Постанова № 76542781, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3313/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Бужак Н.П., Карпушової О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ України у м. Києві) в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФ України в м. Києві щодо непроведення перерахування та виплати пенсії;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу та провести виплату ГУ Пенсійним фондом України у м. Києві пенсії одноразово на весь розмір перерахунку, без обмеження граничного розміру з врахуванням трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці МВС України від 09.06.2017 № 44590, що становить 9 985,68 грн., з урахуванням проведеного перерахунку, починаючи з 01.01.2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

15.02.2018 рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято рішення у зразковій справі, тому, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є пенсіонером органів внутрішніх справ, якому призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1, копія якого міститься в матеріалах даної справи (а.с.13).

Наказом ГУ МВС України в м. Києві № 656 о/с від 22.11.202 ОСОБА_3 звільнено у відставку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ України в м. Києві та починаючи з 23.11.2012 отримує пенсію, у розмірі 61% грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи, що наявні підстави для перерахунку його пенсії, у зв'язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії та надати копію довідки про розмір грошового забезпечення.

Листом № 6146/03/П-1666 від 20.02.2018 ГУ ПФ України в м. Києві відмовило позивачу в перерахунку пенсії та зазначило, що такий перерахунок буде здійснено після надходження коштів з Державного бюджету України (а.с.15).

Позивач, вважаючи зазначене оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, які за своїми складовими є ідентичним грошовому забезпеченню колишніх працівників міліції, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача з моменту виникнення в останнього такого права - 01.01.2016 року. Невиконання відповідного обов'язку відповідачем після отримання довідки про розмір грошового забезпечення позивача свідчить про протиправну бездіяльність останнього, що згідно практики Європейського суду з прав людини, не може бути виправдана відсутністю фінансування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Частиною 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Тобто, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 (далі - Порядок №45), перерахунок раніше призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон) пенсій проводиться в разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 затверджено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно абз. 2 п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач, як колишній працівник міліції та пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на здійснення перерахунку розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988.

Правовими положеннями Порядку № 45 регламентовано, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які маю прав на пенсію. На підставі такого рішення Міністерство внутрішніх справ України повинно повідомити у п'ятиденний строк Пенсійний фонд України про підстави для перерахунку пенсій відповідним категоріям осіб, а останній, в свою чергу повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від МВС України своїм головним управлінням в областях про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсія яких підлягає перерахуванню. Після складання таких списків та подання їх відповідним органам, уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної у списку та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФ України. Довідки видаються на осіб, які звільненні із служби.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у листі від 20.02.2018 № 6146/03/П-1666 відповідачем зазначено, що довідка про розмір грошового забезпечення позивача надійшла до ГУ ПФ в Київській області.

При цьому, викладене у даному листі твердження ГУ ПФ в Київській області про те, що питання перерахунку та виплати перерахованих пенсій буде забезпечено після виділення коштів з Державного бюджету України, є протиправним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

З урахуванням наведеного, оскільки інших підстав відмови у перерахунку пенсії у відповіді відповідача не зазначено, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності останнього та непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 з 01.01.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Таким чином, оскільки положеннями ч. 3 ст. 51 вказаного Закону не передбачено обмеження строку перерахунку пенсії, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність його проведення з 01.01.2016 року.

Крім того, перерахунок розміру пенсії позивачу, у зв'язку з набуттям чинності Постановою № 988 та Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», яким внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, не проведений з 01.01.2016 саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. А тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог ч.3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Разом з тим, надаючи оцінку висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення позивачу виплати пенсії з 01.01.2016 року з огляду на встановлення постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 інших строків здійснення таких виплат, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком та звертає увагу на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» регламентовано особливий порядок, процедуру та етапи перерахунку пенсії відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2018 року.

Разом з тим, як було встановлено раніше, право на перерахунок пенсії виникло у позивача на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей».

Натомість, постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року № 103 (далі - Постанова №103) не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.

При цьому, позивач звернувся із вказаним позовом 26.02.2018 року, а спірні правовідносини виникли починаючи з 01.01.2016 року, тобто, зазначене унеможливлює застосування до них положень нормативного акту, який набрав чинності 24.02.2018 року.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, право на перерахунок пенсії у позивача виникло на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», а не Постанови № 103, а відтак право на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року є абсолютним та не може відстрочуватися в часі, а наведені правила щодо відстрочення виплат не мають правового значення в силу вищенаведених вимог Закону.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 01.01.2016 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», оскільки позивач має беззаперечне право на виплату перерахованої пенсії з 01.01.2016 року.

Щодо позовної вимоги про перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У свою чергу, захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав.

Водночас, в даному випадку позивачем не заперечується той факт, що на даний час відповідачем не обмежено максимальний розмір його пенсії, так як відповідно до листа - відмови, взагалі не було здійснено перерахунок та виплату пенсії, однак вважаючи, що такі обмеження будуть застосовані в майбутньому, позивач наголошує на необхідності задоволення позовних вимог в цій частині також.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що передчасне задоволення таких вимог суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Ураховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є передчасними, з огляду на що, не вони не підлягають задоволенню.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії із перерахуванням суми з якої необхідно проводити такий перерахунок, оскільки виданою довідкою Ліквідаційної визначено усі складові, що підлягають урахуванню при перерахунку, а встановлення правильності та повноти вмісту довідки не є предметом розгляду даної справи, з огляду на що, суд не може втручатися у дискреційні повноваження органу, що уповноважений на складання такої довідки.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання здійснити виплату перерахованої пенсії одноразово на весь розмір перерахунку, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вона не підлягає задоволенню, оскільки суд не може втручатися у визначені законодавством повноваження суб'єкта владних повноважень та вказувати на механізм виконання перерахунку пенсії.

Щодо застосування судового контролю за виконанням рішення, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, а не його обов'язком, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів непроведення перерахунку пенсії позивача починаючи з 01.01.2016, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Карпушова