Постанова № 76543011, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5151/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року у справі № 341/30/16-а (рішення ухвалено в м. Галичі, головуючий суддя Максимчин Ю.Д., повний текст рішення складено 17.05.2018) за заявою ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Галицького районного суду Івано-Франіквської області від 18 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 13.01.2016 звернувся в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області, правонаступником якого є Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з нього податку на доходи фізичних осіб та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому незаконно стягнених 1613,16 грн за 2015 рік і моральної шкоди в розмірі 20000 грн, всього 21 613,16 грн.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року залишено без змін.

27.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду Івано - Франківської області з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року у справі за його адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій відповідача в частині стягнення податку на доходи фізичних осіб протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити незаконно стягнені кошти за 2015-2017 роки в сумі 1613,16 грн та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови задоволено. Ухвалено у справі нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Галицького об’єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо стягнення з ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Зобов’язано Галицьке об’єднане управління пенсійного фонду України Івано - Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суми стягненого податку з доходів податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період з 13 липня 2015 року по 12 січня 2016 року. Позов в частині вимог зобов’язати Галицьке об’єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суми стягненого податку з доходів податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня 2015 року по 12 липня 2016 року залишено без розгляду. В позові ОСОБА_2 до Галицького об’єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області в частині вимог стягнути 20 000 (двадцять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду

та у частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що ним не пропущено шестимісячний строк звернення до суду, так як про порушення своїх прав дізнався 12.10.2015. Також, зазначає, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Вважає, що від того, що частина його пенсії за 2015 рік в сумі 1613, 16 грн незаконно вилучена відповідачем, а тому йому заподіяна моральна шкода у розмірі 20000 грн.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив відмовити позивачу у задоволенні його заяви.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю – доповідача, представника відповідача, здійснивши перевірку підстав для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 13 січня 2016 року звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області, правонаступником якого є Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з вимогами: -визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з нього податку на доходи фізичних осіб; -зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити 1613 грн. 16 коп. стягнутих в 2015 році та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року, в позові відмовлено.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 стало те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року були внесені зміни до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, у відповідності до якого до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до Закону) отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із Законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені дії відповідача щодо стягнення з позивача податку на доходи фізичних осіб є протиправними.

Вказав, що оскільки порушення прав позивача носить триваючий характер, і про порушення такого позивач повинен був дізнатися в момент виплати пенсії за мінусом стягнутих сум податку та збору, тому вимогу щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити 1613 грн. 16 коп. стягнених за 2015 рік слід задовольнити частково, зобов’язавши відповідача нарахувати та виплатити кошти стягнутих податку та збору в межах загального шестимісячного строку звернення до суду.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 5 статті 361 КАС України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

27 лютого 2018 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Таким чином, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як видно з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а отже вказані приписи до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

Таким чином, дія абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність з 27.02.2018 та зворотної сили не має.

Отже, тільки з 27.02.2018 у відповідача відсутні підстави для проведення відповідних відрахувань з пенсії позивача.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи, що на час ухвалення постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК були чинними, підлягали застосуванню управлінням Пенсійного фонду України у Галицькому районі Івано-Франківської області та втратили чинність лише з 27 лютого 2018 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо часткового задоволення заяви позивача.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення заяви ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 травня 2018 року у справі № 341/30/16-а скасувати та в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2016 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 18.09.2018