Рішення № 76540219, 18.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 р. Справа№0540/6915/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 адреса для листування: 87503, АДРЕСА_1)

до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12, код ЄДРПОУ 37544393)

про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, управління, пенсійний орган), в якій просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача протиправною та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за місцем реєстрації з 01.06.2018 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору та відшкодувати на її картковий рахунок як особі, сплативший судовий збір;

- відкрити спрощене провадження в адміністративній справі з вжиттям заходів щодо невідкладного розгляду і вирішення справи;

- справу розглянути без участі сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/6915/18-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначила, що 09 червня 2017 року вона зареєструвалась на підконтрольній українській владі території та звернулась до пенсійного органу про запит її пенсійної справи за новим місцем проживання. Виплата пенсійних виплат здійснювалась до червня 2018 року, проте, у червні 2018 року відповідач припинив їй виплату належних сум пенсійних виплат. Як вбачається зі змісту відповіді припинення виплати пенсії було через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, враховуючи відсутність законодавчо встановлених підстав для припинення виплати пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, згідно наданого відзиву від 27.08.2018 року вих. № 4881/08, який надійшов на адресу суду засобами поштового зв'язку 03 серпня 2018 року (вхідний № 28110/18) як аргумент для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, позивач є внутрішньо переміщеною особою у розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не зважаючи на зміну місця реєстрації. Отже, на думку відповідача, на позивача поширюються норми постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлено порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, а відтак -необхідність отримання Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для поновлення виплати пенсії.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, зареєстрована за адресою проживання: АДРЕСА_3 з 09.06.2017 року, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новобахмутівської сільської ради від 09.06.2017 року № 514/02-31, від 31.08.2017 року № 838/02-31.

Позивач згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Ясинуватському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, що підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі.

Відповідач - Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 16 жовтня 2014 року позивача було взято на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про що була видана відповідна довідка № 2106000020. Зазначеною довідкою засвідчено факт переміщення позивача з місця постійного проживання в АДРЕСА_4 (АДРЕСА_2) /арк. справи 20/.

Згідно відомостей Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 1474-512461-2017 від 08.06.2017 року позивач була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4

09 червня 2017 року позивач зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3

Одночасно, позивач звернулась до відповідача із письмовою завою, у якій просила запросити її пенсійну справу до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з управління в м. Ужгороді та виплачувати пенсії за місцем реєстрації/фактичного проживання.

Згідно наявних матеріалів справи, 12.06.2017 року пенсійним органом зроблено запит пенсійної справи та постановлено позивача на пенсійний облік.

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 25.05.2018 року № 120 вирішено припинити до з'ясування дію довідки та виплату всіх видів соціальних допомог ОСОБА_1 у зв'язку з не проходженням фізичної ідентифікації в ПАТ «Державний ощадний банк України» та у зв'язку із відсутністю особи за фактичним місцем проживання, зазначеним у заяві (пункт 13 постанови КМУ № 365) /арк. справи 54/.

26 червня 2018 року позивач звернулась до пенсійного органу із письмовою заявою, у якій просила надати роз'яснення на підставі якого закону України їй була припинена виплата пенсії з червня 2018 року. Одночасно, у заяві позивач зазначила, що зверталась з цим питанням до начальника управління від якого дізналась, що вона не пройшла ідентифікацію в Ощадбанку та відносно неї була проведена перевірка фактичного місця проживання. У той же час, як зазначено у вказаній заяві, робітник УСЗН, який проводить перевірки ОСОБА_2 повідомила їй, що перевірки за її місцем реєстрації не було, а в Ощадбанку рахунок відкритий не щодо внутрішньо переміщеної особи. Отже, позивач просила надати запитувану інформацію та документи, на підставі якого відносно неї було здійснено перевірку, ідентифікацію. Відповідь просила направити за адресою для листування /арк. справи 21/.

У той же день позивачем до пенсійного органу надано заяву, у якій вона просила нараховувати їй пенсію на загальних підставах, оскільки не є внутрішньо переміщеною особою /арк. справи 22/.

У відповідь, листом від 09.07.2018 року вих. № Л-38/02-15 відповідачем повідомлено, що виплату пенсії позивачеві було призупинено з 01.06.2018 року після надходження до управління витягу із протоколу рішення комісії № 120 від 25.05.2018 року щодо припинення пенсійної виплати ОСОБА_1 у зв'язку з не проходженням фізичної ідентифікації в ПАТ «Державний ощадний банк України» та у зв'язку з відсутністю особи за фактичним місцем проживання.

