Постанова № 76543103, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/564/18 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010461001 від 21 грудня 2017 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1, Київська обл.) зареєстрована як фізична особа-підприємець 05 квітня 2017 року, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на підставі п.п.80.2.5. п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України, згідно з наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30 листопада 2017 року № 2192 та направлень на проведення перевірки від 07 грудня 2017 року № 1444; 1445 проведена фактична перевірка кальян-бара за адресою: АДРЕСА_2., що належить суб'єкту господарювання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3

За результатами перевірки складено акт від 08 грудня 2017 року № 690/10-36-40/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки) у якому зафіксовано факт зберігання алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка (лікеру «ВЕІLEYS», 1,0 л., 17 % об., виробництва «R&А ВаіlеуЦСо», дата виробництва L-код, по ціні 1500,00 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00100464001 від 21 грудня 2017 року, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 застосовано суму штрафних (фінансових санкцій (штрафів) та\або пені у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., за порушення ст. 11 Закону № 481/95-ВР.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0010461001 від 21 грудня 2017 року, звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано належним чином відсутність вказаних у акті порушень вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Колегія суддів не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 13 ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ч. 13 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Згідно із ч. 6 ст. 153 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманий згідно з вимогами законодавства (п. 3 Правил).

Відповідно до пункту 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Згідно з п. 1.4 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24 липня 2002 року № 219, суб'єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб'єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Згідно з пунктом 1.6 вказаних Правил суб'єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред'являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

З огляду на зазначені нормативно-правові акти вбачається, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки спеціальними суб'єктами господарювання, зокрема суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, а також підприємствам з універсальним асортиментом товарів. Відкриття вказаних суб'єктів господарювання (закладу (підприємства) ресторанного господарства) узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно з пунктом 15 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством.

Відповідно до п. 226.7 ст. 226 ПК України передбачено, що кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Таким чином, зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується на не відкорковані напої, а на продаж цілої пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм. Закон не покладає на платників податку обов'язку зберігати розірвані марки акцизного податку після розкривання товару.

За нормами п. 226.5 ст. 226 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 затверджено «Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Відповідно до п. 20 Положення № 1251 маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Відповідно до п. 228.9 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Ст. 17 Закону № 481/95-BP, визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, а саме виробництво, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 гривень.

Тобто, необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення, як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, у тому числі, встановлення вини (у даному випадку підстави для застосування до позивача штрафу в розмірі 17 000 грн.) за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Пунктом 228.9 ст. 228 ПК України передбачено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки працівниками контролюючого органу був встановлений факт зберігання алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка (лікеру «ВЕІLEYS», 1,0 л., 17 % об., виробництва «RЦА ВаіlеуЦСо», дата виробництва L-код, по ціні 1500,00 грн.

З пояснень представника позивача вбачається, що лікеру «ВЕІLEYS», 1,0 л., 17 % об., виробництва «RЦА ВаіlеуЦСо» реалізовувався в кальян-барі на розлив та для приготування коктейлів.

Водночас, контролюючим органом такі твердження позивача не спростовано, а акт перевірки не містить доказів того, що алкогольні напої призначались для продажу у пляшках, а не знаходились на реалізації на розлив.

Таким чином, у даній справі відповідачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 826/22328/15.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не виконано його обов'язок з доказування правомірності прийнятого ним рішення, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0010461001 від 21 грудня 2017 року.

З огляду зазначені вище обставини, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповною мірою з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Київській області від 21 грудня 2017 року № НОМЕР_3.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2018 року.