Постанова № 76542924, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №234/5913/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідачів Філоник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 р. у справі № 234/5913/18 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В. ) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Краматорського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні державної допомоги при народженні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати відповідача призначити позивачу допомогу при народжені дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та виплатити в порядку, встановленому законодавством України; судовий збір стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень з відповідача (а.с.1-2).

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 27 квітня 2018 року адміністративну справу передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду (а.с.14).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 06.09.2016 року про відмову ОСОБА_2 у наданні державної допомоги сім'ям з дітьми, допомоги при народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради призначити ОСОБА_2 допомогу при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та виплатити в порядку, встановленому законодавством України; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп. (а.с.48-51).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до інформації в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, позивач вперше зареєструвалась та отримала довідку 21.10.2014 року, в заяві зазначивши адресу проживання АДРЕСА_2. Заяву про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, позивач подав 18.11.2014 року. З 01.07.2015 року виплата опомоги припиненна на підставі п. 15, 54 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 (далі - Порядок № 1751), у зв'язку з не підтвердженням проживання одержувача допомоги за фактичним місцем проживання. 25.08.2016 року позивач вдруге був зареєстрований та отримав внутрішньо переміщеної особи. 26.08.2016 року позивач звернувся з заявою про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачу було відмовлено в призначенні допомоги на підставі п.12 Порядку № 1751 у зв'язку з тим, що заява надійшла пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини (а.с.52-54).

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_2 (а.с.8, 11-12).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.10.2017 року № 74368, ОСОБА_2 фактично проживає/перебуває за адресою: 84331, АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про народження від 10 січня 2013 року серія НОМЕР_3, ОСОБА_2 має неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про народження від 27.02.2015 року серія НОМЕР_4, ОСОБА_2 має неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.10.2017 року № 74366, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає/перебуває за адресою: 84331, АДРЕСА_1 (а.с. 23).

26 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_4.

06 вересня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради прийняте повідомлення про відмову у наданні держаної допомоги сім'ям з дітьми (а.с. 6).

22 березня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради зі зверненням щодо причин відмови у виплаті допомоги при народженні дитини ОСОБА_4.

28 березня 2018 року Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради листом № 01-14/2391 повідомило ОСОБА_2, що, оскільки вона звернулась до управління з питанням щодо виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 26.08.2016 року - з пропуском 12 місячного строку звернення, законні підстави для призначення допомоги при народження дитини відсутні (а.с.3-5).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що право позивача на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, з даними висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України гарантовано громадянам України право на соціальний захист.

Забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України - вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з врахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-ХII, відповідно до цього Закону призначається державна допомога при народженні дитини.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Статтею 11 Закону № 2811-XII встановлено, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Стаття 5 Закону № 2811-ХII визначає, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині 2 статті 4 цього Закону, призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Також, на виконання зазначених положень Закону №2811-XII прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (далі - Порядок).

За пунктом 2 далі - Порядок, призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення).

Отже, вищезазначеними нормами передбачено, що призначення і виплата допомоги при народженні дитини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України органами соціального захисту населення України. Тобто, у даному випадку законодавство передбачає єдиний спосіб отримання такої допомоги, шляхом звернення до відповідного органу.

Відповідно до статті 6 Закону № 2811-ХII, документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно.

Відповідно до статті 11 Закону № 2811-ХII, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Згідно п. 12 Порядок, допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

За пунктом 13 Порядку, допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.

Суд зазначає, що нормами Закону № 2811-ХII та Порядку передбачено єдину підставу для відмови у призначені допомоги, а саме у разі народження мертвої дитини, інших підстав для відмови в призначені допомоги законодавство не містить.

Разом з цим, вказаними нормами передбачені певні обмеження стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги.

Суд наголошує, що позивач повною мірою виконала вимоги, встановлені Законом для ініціювання розгляду питання про призначення допомоги. Позивач з об'єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, переїзд на постійне місце проживання до м. Краматорськ, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи.

Отже, при зверненні позивача до управління з заявою про призначення допомоги при народженні дитини відповідач, в межах своїх повноважень, враховуючи статус позивача - особи, яка тимчасово перемістилася з території, тимчасово неконтрольованої Україною, повинен був перевірити актуальність нової довідки тимчасово переміщеної особи.

Суд зазначає, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Як відзначено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а (К/9901/12622/18), допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини (п. 34, 35).

Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом першої інстанції, позивач має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги, враховуючи поважність причин пропуску строку такого звернення, оскільки механізм призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не повинен звужувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і не впливають на правильне по суті рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 р. у справі № 234/5913/18- залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2018 р. у справі № 234/5913/18- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене та підписане колегією суддів 18 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова