Ухвала суду № 76542466, 13.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"13" вересня 2018 р. Справа № 924/27/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

судді Маціщук А.В.

секретар судового засідання Вох В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 07.05.18р. у справі № 924/27/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" про визнання частково недійсним рішення та стягнення вартості частки в сумі 163 307,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року у справі № 924/27/18 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" про визнання частково недійсним рішення та стягнення вартості частки в сумі 163307,77 грн. задоволено частково.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", оформлене протоколом № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р., в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Миру, 12, ідентифікаційний код 21328590) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової вартість частки в сумі 4013,22 грн. та 1660,2 грн. відшкодування судового збору.

Не погодившись з постановленим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року в частині відмови в задоволені позову про стягнення на користь ОСОБА_1 частки в майні товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

25.07.2018 року за ( вх. № 1682/18) від представника позивача -ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому останній покликається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач просив визначити ринкову вартість нерухомого майна Відповідача - будівлі площею 544,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 станом на 22.11.2016 року. Також вказав, що в подальшому просив суд дане клопотання не розглядати, оскільки така вартість була встановлена висновком експерта від 15.03.2018 року № 09/18, який 22.03.2018 року.

Разом з тим, суд першої інстанції вказаний висновок до уваги не прийняв, та визначив частку, що підлягає виплаті позивачу з чистих матеріальних активів відповідача, виходячи з даних фінансового звіту за 2016 рік та довідки про основні засоби ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» станом на 01 січня 2017 року, що видана 22 січня 2018 року.

Представник позивача покликається на ст. 99 ГПК України, постанову Великої Палати Верховного суду від 24.04.2018 року у справі № 925/1165/14 та п.п. 4.19 та 4.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 року та просить :

Призначити у справі № 924/27/18 судову експертизу, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, М.Хмельницький, вул. Володимирська, 109).

На розгляд експертизи поставити наступне питання:

- Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", 31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Миру, 12 (ідентифікаційний код 21328590), в тому числі приміщення павільйону по АДРЕСА_2, гаража по АДРЕСА_3, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів, з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 22.11.2016 року?

Оплату вартості експертизи покласти на Позивача.

На час проведення експертизи провадження у даній справі зупинити.

Крім того, 10.09.2018 року ( вх. № 2118/18) від ОСОБА_1 надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у справі №924/27/18 до набрання законної сили рішення у справі № 924/23/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 до ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017 року в частині визначення розміру вартості частки майна, яка підлягає виплаті ОСОБА_4; стягнення 237 092, 96 грн.

З клопотання вбачається , що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були учасником одного Товариства і вийшли зі складу його учасника в один день -22 листопада 2016 року, вказує, що доводи ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ідентичні, зокрема щодо питання ринкової вартості активів відповідача з урахуванням його зобов"язань станом на 22.11.2016 року, що необхідно з"ясувати в обох справах. Вказує, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 року у справі № 924/23/18 призначено комплексну судово -економічну та будівельно - технічну експертизу . Оскільки призначити у цій справі аналогічну експертизу з ідентичними питаннями є економічно і процесуально необґрунтовано , то у суду існує об"єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 924/23/18 за позовом ОСОБА_4 , оскільки висновки експертизи та встановлені обставини в справі № 924/23/18 мають значення для правильного , об"єктивного та неупередженого розгляду справи № 924/27/18 за позовом ОСОБА_1 Просить зупинити провадження у справі на підставі ч.5 ст. 227 ГПК України.

У судове засідання сторони не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь.

Розглянувши заявлені клопотання колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Зокрема, щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 924/27/18 до набрання законної сили рішення у справі № 924/23/18, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Згідно п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, суд зобов"язаний зупинити провадження у справі у випадках : об"єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі; суд не може посилатися на об"єктивну неможливість розгляду справи у випадку ; коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини ( факти) , які є предметом судового розгляду.

Отже, колегія суддів констатує, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Колегія суду зауважує, що обставини у справі № 924/23/18 повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд справи № 924/27/18 і не можуть бути встановлені колегією суддів самостійно у даній справі.

Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає потреби у зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 924/23/18, оскільки хоч ці справи і мають спільний предмет дослідження, разом з тим, обставини встановлені у справі № 924/23/18 не можуть вплинути на подання та оцінку доказів у справі № 924/27/18.

Також судом враховується, що позивач ОСОБА_4 в подальшому має право скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст.46 ГПК України , в т.ч. і відмовитися від позову , що в свою чергу затягне розгляд справи № 924/27/18.

З огляду на зазначене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 924/27/18 до набрання законної сили рішення у справі № 924/23/18.

Щодо клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів відзначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач просив визначити ринкову вартість нерухомого майна Відповідача - будівлі площею 544,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 станом на 22.11.2016 року.

В подальшому просив суд дане клопотання не розглядати, оскільки така вартість була встановлена висновком експерта від 15.03.2018 року № 09/18, який 22.03.2018 року.

