Постанова № 76542775, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8414/17 Головуючий у 1 інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Земляної Г.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Київської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Прокуратури Київської області в особі прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Київської області в особі прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича (надалі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича, яка полягає в ненаданні мені відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р.;

- зобов'язати прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича видати наказ ОСОБА_5 про надання відпустки без збереження заробітної плати, у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича по ненаданню ОСОБА_5 відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Прокуратура Київської області звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не враховано наявність іншої довідки від 24.02.2017 року, згідно якої дитина позивача є здоровою.

21 серпня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 з 13.08.2015 р. по 13.04.2017 р. працювала на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Київської області. З 13.04.2017 р. працює заступником начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області.

Згідно наказу прокуратури Київської області від 28.07.2016 р. №867 ОСОБА_5 надано відпустку без збереження заробітної плати, у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 25.07.2016 р. по 18.01.2016 р.

11.01.2017 р. ОСОБА_5 звернулась до прокуратури Київської області із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р.

На момент звернення до суду з даним позовом, відповідачем не прийнято відповідного наказу, за результатами розгляду її заяви від 11.01.2017 р.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, тривалість і порядок надання працівникам відпусток для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей врегульовані Законом України "Про відпустки", нормами Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до ст. 179 Кодексу Законів про працю України, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Згідно приписів ст. 181 Кодексу Законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

В силу ст. 2 Закону України "Про відпустки" , право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Так, пунктом 3 ст. 25 Закону України "Про відпустки" визначено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію "дитина-інвалід підгрупи А" - до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1.

11.01.2017 р. ОСОБА_5 звернулась до прокуратури Київської області із заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р., на підтвердження чого позивачем надано довідку №3 від 10.01.2017 р., видану ОСОБА_6 комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4" Дніпровського району міста Києва про потребу дитини у домашньому догляді.

Таким чином, позивач, згідно діючого законодавства, звернулася до відповідача з необхідним пакетом документів для отримання відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, наказом прокуратури Київської області від 18.01.2017 р. №7 призначено службове розслідування з метою всебічного, повного та неупередженого з'ясування обставин отримання та надання працівником прокуратури Київської області довідки про потребу дитини у домашньому догляді від 10.01.2017 №3 на ім'я ОСОБА_6

Згідно вказаного наказу за результатами такої перевірки необхідно скласти висновок та подати його на затвердження прокурору області у строк до 02.02.2017 р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи висновок службового розслідування з приводу отримання та надання до прокуратури області медичної довідки №3 від 10.01.2017р. складено 31.07.2017 року. Тобто, службове розслідування завершилось через шість з половиною місяців після призначення такої перевірки, що є порушенням вимог пункту 3.5 Інструкції Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 № 104 .

Крім цього, колегія суддів враховує доводи позивача про те, що наявність довідки від 24.02.2017 року, яка на момент звернення позивача до відповідача із заявою про надання відпустки для догляду за дитиною була відсутня, не скасовує медичної довідки від 10.01.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, довідка від 10.01.2017 року скдладена за результатами рішення лікарсько - консультативної комісії у формі, відповідно до наказу Міністерства охорони здоровя України від 11.06.2012 № 430.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обгрунтованість вимоги позивача та наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності прокурора Київської області Чібісова Дмитра Олеговича, яка полягає в ненаданні ОСОБА_5 відпустки без збереження заробітної плати у зв'язку з потребою дитини у домашньому догляді з 19.01.2017 р. по 18.07.2017 р.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Земляна Г.В. Повний текст постанови виготовлено 17.09.2018 року

,