Постанова № 76542787, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2945/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Пилипенко О. Є.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року

у справі № 826/2945/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до відповідача Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 09 жовтня 2017 року,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 09 жовтня 2017 року №2173/6/99-99-12-02-03-15/ІПК.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оскаржувана податкова консультація є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не ґрунтується на законодавчих нормах та надана, виходячи з розширеного тлумачення норм Податкового кодексу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає обставинам справи, у зв'язку із наведеним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Укртелеком» має на своєму балансі будівлі засобів зв'язку та пов'язані з ними будівлі, а саме: телефонні станції, телекомунікаційні центри, центри обслуговування споживачів, будівлі передавального радіоцентру, радіовузли, приміщення лінійно-технічних дільниць, кабельні дільниці, тощо, які згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507 (далі по тексту - ДК 018-2000) відносяться до нежитлових будівель підрозділу 12 групи 124 «Будівлі транспорту та засобів зв'язку».

У зв'язку з тим, що Податковим кодексом України не визначено яке саме нерухоме майно входить до категорії «інші будівлі», ПАТ «Укртелеком» звернулось до Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України з листом №2987-800133-800120 від 16 липня 2015 року щодо практичного застосування пункту 14.1.1291 Податкового кодексу України.

У листі позивач просив надати роз'яснення: 1) чи правомірно використовувати Класифікатор як документ, на підставі якого платник податку визначатиме об'єкти нежитлової нерухомості, які входять до переліку об'єктів, що оподатковується податком на майно; 2) враховуючи, що пункт 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не містить в переліку нежитлової нерухомості підклас 1241 будівель транспорту і зв'язку, чи є правомірною позиція платника податків, що будівлі зв'язку (зокрема будівлі центрів радіо- та телевізійного мовлення, телефонних телекомунікаційних центрів та інші) не відносяться до нежитлової нерухомості з метою оподаткування податком на майно.

За результатами розгляду зазначеного листа Державна фіскальна служба Україна за дорученням Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України надала ПАТ «Укртелеком» відповідь №23611/6/99-99-17-04-01-15 від 05 листопада 2015 року «Про розгляд листа».

Державна фіскальна служба України зазначила, що об'єкти нежитлової нерухомості виділені підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є ідентичними класам та групам ДК 018-2000, зокрема, (код 1211) «Будівлі готельні», (код 1220) «Будівлі офісні», (код 1230) «Будівлі торговельні», (код 1242) «Гаражі», (код 1261) «Будівлі для публічних виступів», (код 125 «Будівлі промислові та склади», (код 127) «Будівлі нежитлові інші».

Отже, при визначенні об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, доцільно використовувати ДК 018-2000. Будівлі зв'язку, віднесені до класу (код 1241) «Вокзали, аеровокзали, будівлі засобів зв'язку та пов'язані з ними будівлі» ДК 018-2000 не визначені підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як типи об'єктів оподаткування таким податком.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797, зокрема в частині підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, ПАТ «Укртелеком» звернулось до Державної фіскальної служби України із запитом про надання індивідуальної податкової консультації.

У запиті №2444-вих-800731-800132 від 13 вересня 2017 року позивач просив надати консультацію щодо:

- правомірності не оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктів нерухомого майна, які відносяться до підрозділу 12 групи 124 класу 1241 ДК 018-2000;

- критеріїв, за якими платник податків може відносити об'єкти нерухомості до відповідної групи та класу ДК 018-2000.

Державна фіскальна служба України на запит позивача надала податкову консультацію №2173/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 09 жовтня 2017 року «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Згідно позиції податкового органу, оскільки визначення терміну «об'єкти нежитлової нерухомості» містить пункт «є» - «інші будівлі», як «споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів», то не вбачаються підстави для виключення нежитлових будівель класу 1241 із об'єктів оподаткування відповідним податком.

Не погоджуючись із податковою консультацією відповідача позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкова консультація індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; індивідуальна податкова консультація роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до вимог пункту 52.1 статті 52 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно пункту 52.2 статті 52 ПК України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пунктом 52.3 статті 52 ПК України визначено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Апелянт вказує, що будівлі транспорту та зв'язку (код 127) віднесені до нежитлового фонду та є об'єктом оподаткування податком на майно, оскільки термін «інші будівлі», наведений законодавцем у абзаці «є» підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України, включає у інші, ніж некласифіковані у підпункті 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єкти та не віднесені до житлового фонду. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 71-VIII, яким внесено зміни до ПК України та введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.129№ пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єкти житлової нерухомості - це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі № 822/2624/16).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, наказом від 17.08.200 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд.

Класифікатор призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання в Україні.

Державний класифікатор будівель та споруд є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

В розділі 2 ДК 018-2000 наведено перелік нежитлових будівель, в число яких входять, зокрема, вокзали, аеровокзали, будівлі засобів зв'язку та пов'язані з ними будівлі (код 124 клас 1241 ДК 018-2000).

До підкласу коду 124 входять: автовокзали та інші будівлі автомобільного транспорту (код 1241.1); вокзали та інші будівлі залізничного транспорту (код 1241.2); будівлі міського електротранспорту (код 1241.3); аеровокзали та інші будівлі повітряного транспорту (код 1241.4); морські та річкові вокзали, маяки та пов'язані з ними будівлі (код 1241.5); будівлі станцій підвісних та канатних доріг (код 1241.6); будівлі центрів радіо- та телевізійного мовлення, телефонних станцій, телекомунікаційних центрів та т. ін. (код 1241.7); ангари для літаків, локомотивні, вагонні, трамвайні та тролейбусні депо (код 1241.8); будівлі транспорту та засобів зв'язку інші (код 1241.9).

Під кодом 127 визначено «Будівлі нежитлові інші», до підкласу якого входить: будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271); будівлі для культової та релігійної діяльності (код 1272); пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою (код 1273); будівлі інші, не класифіковані раніше (код 1274).

Враховуючи вищевикладене, будівлі транспорту та засобів зв'язку відповідно до ДК 018-2000 не відноситься до категорії «будівель інших нежитлових», а виділені в окрему групу об'єктів нежитлової нерухомості.

Податковий кодекс України такої групи як об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не містить.

Відтак, колегія суддів прийшла висновку, що ДК 018-2000 є спеціальним нормативно-правовим актом, яким необхідно керуватися при класифікації нерухомого майна (у тому числі з метою визначення чи підпадає таке майно під перелік об'єктів оподаткування визначених ПК України або звільняється від обкладення відповідним податком), та його положення необхідно використовувати і щодо визначення об'єктів, які відносяться до категорії «Інші будівлі», визначеної п.п.14.1.129.1 п. 14.1.129 ст. 14 ПК України.

Відповідно до пункту 5.3 статті ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Враховуючи приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, колегія вважає, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку.

Податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах його повноважень.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що спірна податкова консультація жодних управлінських висновків не містить, не зобов'язує позивача вчинити будь-які дії, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси у сфері публічно - правових відносин, позаяк право платника податку на оскарження податкової консультації чітко передбачено п. 53.2 ст. 53 ПК України, а скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

За приписами п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильний висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року-залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Пилипенко О. Є.