Рішення № 76540842, 19.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2773/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання протиправними та скасування рішення відповідача № 163750000843 від 13.03.2018 року та № 156 від 10.07.2018 року про відмову у переході на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про прокуратуру" ОСОБА_1;

- зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-7, з 19 грудня 2017 року в розмірі 60% від суми місячного (чинного) заробітку та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі також - відповідач, Полтавське об'єднане управління ПФУ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення № 156 від 10.07.2018 року, яким йому відмовлено у переході на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про прокуратуру" у зв`язку з відсутністю 10-річного стажу роботи прокурором.

ОСОБА_1 вказано на наявність у нього права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру", оскільки його стаж на посадах слідчого прокуратури та прокурора становить 16 років 5 місяців 9 днів (на момент звернення), й право на таку пенсію виникло відповідно до частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-7, який набув чинності 15.07.2015 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

28 серпня 2018 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідачем зазначено, що підстав для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-7 у позивача немає, оскільки відсутній 10-річний стаж роботи прокурора в органах прокуратури.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1, з 2001 року працює в органах прокуратури на різних посадах.

Із записів у трудовій книжці /а.с. 14-18/ вбачається, що позивач працював:

- з 05.07.2001 по 16.05.2003 - слідчим, старшим слідчим прокуратури Сумської області;

- з 23.06.2003 по 08.09.2001 - слідчим, старшим слідчим прокуратури Полтавської області;

- з 09.09.2011 по 08.04.2013 - прокурором відділу прокуратури Полтавської області;

- з 09.04.2013 по 25.09.2013 - слідчим прокуратури Полтавської області;

- з 28.09.2015 по даний час - слідчим в Генеральній прокуратурі України.

З 19 грудня 2017 року позивачу первинно встановлена друга група інвалідності, на підтвердження чого надана копія довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0565247 /а.с. 26/.

Рішенням № 163750000843 від 13.03.2018 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

13 березня 2018 року позивач звернувся до Полтавського об`єднаного УПФУ зі заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 21/.

Рішенням від 10.07.2018 року № 156 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у переході на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про прокуратуру" у зв`язку з відсутністю 10-річного стажу роботи прокурором /а.с. 20/.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 року (далі - Закон №1697-VII).

Відповідно до статті 15 Закону №1697-VII прокурором органу прокуратури є:1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури.

Відповідно до частини 9 статті 86 Закону №1697-VII прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону №1697-VII положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення по інвалідності незалежно від віку за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Статус слідчого прокуратури прирівнюється до статусу прокурора органу прокуратури, та зараховується до статусу роботи на прокурорських посадах до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 16 Закону №1697-VII гарантії незалежності прокурора забезпечується належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і формував правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного суду України від 06.07.1999 р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсації і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційного Суду України вказував, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян під час проходження служби, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей. Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини з їх пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Необхідно зазначити, що норми Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури чітко вказували на своє застосування як до прокурорів, так і до слідчих прокуратури.

Зокрема, згідно з частиною 9 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XI прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-7 регулює пенсійне забезпечення тільки прокурорів, однак відповідно до п. 5 розділу 13 Перехідних положень вказує, що стаття 86 цього Закону, яка регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності Державного бюро розслідувань.

Висновки щодо правозастосування

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що позивач працював на наступних посадах в органах прокуратури:

- з 05.07.2001 по 16.05.2003 - слідчим, старшим слідчим прокуратури Сумської області;

- з 23.06.2003 по 08.09.2001 - слідчим, старшим слідчим прокуратури Полтавської області;

- з 09.09.2011 по 08.04.2013 - прокурором відділу прокуратури Полтавської області;

- з 09.04.2013 по 25.09.2013 - слідчим прокуратури Полтавської області;

- з 28.09.2015 по даний час - слідчим в Генеральній прокуратурі України.

Судом встановлено, що як на момент роботи позивача на посаді слідчого прокуратури так і на теперішній час, державне бюро розслідувань свою роботу не розпочало.

Таким чином, стаж роботи позивача на посадах слідчого та старшого слідчого також дає право на пенсію по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, позивач з огляду на наявну інвалідність ІІ групи та встановлений судом стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на встановлені судом обставини справи та враховуючи пряму вказівку Закону №1697-VII про те, що статус слідчого прокуратури прирівнюється до статусу прокурора органу прокуратури та зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, відмова у призначенні позивачу пенсії по інвалідності згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" є протиправною.

Статтею 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на положення пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом встановлено право позивача на отримання пенсії по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", суд зобов`язує Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити пенсію ОСОБА_1 по інвалідності згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року з 19 грудня 2017 року в розмірі 60% від суми місячного заробітку і скасовує рішення № 163750000843 від 13.03.2018 року про призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та рішення № 156 від 10.07.2018 року про відмову у переході на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивач як інвалід ІІ групи звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, рнокпп НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 4038376) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 4038376) № 163750000843 від 13.03.2018 року та № 156 від 10.07.2018 року про відмову у переході на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про прокуратуру" ОСОБА_1;

Зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, рнокпп НОМЕР_1) пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-7, з 19 грудня 2017 року в розмірі 60% від суми місячного (чинного) заробітку та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков