Постанова № 76542778, 13.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15151/16 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державна адміністрація залізничного транспорту України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 25 липня 2016 року N Ю-5 № 0001271401 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надані Позивачем заперечення № ЦЦО-13/136 від 28 липня 2016 року повинні бути невід'ємною частиною акта перевірки, а оскаржувана вимога повинна була прийматися з урахуванням висновку про результати розгляду таких заперечень.

Однак, подання вимоги було здійснено з порушенням порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме, без врахування висновку про результати розгляду заперечень до акта, що за переконанням Позивача, суперечить чинному законодавству України.

Позивач вважає вказану вимогу необґрунтованою, такою, що суперечать чинному законодавству України, а відтак вона підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 25 липня 2016 року № Ю-5 № 0001271401 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України було порушено право Позивача щодо надання заперечення на акт перевірки. Натомість, викладене свідчить, що таке право не було порушено, заперечення Позивача було розглянуто, та відповідно до ПК України за результатами розгляду надіслано відповідь.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом, у період з 10.06.2016 року по 18.07.2016 року та на підставі наказу ДФС № 394 від 09.06.2016 року, проведена документальна позапланова перевірка Державної адміністрації залізничного транспорту України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 04.07.2016 року.

За наслідками вказаної перевірки податковим органом складено акт від 25 липня 2016 року № 1037/28-10-14-01/00034045, висновками якого встановлено порушення Позивачем, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 6, ч. 7 та 12 ст.8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року із змінами та доповненнями, внесеними Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, у результаті чого донараховано єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 493 881,03 грн.

28 липня 2016 року Позивач не погоджуючись з висновками акта, подала до ДФС заперечення № ЦЦО-13/136, в яких просила надати відповідь на заперечення у порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, та за результатами розгляду заперечень не приймати податкові повідомлення-рішення.

25 липня 2016 року на підставі акта перевірки Відповідачем складено податкову вимогу № Ю-5 № 0001271401 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування (по тексту - Вимога); сума боргу згідно вимоги становить - 493 881,03 грн., у тому числі недоїмка - 493 881,03 грн.

02 серпня 2016 року Позивачем подано скаргу № ЦЦО-13/141 на вимогу та, одночасно, листом від 02 серпня 2016 року № ЦЦО-13/142 повідомлено податковий орган про надання скарги.

За результатами розгляду заперечень № ЦЦО-13/136 від 28 липня 2016 року ПАТ «Укрзалізниця», в серпні 2016 року ДФС прийнято висновок № 17206/10/28-10-14-4-99 від 05 серпня 2016 року, згідно якого: абз. 2 розд. 5 викладено в новій редакції; в табл. 1 гр. 5 розд. 1 внесено зміни, а саме, визначено розмір доходів в сумі 9 624 226,00 грн., замість 9 213 112,00 грн.

29 серпня 2016 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 18577/6/99-99-11-02-02-25, яким скаргу № ЦЦО-13/141 від 02 серпня 2016 ПАТ «Укрзалізниця» - залишено без розгляду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що недотримання з боку Відповідача процедури нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Державною адміністрацією залізничного транспорту України, вказує на протиправність винесеної Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржуваної вимоги та, відповідно, є підставою для її скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положеннями статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Із вказаних положень статті 86 Податкового кодексу України випливає, по-перше, про право платника податку, у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати свої заперечення до контролюючого органу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта, по-друге, обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання заперечень, по-третє, що подані платником податку заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено наказом № 449 20.04.2015 року Міністерства фінансів України (далі - Інструкція № 449).

Згідно з п. 3 розд. VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. У цьому випадку, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Таким чином, приймаючи до уваги в сукупності норми ст. 86 Податкового кодексу України та п. 3 розд. VI Інструкції № 449, колегія суддів зазначає, що у випадку подання платником єдиного внеску заперечень до акта перевірки, вимога приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта.

Судом першої інстанції встановлено, 25 липня 2016 року Позивач отримала акт перевірки, та протягом п'яти робочих днів з дня його отримання, зокрема, 28 липня 2016 подала до ДФС заперечення № ЦЦО-13/136 на акт.

Відповідні заперечення ДФС отримала 29 липня 2016 року, що підтверджується вхідною відміткою за № 15853/10, проставленої на акті.

За таких обставин, з урахування подання Позивачем до ДФС заперечень на акт перевірки, вимога про сплату боргу (недоїмки), в силу п. п. 3 розд. VI Інструкції № 449, повинна бути прийнята відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Відповідь на заперечення було надано Відповідачем після винесення вимоги.

Зі змісту вимоги не вбачається, що остання прийнята контролюючим органом з урахуванням висновку № 17206/10/28-10-14-4-99 від 05 серпня 2016 року до акта перевірки.

Відповідні дії контролюючого органу з прийняття вимоги, зважаючи на подання ПАТ «Укрзалізниця» заперечень на акт перевірки, колегія суддів вважає такими, що вчинені Відповідачем передчасно та без врахування вимог Інструкції № 449.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недотримання з боку контролюючого органу процедури нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Державною адміністрацією залізничного транспорту України, вказує на протиправність винесеної вимоги та, відповідно, є підставою для її скасування.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта щодо винесення оскаржуваної вимоги в межах чинного законодавства.

Також, колегія суддів відхиляє твердження Відповідача щодо дотримання ним строків розгляду заперечень Позивача на акт, та відносно прийняття Державною фіскальною службою України рішення № 18577/6/99-99-11-02-02-25 від 29 серпня 2016 року, яким скаргу № ЦЦО-13/141 від 02 серпня 2016 року ПАТ «Укрзалізниця» залишено без розгляду, оскільки дотримання відповідних процедурних питань не є предметом розгляду даного спору, зокрема, виходячи з заявлених Позивачем підстав згідно адміністративного позову.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, всупереч наведеним вимогам Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваної вимоги.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 18.09.2018 року.