Постанова № 76542456, 17.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року Справа № 902/858/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Величко К.Я.

за участю представників сторін:

ліквідатора - Паньковський С.І. (довіреність від 15.03.2016);

апелянта - Баранов О.В. (довіреність №56 від 11.07.2018) - в режимі відеоконференції;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи на ліквідацію - Білої Ірини Володимирівни №685/16 від 03.03.2018 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2018 року у справі № 902/858/15

за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

до Приватного підприємства "Хілл"

про визнання банкрутом (розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів від 04.12.2018 року)

Розпорядженням керівника апарату від 13 вересня 2018 року у справі №902/858/15 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №902/858/15 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Огороднік К.М.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2018 року у справі №902/858/15 в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 5039/16 від 04.12.2017 року про вжиття запобіжних заходів у справі № 902/858/15 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області скасувати та накласти арешт на майно, що входить до складу ЦМК банкрута.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представники кредиторів, торгуючої організації та ТОВ "Дім Цукру" не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників кредиторів, торгуючої організації та ТОВ "Дім Цукру", оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 03 вересня 2018 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Безпосередньо в судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі. Представник ліквідатора безпосередньо в судовому засіданні вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта та ліквідатора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Вінницької області від 04 жовтня 2016 року у справі № 902/858/15 визнано приватне підприємство "Хілл" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Болховітіна В.М.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.09.2017 припинено повноваження арбітражного керуючого Болховітіна В.М. як ліквідатора ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Василика В.В., з покладенням на останнього всіх прав та обов'язків, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2017 у справі №902/858/15 продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута - приватного підприємства "Хілл" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика В.В. - до 06.02.2018 року.

08 грудня 2017 року публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до суду з заявою № 5039/16 від 04.12.2017 (вх. № 06-73/88/17 від 08.12.2017) про вжиття запобіжних заходів у справі № 902/858/15 шляхом накладення арешту на майно, яке належить ПП "Хілл".

Вказана заява обгрунтована тим, що арбітражний керуючий (ліквідатор) Василик В.В. розпочав продаж майна банкрута цілісним майновим комплексом, обравши спосіб проведення аукціону.

Протягом одинадцяти календарних днів виконання своїх повноважень ліквідатор банкрута, зокрема, визначив організатора аукціону з продажу майна - ТОВ "Клірингова компанія" та уклав договір на проведення аукціону, за умовами якого передбачено проведення другого повторного аукціону зі зниженням початкової вартості на 20% від вартості повторного аукціону, та за відсутності бажаючих укласти договір - початкова вартість знижується на крок аукціону - 0,5 % від початкової вартості лоту, доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір.

Згідно повідомлення, яке оприлюднено 15 листопада 2017 року на сайті Вищого господарського суду України, на другому повторному аукціоні буде продано майно банкрута цілісним майновим комплексом до складу якого входять об'єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб.

Початкова вартість вищевказаного майна становить 290 413 510,87 грн. без ПДВ. Крок аукціону становить - 0.5 % від початкової вартості лоту. Кінцевий термін прийому заяв - до 13:00 год. до 16.11.2017 року включно. Дата та місце проведення аукціону: 14.12.2017 року - 10:00 год., за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 4, оф. 1.

ПАТ "Банк "Київська Русь" вважає, що існує реальна загроза порушення прав банку, як забезпеченого кредитора і має намір звернутися до суду із заявою про визнання недійсним Договору про організацію та проведення аукціону укладеного між арбітражним керуючим Василиком В.В., як замовником аукціону, та ТОВ "Клірингова компанія", як організатором аукціону.

З огляду на зазначені умови проведення аукціону та з урахуванням того факту, що ліквідатор не встановив допустимої граничної вартості ЦМК, чим допустив необмежене зниження вартості майна банкрута, ПАТ "Банк "Київська Русь" вважає, що майно ПП "Хілл", яке входить до складу цілісного майнового комплексу, може бути продано за нижчою ціною від його реальної вартості. Так, початковою вартістю усього ЦМК на другому повторному аукціоні є 290 413 510,87 грн., при цьому згідно звіту ТОВ "Консалтингове Бюро "Спектр" про оцінку майна від 30.06.2017 проведену на замовлення попереднього ліквідатора, вартість тільки об'єктів нерухомості, обладнання та устаткування становить 283 678 800,00 грн., без врахування дебіторської заборгованості та вимог до третіх осіб.