Окрім того, у зазначеному листі пенсійним органом зазначено про неможливість застосувати довідку Ясинуватської РДА управління соціального захисту населення № 726109 від 25.06.2018 року як підставу для зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Тож, позивачеві було запропоновано для відновлення виплати пенсії особисто звернутися до управління із заявою про поновлення виплати пенсії та надати паспорт, ідентифікаційний код, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови.

Отже, предметом спору у даній справі є правомірність невиплати (не поновлення виплати) пенсії позивачеві у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачеві з підстав, зазначених нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Пунктом 4.12 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Постанова № 22-1) передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з положеннями статті 3 Закону № 1382-IV документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є:

- паспорт громадянина України,

- тимчасове посвідчення громадянина України,

- посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання,

- посвідчення біженця,

- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту,

- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Нормами статті 6 зазначеного Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Як встановлено судом, позивач реалізувала своє конституційне право щодо вільного вибору постійного місця проживання, перемістившись до с. Новобахмутівка Ясинуватського район Донецької області, де зареєструвався за новою адресою у встановленому чинним законодавством порядку. Як вбачається з наданого відзиву, про факт реєстрації позивача на території, підконтрольній українській владі відповідач був обізнаний та зазначене не спростовується відповідачем.

Суд не приймає доводи відповідача, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам, незважаючи на зміну місця проживання здійснюється з урахуванням вимог законодавчих актів, що регулюють питання реєстрації та виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з огляду на наступне.

Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон № 1706 VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою, відповідно до норм частини першої статті 1 зазначеного Закону є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 Закону № 1706 VII).

Нормами статті 5 Закону № 1706 VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

З аналізу зазначених норм законодавства, суд доходить висновку, що оскільки позивач з 09 червня 2017 року фактично проживає на підконтрольній українській владі території за новим зареєстрованим місцем проживання, положення зазначеного закону на позивача не поширюються, а відповідно - виплата належної пенсії позивача має бути здійснена управлінням на загальних підставах у порядку, встановленому Законом № 1058-VI.

Враховуючи вищевказане суд визнає безпідставними посилання відповідача на норми постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок здійснення соціальних виплат (у тому числі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, оскільки дані нормативно-правові акти регулюють правовідносини щодо здійснення соціальних виплат та порядок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та жодним чином не застосовуються до пенсійного забезпечення громадян, яке гарантується Конституцією України.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх рішеннях від 07 березня 2018 року по справі № 242/3044/17 (адміністративне провадження № К/9901/2631/17), від 13 лютого 2018 року по справі № 234/11095/17 (адміністративне провадження № К/9901/163/17).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, припиняючи виплату пенсії позивачеві без належних, передбачених чинним законодавством підстав відповідач вчинив протиправні дії.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд зауважує, що позивач у позовній заяві просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправною, але з урахуванням наданих висновків суду та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що відповідачем допущено не бездіяльність, а навпаки, вчинено дії, якими припинено виплату пенсії.

За таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України та статтю 13 Конвенції суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту, який є необхідним для відновлення порушеного права позивача на щомісячне отримання пенсії, а саме, визнати протиправними дії відповідача з припинення виплати пенсії з 01.06.2018 року та зобов'язати останнього здійснити нарахування та виплату пенсії за віком на загальних підставах з виплатою заборгованості пенсії, починаючи з 01.06.2018 року.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати пенсії, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на відсутність документального підтвердження наявності такого рішення. Згідно матеріалів пенсійної справи наданої відповідачем не вбачається, що пенсійним органом приймалось відповідне рішення про припинення виплати пенсії. Суд зауважує, що розпорядження «на макетний ввод від 25.05.18» відповідача такого змісту: «Зняти «9» у зв'язку з набранням чинності ПКМУ № 365» не може розцінюватися як рішення у розумінні статті 49 Закону № 1058 /арк. справи 55/.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12, код ЄДРПОУ 37544393) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з червня 2018 року.

Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12, код ЄДРПОУ 37544393) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3) на загальних підставах та сплатити на її користь заборгваність виплати пенсії, починаючи з 01 червня 2018 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелів, буд. 12, код ЄДРПОУ 37544393) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) 18 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.