Рішення № 76540633, 19.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. справа № 0940/1613/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.

при секретарі Мула Х.О.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до: відповідача: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 15.08.2018, -

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі по тексту – позивач, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго") 06.09.2018 звернулося в суд з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту – відповідач, Департамент ДВС Міністерства юстиції України) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 (надалі по тексту – державний виконавець Кравчук А.С.) про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 15.08.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем Кравчук А.С., в порушення частини 6 статті 48, частини 3 статті 56, частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", накладено арешт на грошові кошти ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" шляхом винесення постанови про арешт від 15.08.2018 ЗВП №42737712, без урахування усіх обставин, які мали значення при прийнятті такого рішення.

10.09.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце його проведення належним чином повідомлений в день відкриття провадження у справі 10.09.2018 відповідно до вимог частин 1, 2 статті 268 КАС України (а.с.60, 61).

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

15.08.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №42737712 винесено постанову про арешт коштів боржника – Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках позивача в межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 39 254 550,78 гривень (а.с.15-18).

Даною постановою накладено арешт на розрахунковий рахунок позивача в акціонерному товаристві "Український будівельно-інвестиційний банк" (а.с.18).

Вказана постанова відповідача надійшла до позивача 27.08.2018 (а.с.14).

Як зазначає позивач, постанова про арешт коштів боржника від 15.08.2018 ЗВП №42737712 не відповідає чинному законодавству та винесена з порушенням Законів України "Про виконавче провадження" та "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У зв’язку із чим, позивач вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в цілому.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII).

Приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є: звернення стягнення на кошти боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення, поряд з іншим, постанов або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Аналізуючи коментовані приписи вказаної статті Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення арешту на кошти боржника є правовим механізмом створення можливості забезпечення належного і своєчасного виконання виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим документом із врахуванням додаткових платежів. Слід також зауважити, що для ефективного виконання рішень, звернутих до примусового виконання, державний виконавець володіє й іншими повноваженнями, визначеними статтею 18 Закону №1404-VIII, окрім накладення арешту на кошти боржника.

Згідно із частинами 1, 2 статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частинами 1-5 статті 52 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно з частинами 1-4 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Досліджуючи питання щодо правомірності включення до оскаржуваної постанови наказів Господарського суду Івано-Франківської, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 за №1730-VIII (надалі по тексту також – Закон № 1730-VIII), реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (надалі по тексту також – реєстр), - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

У відповідності до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Згідно вимог частини 2 статті 34 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Аналізуючи наведені норми права, необхідно зазначити, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730-VIII, після чого зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня.

Як встановлено судом, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №173 від 12.07.2017 включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, згідно номеру особового запису в реєстрі 95 (http://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2018/03/Reyestr-09.08.2018.pdf).

З урахуванням вказаного, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 11.04.2018 за №52061047, якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №388 від 12.04.2016 (а.с.20-21).

Проте, державний виконавець Кравчук А.С., не взявши до уваги вказану обставину, наклала арешт на кошти в іншому провадженні ЗВП №42737712, які знаходяться на рахунку ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" включаючи заборгованість згідно наказу Господарського суду Івано-Франківської області №388 від 12.04.2016 в загальному розмірі 7 130 228,85 гривень, чим порушила вимоги абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII.

Суд вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують право позивача на розпорядження грошовими коштами в загальному розмірі 7 130 228,85 гривень, що містяться на його банківських рахунках, та вчинені з порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, судом встановлено, що до оскаржуваної постанови включено накази Господарського суду Івано-Франківської області за №347 від 28.03.2016, №682 від 12.07.2016, №637 від 23.06.2016, №1160 від 17.10.2014, за якими, у відповідності до вищевикладених вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов’язаний був зупинити вчинення виконавчих дій, що зроблено не було. Також, за вказаними виконавчими документами сума арештованих коштів перевищує фактичну заборгованість на 9 291 903,47 гривень, в силу списання стягувачем сум неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних, що підтверджується копією листа від 27.10.2017 (а.с.54, 55).

Судом також встановлено, невідповідність суми на яку накладено арешт оскаржуваною постановою, фактичній сумі заборгованості згідно виконавчого документа - наказу Господарського суду Івано-Франківської області №18199 від 23.06.2016. Так, судом встановлено, що така різниця становить 272 816,86 гривень, у зв’язку із зменшенням боржником суми заборгованості, що підтверджується договором реструктуризації заборгованості №536 від 02.06.2014 та актом звірки (а.с.35-36).

Листами від 08.05.2018 року та від 20.06.2018 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області повідомляло державного виконавця Кравчук А.С. про зменшення суми заборгованості ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за виконавчими листами виданими Івано-Франківським окружним адміністративним судом №2а-1332/12/0970 від 27.09.2013, №809/3445/15 від 12.01.2016, №2а-1806/12/0970 від 26.12.2014, №809/1319/16 від 17.08.2017, №809/788/16 від 22.11.2016 (а.с.42, 43). Однак, державним виконавцем Кравчук А.С. при винесенні оскаржуваної постанови їх не було взято до уваги. Різниця між фактичною заборгованістю за вказаними виконавчими документами та сумою арешту становить 16 839 931,80 гривень.

За змістом частини 6 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

У відповідності до вимог частини 3 статті 56 вказаного Закону, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене та з урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову про арешт коштів боржника, відповідачем не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. Як наслідок суд приходить до висновку що заявлений позов підлягає до задоволення, а постанова про арешт коштів боржника від 15.08.2018 ЗВП №42737712 є протиправною і підлягає до скасування.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відтак, зважаючи на встановлення судом протиправності оскаржуваного рішення, суд розцінює неподання відповідачем відзиву на позов, визнанням позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, необхідно стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ – 03346058, вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76009) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ – 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 15.08.2018 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про арешт коштів боржника ЗВП №42737712 від 15.08.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи – 00015622) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код юридичної особи – 03346058) сплачений судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Матуляк Я.П.