Рішення № 76540717, 17.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3046/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп'як О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" про стягнення боргу в сумі 184990,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Норматив для працевлаштування інвалідів відповідачем становить 1 особу. Однак відповідачем цей норматив не забезпечений. Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний 2017 рік становить 799 осіб. З них, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність - 28 осіб. Тоді як, згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", норматив для працевлаштування становить 32 особи. Відповідно до ст.20 цього Закону, підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність менша, ніж встановлена нормативом, передбаченим ст. цього Закону, щороку сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю до встановленого нормативу. Середньорічна заробітна плата штатного працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" становить 35667,90 грн. Оскільки відповідачем самостійно не сплачено боргу, сума адміністративно - господарських санкцій, що підлягає сплаті становить 178562,48 грн. Останнім днем сплати адміністративно - господарських санкцій є 15.04.2015 року, відтак пеня за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій за період з 16.04.2018 року по 14.06.2018 року включно (60 днів) складає 6428,40 грн. Загальний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" становить 184990,88 грн.

Ухвалою судді від 16.07.2018 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року за клопотанням представника відповідача справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.08.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 25481, у якому відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" вжиkо усіх належних та можливих заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Впродовж 2017 року для працевлаштування інвалідів до ТзОВ "Львівське АТП-14631" Львівським міським центром зайнятості було скеровано три особи (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3) з числа осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості, та відносяться до осіб з обмеженою працездатністю, що підтверджується листом Львівського міського центру зайнятості від 16.01.2018 року №06/185. Однак, вказані особи з різних причин не були працевлаштовані на підприємство. Таким чином, невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів на створених ТзОВ "Львівське АТП-14631" робочих місцях була зумовлена виключно недостатньою кількістю скерованих державною службою зайнятості осіб з обмеженою працездатністю, невідповідністю цих осіб встановленим вимогам, а також неприбуттям на підприємство. Отже, враховуючи те, що ТзОВ "Львівське АТП-14631" свої зобов'язання щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання до державної служби зайнятості інформації для організації працевлаштування інвалідів, звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в 2017 році виконало в повному обсязі, відсутні підстави для застосування до ТзОВ "Львівське АТП-14631" адміністративно - господарських санкцій, а відтак і стягнення пені за порушення строків сплати цих санкцій.

20.08.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. № 26037, в якому позивач зазначив, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, поданий відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний 2017 рік становить 799 осіб. Однак, для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач виділив лише дві посади: водія та слюсара. Враховуючи те, що відповідач протягом тривалого часу не може працевлаштувати осіб з інвалідністю на вказані вакансії, викликає сумнів у дійсній наявності такого бажання. Враховуючи викладене, на думку позивача, відповідач не здійснив усіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ТзОВ "Львівське АТП-14631" подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 799 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 28 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 32 особи.

25.04.2018 року Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів надіслано відповідачу претензію №01-7/370-04 з вимогою сплатити суму адміністративного-господарських санкцій за невиконання у 2017 році встановленого чинним законодавством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені.

У зв'язку з несплатою в добровільному порядку адміністративно - господарських санкцій та пені Фонд звернувся до суду про стягнення боргу у розмірі 184990,88 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначені основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, cтворення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно здійснювати пошук інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно матеріалів справи, відповідач протягом 2017 року подавав до центру зайнятості звіти форми 3 - ПН про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів, що підтверджується наявними у справі копіями звітів.

Наказом підприємства №110 від 27.12.2005 року виділено та створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім того, відповідно до листа Львівського міського центру зайнятості від 16.01.2018 року № 06/185, впродовж 2017 року Львівським міським центром зайнятості до ТзОВ "Львівське АТП-14631", з метою працевлаштування було скеровано наступних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Згідно направлення на працевлаштування №13501703150054001 від 27.03.2017 року ОСОБА_1 був скерований для працевлаштування на посаду "водій автотранспортних засобів". Однак, у вказаної особи відсутній дозвіл на керування автобусами. Крім того, від ОСОБА_1 надійшла заява від 30.03.2017 року про відмову від працевлаштування за станом здоров'я.

Згідно направлення на працевлаштування №13501708280012001 від 12.09.2017 року ОСОБА_2 був скерований для працевлаштування на посаду "водій автотранспортних засобів". Проте, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 довідки щодо придатності до керування транспортним засобом, прийняття рішення щодо його працевлаштування було відстрочене до 15.11.2017 року, про що зазначено у корінці направлення. В подальшому, ОСОБА_2 з відповідною довідкою для його працевлаштування у ТзОВ "Львівське АТП-14631" не звертався.

ОСОБА_3 для працевлаштування у ТзОВ "Львівське АТП-14631" не прибув та корінця про направлення його на працевлаштування до Львівського міського центру зайнятості не повернув.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Проте, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року, 20.03.2018 року по справах № 825/695/17, № 817/652/17.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, а відтак у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими та спростованими відповідачем. Тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства, понесені позивачем судові витрати поверненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське АТП-14631" про стягнення боргу - відмовити.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.09.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна