Рішення № 76540808, 17.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1490/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

позивача Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремторг" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В:

07.05.2018 Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - Фонд, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремторг" (надалі - ТОВ "Кремторг", відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 39050,00 грн та пені у розмірі 421,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем відповідно до вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/1490/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (суддя Довгопол М.В.). Також указаною ухвалою призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.06.2018.

07.06.2018 до суду надано відповідачем відзив на позов, у якому вказано, що відповідач, маючи одну вакансію для особи з інвалідністю, протягом 2017 року подавав звіти форми № 3-ПН до Кременчуцького міського центру зайнятості, зокрема подані звіти: 11.07.2017, 08.08.2017, 05.09.2017, 03.10.2017, 03.11.2017, 06.12.2017 /а.с. 35-36/.

14.06.2018 до суду надано відповідь на відзив, у якій указано, що ТОВ "Кремторг" після створення робочого місця 03.01.2017 інформувало центр зайнятості щодо пошуку осіб з інвалідністю лише з липня місяця, що, за твердженням відповідача, є неналежним інформуванням центру зайнятості /а.с. 60-61/.

Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 № 38 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №816/1490/18, за результатами якого головуючим суддею у справі визначено суддю Канигіну Т.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 адміністративну справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Кремторг" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені прийнято до провадження (суддя Канигіна Т.С.) та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 09.08.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 відкладено засідання на 05.09.2018.

У судовому засіданні 05.09.2018 оголошено перерву до 14.09.2018.

14.09.2018 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у судові засідання 05.09.2018 та 14.09.2018 не з'явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПІ, реєстраційний номер 53/7700), поданим відповідачем 30.01.2018 до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік становила 18 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 702,9 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 39050 грн /а.с. 8/.

З урахуванням відомостей зазначеного звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 39050,00 грн /а.с. 9/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 18 днів (з 17.04.2018 по 04.05.2018) позивачем нараховано пеню у сумі 421,74 грн /а.с. 9/.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовної вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (надалі - Закон № 875-XII)встановлено, що державне управління з питань забезпечення прав осіб з інвалідністю та їх соціальної захищеності здійснюється в межах повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

За змістом статті 20 вказаного Закону Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Отже, саме Фонду соціального захисту інвалідів, його відділенням надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Позивач у позовній заяві посилається на порушення відповідачем частини першої статті 19 Закону № 875-XII щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 19 зазначеного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною четвертою статті 19 Господарського кодексу України визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі статтями 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначені у статті 239 Господарського кодексу України, серед яких й адміністративно-господарський штраф.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частини перша, друга статті 241 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

При цьому, частиною третьою статті 19 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частина перша статті 18 зазначеного Закону передбачає, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 181 указаного Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Указане кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема в постанові від 16.04.2013 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31073076).

Положеннями пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI визначено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з штатним розкладом та наказом від 03.01.2017 № 3 ТОВ "Кремторг" на 2017 рік з 03.01.2018 введено 1 посаду "прибиральник території" /а.с. 44, 45/.

Також згідно з наказом ТОВ "Кремторг" від 03.01.2017 № 3-інв створено спеціальне робоче місце прибиральник території відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" /а.с. 46/.

На виконання вимог пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 № 1476), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з пунктом 3 цього Порядку форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Пунктом 5 Порядку визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на зазначені положення, звітність за формою № 3-ПН є інформуванням органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для їх працевлаштування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом липня - грудня 2017 року подавалися до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості звіти форми 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю /а.с. 37-43/.

Таким чином, відповідач інформував центр зайнятості про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, вживав інших заходів для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю лише з липня 2017 року.

Суд зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у разі вчинення передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: розроблення необхідних заходів по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю, інформування відповідних установ про вакантні посади для осіб з інвалідністю, проте, не працевлаштувало осіб з інвалідністю з незалежних від нього причин, у зв'язку з відсутністю осіб з інвалідністю, відмовою особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві та бездіяльністю державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 12.07.2018 у справі № 820/2371/16.

Водночас за період з січня по червень 2017 року відповідачем не надано до суду доказів подання до Кременчуцького міського центру зайнятості звітів форми № 3-ПН.

Отже, відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів лише за період з липня 2017 року по грудень 2017 року.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не здійснено заходів, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції та пеню, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з січня по червень 2017 року у розмірі 19525,00 грн та пені у розмірі 210,87 грн.

Внаслідок того, що відповідач станом на дату розгляду та вирішення справи не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 19735,87 грн, вимоги позивача визнаються судом частково обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремторг" (вул. Юрія Кондратюка, б. 15-В, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код 37154268) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремторг" (вул. Юрія Кондратюка, б. 15-В, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код 37154268) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, одержувач УДКСУ м. Кременчук Полтавської області, код 37965850, р/р 31212230700008 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019), адміністративно-господарські санкції у розмірі 19525,00 грн та пеню у розмірі 210,87 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя Т.С. Канигіна