Постанова № 76542852, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1767/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції в Черкаській області (викладене у листі (письмовому повідомленні) № 29/з-166 від 31.10.2017 за підписом начальника Лютого В.В.) у призначенні ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про Національну поліцію" у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 144000,00 грн.;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області скласти висновок про призначення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги в розмірі 290000,00 грн.;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України "Про Національну поліцію" у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 290000,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у задоволенні позову було відмовлено.

ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що інвалідність ним була отримана у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в поліції, тому, на його думку, він має право на отримання грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про міліцію» та Порядком № 850, а не Законом України «Про Національну поліцію України».

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ст. 310 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, з 07.02.1996 до 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 до 26.08.2016 - в поліції.

Наказом Головного управління від 26 серпня 2016 року № 137 о/с старший сержант поліції ОСОБА_2 - помічник чергового Городищенського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області звільнений зі служби в поліції в запас Збройних Сил України з 26.08.2016 за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 17 серпня 2016 року № 287 військово-лікарська комісія державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області" встановила, що захворювання ОСОБА_2 пов'язані із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

29 грудня 2016 року позивачеві видано довідку до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 535784, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав ІІ групу інвалідності безтерміново, причиною інвалідності зазначено захворювання, пов'язані з проходженням служби в ОВС.

11 жовтня 2017 року позивач звернувся до ГУНП в Черкаській області щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлена ІІ група інвалідності.

31 жовтня 2017 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про національну поліцію" № 580-VIII від 02 липня 2016 року начальником ГУНП в Черкаській області затверджений висновок про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 144000,00 грн.

31 жовтня 2017 року відповідачем прийнято наказ № 2828 про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ у розмірі 144000,00 грн. та зобов'язано управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП здійснити необхідну виплату.

Не погоджуючись з визначеною відповідачем на підставі Закону України «Про Національну поліцію України» сумою одноразової грошової допомоги та вважаючи, що він має право на отримання такої допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку №850, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було правомірно здійснено призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про Національну поліцію України», чинного на час встановлення йому інвалідності, з огляду на те, що після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ він перебував на службі в поліції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIIІ), тобто до 07.11.2015 р., порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII (далі - Закон № 565-ХІІ) та Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

У п. 5 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIIІ (набрав чинності 07.11.2015 р.) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Разом з тим, за змістом п. 15 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно із ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VIIІ порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності) поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97 - 101 Закону № 580-VIIІ, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського(далі - Порядок № 4).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 р. № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, п. 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено пп. 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

За змістом пп. «б» п. 4. ч. 1 ст. 99 Закону № 580-VIIІ поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що на осіб, які після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ проходили службу в поліції та яким встановлена інвалідність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, поширюється спеціальний Закон № 580-VIIІ.

Таким чином, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевикладених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію». Отже, позивачу підлягає нарахуванню і виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача вже після проходження служби поліцейського.

Таким чином, оскільки останнім місцем служби позивача було ГУ НП в Черкаській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 р. по справі № 554/155/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає обов'язковому врахуванню апеляційним судом при розгляді даної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що інвалідність ним була отримана у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не в поліції, тому, на його думку, він має право на отримання грошової допомоги в розмірі, встановленому Законом України «Про міліцію» та Порядком № 850, а не Законом України «Про Національну поліцію України», є необґрунтованими з підстав, зазначених вище.

Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: