Постанова № 76543045, 18.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 826/3281/18

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

18 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року (прийняте у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 (далі - третя особа) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

позивач 26.02.2018 звернувся із адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва в якому просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.02.2017 ВП №53950622 про накладення штрафу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2018 справу передано до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.07.2018 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішенням Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що виконання рішення суду є неможливим, оскільки зобов'язання щодо виконання вищезгаданого судового рішення залежить від виконання зобов'язань іншими суб'єктами владних повноважень, а саме, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" Державною казначейською службою України.

Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

23.07.2012 постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2а/0270/3320/12 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про зобов'язання виплатити щомісячне грошове утримання. Зокрема, даним рішенням зобов'язано ДСА України виплатити ОСОБА_3 заборговане грошове утримання судді за період з 30.01.2011 по 31.12.2011 в сумі 46037 грн. 32 коп.

21.10.2016 на виконання вказаної постанови суду видано дублікат виконавчого листа №2а/0270/3320/12 про: "Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виплатити ОСОБА_3 заборговане грошове утримання судді за період з 30.01.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 46037 грн.32 коп."

10.05.2017 ОСОБА_3 звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа №2а/0270/3320/12.

17.05.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53950622. Боржнику встановлено виконати рішення суду протягом 10 днів та сплатити виконавчий збір в сумі 12800 грн.

07.02.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП№53950622 накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 10 200 грн.

07.02.2018 старшим державним виконавцем прийнято постанову ВП№53950622 про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та надіслано виконавчий лист до Вінницького окружного адміністративного суду.

Боржник у встановлений державним виконавцем строк рішення суду не виконав.

Постановою державного виконавця від 10.11.2017 на ДСА України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження. Вказана постанова про накладення штрафу боржником не оскаржена.

Станом на час розгляду даної справи кошти у розмірі 5100,00 грн. боржником не сплачено.

Вимогою державного виконавця від 14.11.2017 зобов'язано Державну судову адміністрацію України повідомити відділ про стан виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 2а/0270/3320/12 від 21.10.2016, а у разі невиконання вказаного рішення суду надати до відділу інформацію про причини невиконання та вжиті заході для його виконання. Стягувача - ОСОБА_3 зобов'язано повідомити відділ про наявність або відсутність підстав для завершення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 2а/0270/3320/12 від 21.10.2016.

У відповідь на зазначену вимогу Державна судова адміністрація України надіслала на адресу відділу лист від 28.11.2017 № 10-14276/17, зі змісту якого вбачається, що рішення суду не виконано. У листі також зазначено, що для належного виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 у справі № 2а/0270/3320/12, на підставі якої Вінницьким окружним адміністративним судом 21.10.2016 видано виконавчий лист №2а/0270/3320/12, Державна судова адміністрація України звернулася до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі № 2а/0270/3320/12 відмовлено в задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про встановлення способу і порядку виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена ухала не оскаржена і набрала законної сили 04.01.2017.

З моменту винесення вищезазначеної ухвали жодних документів, які свідчать про виконання рішення суду згідно виконавчого листа № 2а/0270/3320/12, виданого 21.10.2016 Вінницьким окружним адміністративним судом до відповідача не надходили.

28.11.2017 до відділу надійшла заява стягувача - ОСОБА_3 у відповідь на вимогу державного виконавця від 14.11.2017, якою повідомлено про відсутність підстав для завершення виконавчого провадження з примусового виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 згідно виконавчого листа №2а/0270/3320/12, виданого 21.10.2016 Вінницьким окружним адміністративним судом.

Оскільки, боржником не вжито заходів щодо виконання виконавчого документа, постановою державного виконавця від 07.02.2018 на боржника накладено штраф у подвійному розмірі - 10 200,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи вимоги виконавчого документа №2а/0270/3320/12 від 21.10.2016 не виконано, а позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, не довів неправомірність дій державного виконавця.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 1 ст. 1 Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VІІІ зазначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012 (далі - Закон № 4901-VI ) вказано, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 встановлено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

З наведеного слідує, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинного законодавства України, Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" у межах бюджетних асигнувань на відповідний бюджетний період.

Таким чином, виконання вищевказаного рішення суду повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" Державною казначейською службою України.

Отже, невиконання Державною судовою адміністрацією України виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2016 №2а/0270/3320/12 допущено виключно із об'єктивних причин.

Згідно матеріалів справи, для виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 позивач звертався із заявою від 17.11.2016 №10-8256/16 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення шляхом списання зазначених коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом № 4901-VI та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2016 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №2а/0270/3320/12.

Разом з тим, позивач листом від 28.11.2017 №10-14276/17 повідомив Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про обставини, що спричиняють перешкоди для виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 у справі №2а/0270/3320/12 в добровільному порядку.

Таким чином, з наведеного слідує, що позивачем вживалися заходи, з метою усунення обставин, що перешкоджали виконанню судового рішення у справі.

При цьому, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 07.02.2017 не враховано того, що виконання рішення повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" Державною казначейською службою України, а тому, вказана постанова підлягає скасуванню.

Неможливість виконання судового рішення, також підтверджується постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, якою апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою заяву ОСОБА_3 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду задоволено. Встановлено спосіб і порядок виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 у справі № 2а/0270/3320/12 шляхом стягнення коштів в сумі 46 037,32 грн. на користь ОСОБА_3 з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Отже, вказаною постановою підтверджується неможливість виконання Державною судовою адміністрацією України постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2012 у справі № 2а/0270/3320/12 як рішення зобов'язального характеру .

Крім того, невиконання судового рішення щодо виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 30.06.2015, 03.11.2015, 02.02.2016 у справах №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно та підтверджена Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а.

Разом з тим, при розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Відтак, вищевказані обставини свідчать про протиправність постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.02.2017 ВП №539, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.

У силу п. 2 ч. 1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ).

Враховуючи вимоги ст. 139 КАС України, на користь Державної судової адміністрації України підлягає стягненню 4 405 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення №89 від 16.03.2018 в розмірі 1762 грн. та платіжного доручення №373 від 03.09.2018 в розмірі 2 643 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №53950622 від 07 лютого 2017 року.

Стягнути на користь Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795) 4 405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 272, 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 вересня 2018 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.