При цьому, Позивач погоджувався з вартістю необоротних активів (крім вартості приміщення павільйону по АДРЕСА_2, та вартості гаража по АДРЕСА_3, який взагалі у даному фінансовому звіті не значиться, однак перебуває у власності Відповідача), розміром оборотних активів (розділ II фінансового звіту), поточних зобов'язань (розділ III звіту), та розміром чистого прибутку (рядок 2350), а тому вважав, що дані обставини(розмір) не підлягає доказуванню в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції вказаний висновок до уваги не прийняв, та визначив частку, що підлягає виплаті Позивачу з чистих матеріальних активів Відповідача, виходячи з даних фінансового звіту за 2016 рік та довідки про основні засоби ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» станом на 01 січня 2017 року, що видана 22 січня 2018 року.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, суд виходить з того, що приймаючи рішення у справі, суд зобов"язаний зазначити в судовому рішенні мотиви його прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

В даному випадку виконати вказівки закону при прийнятті рішення щодо наведення мотивів його прийняття або відхилення доводів однієї чи іншої сторони не видається можливим без проведення судової експертизи. А тому для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в даній справі слід призначити експертизу.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує покликання апелянта на судову практику Великої Палати Верховного суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року у справі № 925/1165/14 .

Зокрема, Велика Палата Верховного суду відійшла від правової позиції, що сформульована у постанові Верховного суду України, згідно якої «вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення)» і що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і Вищий господарський суд України, про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, визначається виключно із дійсної (ринкової вартості) об'єкта оцінки, з урахуванням загальної концепції визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна, без урахування іншого майна товариства, є необґрунтованими».

Відступаючи від даної правової позиції Велика палата Верховного суду вказала, що частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об'єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства, є обґрунтованими.

Отже, необхідно визначити вартість частини майна товариства, пропорційної частці позивача в статутному капіталі товариства, що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з виключенням його зі складу учасників.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 64 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" від 02 жовтня 2003 року, у якому вирішувалося питання про справедливу сатисфакцію вартості майна підприємства, зазначено, що суд враховує аргумент заявника, за яким балансова вартість активів є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості. Таким чином, виплата учаснику при виході з ТОВ повинна бути здійснена саме виходячи зі справедливої ринкової вартості майна ТОВ на дату виходу, якщо учасник вважає, що балансова вартість такого майна нижче ринкової.

Виходячи з наявності спору між сторонами щодо вартості майна, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, є необхідним призначення по даній справі експертизи для визначення вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства.

При цьому, в матеріалах справи міститься висновок експерта №09/18 від 15 березня 2018 року, зроблений на замовлення учасника справи щодо ринкової вартості нежитлового приміщення та гаража станом на 22 листопада 2016 року, проте входячи із підстав та предмету позову, суд вважає за необхідне призначити у справі експертизу з метою встановлення дійсної (ринкової) вартості не лише нерухомого майна, а усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 22 листопада 2016 року.

Крім того, пунктами 4.19. та 4.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 року №4 встановлено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Так, колегія суддів вважає, що враховуючи предмет спору у даній справі, необхідно поставити наступні такі питання:

- Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", 31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Миру, 12 (ідентифікаційний код 21328590) (в тому числі нежитлового приміщення павільйону по АДРЕСА_2, гаража по АДРЕСА_3, які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів тощо) з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 22 листопада 2016 року?

- Яка вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" належить до виплати ОСОБА_1,,пропорційно розміру її частки (6,33% статутного капіталу), у зв'язку з її виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 22.11.2016 року ?

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких, для з"ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 (надалі - Постанова № 4), судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених установ.

Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження.

Отже, з метою оптимального строку проведення судової експертизи, суд апеляційної інстанції вважає, що слід доручити її проведення Хмельницькому відділенню Київського Науково - дослідного інституту судових експертиз ( 29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська,109).

Крім того, колегія суддів враховує, що пунктом 23 Постанови визначено, що відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, судові витрати необхідно покласти на позивача ОСОБА_1 як сторону, яка заявила таке клопотання.

При прийнятті рішення про зупинення провадження у справі суд враховує строки розгляду апеляційної скарги, визначені частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та об'єм можливого експертного дослідження.

Керуючись принципами виваженості і розумності, колегія суддів, приходить висновку, що в час, який визначено для розгляду апеляційної скарги провести експертизу є неможливим, а тому зупинення провадження у справі підтверджено фактичними обставинами справи і є обґрунтовано необхідним.

Згідно п.2 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи.

За таких обставин, враховуючи призначення судом судової експертизи, проведення якої потребує значного часу та за характером досліджень має відбуватись поза межами суду (в експертній установі), провадження у справі №924/27/18 підлягає зупиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99,100,228,234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Призначити у справі №924/27/18 комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Хмельницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, М.Хмельницький, вул. Володимирська, 109).

На розгляд експертів поставити наступні питання:

Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", 31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Миру, 12 (ідентифікаційний код 21328590) (в тому числі нежитлового приміщення павільйону по АДРЕСА_2, гаража по АДРЕСА_3, які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів тощо) з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 22 листопада 2016 року?

Яка вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" належить до виплати ОСОБА_1,,пропорційно розміру її частки (6,33% статутного капіталу), у зв'язку з її виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 22.11.2016 року ?

2.Попередити сторони щодо обов'язковості надання необхідних експерту документів для надання відповіді на поставлене питання.

3.Витрати за проведення експертизи покласти на позивача - ОСОБА_1 .

4.Питання про розподіл витрат на проведення судових експертиз буде вирішено під час прийняття рішення у справі відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

5.Попередити особу (чи осіб), які безпосередньо проводитимуть судову експертизу про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправильного висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

6.Висновки судових експертиз подати Рівненському апеляційному господарському суду в письмовій формі, копії надіслати сторонам.

7.Провадження у справі № 924/27/18 - зупинити.

8.Матеріали справи № 924/27/18 направити Хмельницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, М.Хмельницький, вул. Володимирська, 109).

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.