Заявник, посилаючись на те, що невжиття відповідних запобіжних заходів призведе до порушення прав банку, як забезпеченого кредитора, просить суд вжити запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно, яке належить приватному підприємству "Хілл".

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаної заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України - далі ГПК України, виклавши його в новій редакції.

Згідно п. 9 перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно п. 11 перехідних положень ГПК України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, застосуванню підлягають положення Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, заява публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" №5039/16 від 04.12.2017 (вх. № 06-73/88/17 від 08.12.2017) про вжиття запобіжних заходів у справі № 902/858/15 шляхом накладення арешту на майно, яке належить ПП "Хілл", надійшла до суду 08.12.2017, відповідно з посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 року.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, подання такого виду заяв, як вжиття запобіжних заходів - не передбачено.

Разом з тим, враховуючи, те, що заявником в подальшому було подано до суду позовну заяву № 5101/16 від 07.12.2017 року (вх. № 06-54/528/17 від 12.12.2017 року) про визнання недійсним договору на організацію та проведення продажу майна банкрута, укладеного між ліквідатором Василиком В.В. та товариством з обмеженою відповідальністю "Клірингова палата" у справі № 902/858/15, суд розцінює заяву №5039/16 від 04.12.2017 року (вх. № 06-73/88/17 від 08.12.2017 року) про вжиття запобіжних заходів у справі № 902/858/15, як заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.п. 1, 3 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26 грудня 2011 року (далі - Постанова), у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.ч. 12 ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу на те, що підставами для забезпечення позову є істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Водночас, доводи заявника щодо можливого порушення прав заставного кредитора та ймовірного продажу майна банкрута за заниженою ціною, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Крім того, слід зазначити, що рішення суду за позовними вимогами про визнання недійсним договору виконанню в порядку Закону України "Про виконавче провадження" не підлягає. А відтак, і відсутні обставини, що обумовлюють неможливість або утруднення виконання такого рішення чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Поряд з тим, суд звертає увагу на встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливості здійснення ліквідаційної процедури у провадженні справи про банкрутство. Зокрема, згідно ч.1 ст.38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Враховуючи викладене, наведені норми законодавства, зміст поданої заяви, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволені заяви публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 5039/16 від 04.12.2017 року (вх. № 06-73/88/17 від 08.12.2017 року) про вжиття запобіжних заходів у справі № 902/858/15 в повному обсязі.

При цьому, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, порушення прав кредитора (банку) щодо своєчасного розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як вже зазначалося вище, 08.12.2017 до суду від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" надійшла заява № 5039/16 від 04.12.2017 (вх. № 06-73/88/17 від 08.12.2017) про вжиття запобіжних заходів у справі № 902/858/15.

При цьому, згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" 06.12.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кирнасівський цукровий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світкар" надійшли апеляційні скарги на ухвали господарського суду Вінницької області від 06.11.2017 у справі №902/858/15.

В подальшому, супровідним листом від 08.12.2017 року № 902/858/15/2239/17 матеріали справи №902/858/15 направлено на адресу Рівненського апеляційного господарського суду разом із вищевказаними апеляційними скаргами.

Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу ч. 1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно абз. 5, 7, 8 п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи. Якщо на час надіслання місцевим господарським судом до суду вищої інстанції матеріалів справи не завершений розгляд заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби тощо, то провадження за ними зупиняється на підставі статті 79 ГПК до повернення зазначених матеріалів до суду першої інстанції.

У разі ж якщо відповідна заява чи скарга або зустрічна позовна заява надійшла до місцевого господарського суду під час перебування матеріалів справи у суді вищої інстанції, то місцевий господарський суд виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття відповідної заяви (скарги) так само до повернення відповідних матеріалів із суду вищої інстанції.

З огляду на викладене, ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.12.2017 у справі №902/858/15 відкладено вирішення питання про прийняття заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 5039/16 від 04.12.2017 року (вх. № 06-73/88/17 від 08.12.2017 року) про вжиття запобіжних заходів по справі № 902/858/15 до повернення матеріалів зазначеної справи до господарського суду Вінницької області. Копія даної ухвали була направлена ПАТ "Банк "Київська Русь".

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи на ліквідацію - Білої Ірини Володимирівни №685/16 від 03.03.2018 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2018 року у справі №902/858/15 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №902/858/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "19" вересня 2018 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Миханюк М.В.