про страхування» щодо невиконання страховиком інших обов'язків, що передбачені договором страхування та пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов щодо недотримання обов'язків страховика, визначених ст. 20 Закону України «Про страхування» не знайшли підтвердження під час розгляду судами справи № 826/28162/15, визнані протиправними та такими, що порушують права позивача.

Матеріали справи містять інформацію також про те, що позивачем до суду оскаржено постанову відповідача № 68/13-15/13/5 від 02 березня 2016 року про застосування санкцій за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, на суму 3 400, 00 грн. За наслідками розгляду справи № 826/4598/16 Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 19 липня 2017 року, відповідно до якої позов задоволено, постанову про застосування штрафу на суму 3 400, 00 грн. скасовано, зокрема, з підстав встановлення судовим рішенням у справі № 826/28162/15 обставин, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зазначеному судовому рішенні зазначено про виконання позивачем розпорядження № 2776 від 17 листопада 2015 року, визнаного у подальшому протиправним та скасованого, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з оскаржуваної у даній справі № 826/8068/17 постанови № 135/139/13-4/14/П від 07 березня 2017 року про накладення штрафної санкції (штрафу) на ПрАТ «СК «Брокбізнес» за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, відповідач, посилаючись на обставини не підтвердження позивачем виконання вимог розпорядження № 2776 від 17 листопада 2015 року у листах від 12 січня 2016 року № 16-05, від 25 січня 2016 року, від 25 квітня 2016 року, від 15 червня 2016 року, від 03 березня 2017 року, а також зазначаючи, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання учасниками ринку фінансових послуг, застосував до нього штрафну санкцію у розмірі 17 000 грн.

Водночас, як вже зазначалось вище спірна постанова прийнята на підставі розпорядження відповідача, яке скасовано у судовому порядку.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2018 року.