Постанова № 76543091, 17.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5899/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Носа С.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі за його позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування вимоги,

суддя у І інстанції Москаль Р.М.,

час ухвалення рішення 16 год. 36 хв.,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 22 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

27 грудня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській (далі – ГУ ДФС) про сплату боргу (недоїмки) від 5 грудня 2017 року № Ф-2175-25 (далі – Вимога).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/5059/17 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана Вимога сформована контролюючим органом правомірно, оскільки відповідач довів наявність у ФОП заборгованості зі сплати єдиного внеску (далі – ЄСВ) у сумі 7912,31 грн.

У апеляційній скарзі ФОП просить зазначене судове рішення скасувати та задовольнити його позов. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції керуючись виключно даними інтегрованої картки ФОП, дійшов помилкового висновку, що оскаржувана Вимога сформована контролюючим органом правомірно. Вважаючи доведеним розмір заборгованості апелянта по сплаті ЄСВ в розмірі 7912,31 грн., суд не взяв до уваги загальні розміри нарахованого та сплаченого ЄСВ за період з 5 листопада 2015 року (дата узгодженої вимоги № Ф- 2175-25 від 05.11.2015 року) по 30 листопада 2017 року (дата вказана в оскаржуваній вимозі), згідно з якими розмір Вимоги міг би становити 6930,62 грн.

Окрім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС № НОМЕР_1 від 31 серпня 2016 року, яким ФОП нараховано штрафні санкції та пеню в розмірі 5 948,16 грн., є належним та допустимим доказом з огляду на набуття таким рішенням статусу узгодженого.

ГУ ДФС подало апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначило, що вважає рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а апеляційну скаргу ФОП безпідставною Твердження позивача про те, що висновки суду першої інстанції зроблені виключно на підставі даних інтегрованої картки позивача вважає необґрунтованими. Питання правомірності визначення штрафних санкцій та пені на підставі рішення № НОМЕР_1 від 31 серпня 2016 року не входить до предмету доказування у цій справі.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Спірні правовідносини щодо забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальна страхування» (далі – Закон № 2464).

Окрім того, на виконання вказаного Закону наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953, було затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – Інструкція № 449).

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний:

1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;

3) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 6 Розділу IV Інструкції № 449 встановлено, що фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску.

Для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений Законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Такі платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 2 Розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини 1 пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень (частина 5 пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449).

Пунктом 8 Розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У частині 1 пункту 1 Розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно із пунктом 2 Розділу VII Інструкції № 449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Відтак, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Відповідно до матеріалів справи ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС 5 листопада 2015 сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2175-25, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2015 року заборгованість ФОП зі сплати ЄСВ, штрафів та пені на загальнообов’язкове державне соціальне страхування складала 6959,36 грн. (недоїмка – 6663,22 грн., штраф – 121,87 грн., пеня – 174,27 грн. (а.с. 11).

18 липня 2016 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51693079 на виконання цієї вимоги (а.с. 19).

Відповідно до квитанції № 0.0.603445692.1 від 19 серпня 2016 року позивач сплатив заборгованість по ЄСВ в сумі 6959,36 грн. (а.с. 20).

Відповідач не заперечує того, що ФОП у 2015 році перерахував в рахунок сплати єдиного внеску в 2015 році - 1500 грн., в 2016 році - 9759,36 грн., в 2017 році – 3488,00 грн., що відображено у відомостях інтегрованої картки платника податків позивача. Разом із тим, зазначені у позовній заяві платежі були зараховані у рахунок погашення заборгованості позивача попередніх періодів, яку той самостійно не погасив.

31 серпня 2016 року Залізнична ОДПІ ГУ ДФС прийняла рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, відповідно до якого за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ до ФОП застосовано штраф в розмірі 2062,88 грн. (за період з 23 квітня 2014 року по 19 серпня 2016 року) та нараховано пеню у розмірі 3885,28 грн., а всього – 5948,16 грн. (а.с. 56-58).

У ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що 31 серпня 2016 року у встановленому законом порядку контролюючий орган надіслав рішення № НОМЕР_1 позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його зареєстроване місцезнаходження/податкову адресу (м. Львів, вул. Патона, 9/151).

Оскільки поштовий конверт був повернутий відправнику з відміткою від 1 жовтня 2016 року про неможливість вручення адресату («за закінченням терміну зберігання»), то на підставі приписів розділу VII Інструкції № 449 та статті 42 Податкового кодексу України вказане рішення від 31 серпня 2016 вважається врученим позивачу 1 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що оскільки рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС від 31 серпня 2016 року № НОМЕР_1 позивачем у встановленому законом порядку та строки оскаржене не було (а.с. 151-155), то воно є обов’язковим до виконання, а визначені ним суми штрафних санкцій та пені набули статусу узгоджених і питання правомірності їх визначення не входить до предмету доказування у цій справі.

З урахуванням того, що позивач визначену у рішенні Залізничної ОДПІ ГУ ДФС від 31 серпня 2016 року № НОМЕР_1 заборгованість у встановлені законом строки не сплатив, то сплачені ФОП у 2016-2017 роках поточні платежі було зараховано у рахунок погашення суми недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що відображено у інтегрованій картці позивача.

При цьому станом на 30 листопада 2017 року заборгованість ФОП відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків становила 7912,31 грн. (а.с. 112), а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ГУ ДФС 5 грудня 2017 року правомірно сформувало оспорювану Вимогу на вказану суму (а.с. 10).

Порушень норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/5059/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді С.П.Нос

ОСОБА_3

Постанова у повному обсязі складена 19 вересня 2018 року.