Рішення № 76540157, 14.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Житомир справа № 806/2282/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову у зарахуванні стажу роботи та зобов'язання зарахувати період роботи,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Радомишльському районі у незарахуванні до його трудового стажу періоду роботи з 23.08.1983 по 17.04.1995 в Радомишльському меблевому цеху № 16 об'єднання Житомирдрев" та організації орендарів Радомишльського примислово - торгівельного підприємства "Рада" та зобов'язати відповідача зарахувати до його трудового стажу роботи вказаний період роботи з дати його звернення за призначенням пенсії та здійснити відповідний перерахунок пенсії з врахуванням даного стажу. В обґрунтування пред'явлених позовних вимог указує, що відповідачем протиправно під час розгляду його заяви про призначення пенсії по інвалідності не було зараховано до його трудового стажу періоду роботи в Радомишльському меблевому цеху № 16 об'єднання Житомирдрев" та організації орендарів Радомишльського примислово - торгівельного підприємства "Рада" з 23.08.1983 по 17.04.1995, чим порушено його права в галузі соціального забезпечення.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 01 серпня 2018 р..

09 липня 2018 р. до суду надійшов відзив Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позов. У вказаному відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

У зв'язку з неможливістю вирішення справи в судовому засіданні 01.08.2018, судом оголошено перерву до 15 серпня 2018 р..

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на міркування, викладені у відзиві.

Заслухавши усні пояснення позивача та представника відповідача, приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.ч. 4,5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 52 роки.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 22.03.2018 серії 12 ААБ № 112075 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 20.03.2018, загальне захворювання, на строк до 01 квітня 2019 року.

У квітні 2018 року позивач звернувся до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Листом відповідача від 03.04.2018 за № 4138/02-2 ОСОБА_1 повідомлено про те, що для призначення пенсії по 3 групі інвалідності від загального захворювання після досягнення 52-річного віку необхідно мати 13 років стажу роботи. Згідно записів трудової книжки та даних системи персоніфікованого обліку стаж роботи становить 6 років 25 днів, що менше необхідного. Водночас указано, що при розрахунку стажу роботи неможливо взяти до уваги період роботи в Радомишльському меблевому цеху № 16 об'єднання «Житомирдрев» за період з 23.08.1983 по 17.04.1995, так як звільнення з роботи скріплено печаткою «Організація орендарів Радомильського промислово - торгівельного підприємства «Рада». Даний період роботи складає 11 років 7 місяців 24 дні. Для підтвердження вищезазначеного періоду йому необхідно надати до Управління підтверджуючу довідку про роботи в Радомишльсьому меблевому цеху № 16 об'єднання «Житомирдрев» та довідку про зміну назви організації.

Позивач, вважаючи, що Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовило йому у зарахуванні стажу роботи, чим порушено його право на призначення пенсії по інвалідності, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Згідно зі п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У пункті 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ч. 2 ст. 30 вказаного Закону).

Частиною першою статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 видно, що з 10.06.1981 до 14.08.1981, з 01.07.1982 до 30.08.1982 він працював за строковими договорами столяром в Радомишльський меблевий цех №16 об'єднання «Житомирдрев».

23.08.1983 прийнятий на роботу столяром в Радомишльський меблевий цех №16 об'єднання «Житомирдрев». 17.04.1995 звільнений з роботи за власним бажанням.

Відмовляючи позивачу в зарахуванні вказаного періоду роботи відповідач указує на те, що запис про звільнення з роботи скріплено печаткою «Організація орендарів Радомильського промислово - торгівельного підприємства «Рада».

Судом з'ясовано, що 11.04.1974 Радомишльська меблева фабрика увійшла до складу об'єднання «Житомирдрев» на правах цеха, а згідно розпорядження Представника президента №289 від 30.07.1993, меблевий цех змінив назву на «Організації орендарів Радомишльського промислово-торгівельного підприємства «Рада». «Організація орендарів Радомишльського-промислово-торгівельного підприємства «Рада» ліквідована 20.02.2002.

Суд вважає, що не внесення до трудової книжки позивача запису про зміну назви на «Організації орендарів Радомишльського промислово-торгівельного підприємства «Рада» не спростовує факту його роботи на підприємстві з 23.08.1983 до 17.04.1995.

При цьому суд наголошує, що обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Водночас суд ураховує, що до трудових книжок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які також були працівниками Радомишльської меблевої фабрики, яка увійшла до складу об'єднання «Житомирдрев», внесені записи про зміну назви Підприємства на «Організацію орендарів Радомишльського промислово-торговельного підприємства «Рада», згідно розпорядження представника Президента України №289 від 30.07.1993.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до Державного архіву Житомирської області, Архівного відділу Житомирської міської ради та Комунальної установи "Трудовий архів" Радомишльської міської ради Житомирської області.

Із листа Державного архіву Житомирської області від 16.04.2018 № Є/1178 видно, що у фондах держархіву зберігаються документи об'єднання "Житомирдрев" з основної діяльності, які не містять інформації про підтвердження трудового стажу.

Документи з кадрових питань (особового складу) Радомишльського меблевого цеху № 16 Житомирського виробничого деревообробного об'єднання "Житомирдрев" також відсутні в архівному відділі Житомирської міської ради (лист від 16.05.2018 № 01-16/02-Є).

Комунальна установа "Трудовий архів" Радомишльської міської ради Житомирської області архівною довідкою від 03.04.2018 № Є-96 повідомила позивача про те, що документи з кадрових питань Радомишльського меблевого цеху № 16 Житомирського виробничого деревообробного об'єднання "Житомирдрев", організації орендарів Радомишльського промислово - торгівельного підприємства "Рада" відсутні в трудовому архіві і місцезнаходження їх невідоме.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Втім, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій на отримання будь-яких додаткових документів.

Також до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наведеними відомостями в трудових книжках стверджується факт роботи позивача в Радомишльському меблевому цеху №16 Житомирського виробничого деревообробного об'єднання "Житомирдрев" та Організації орендарів Радомишльського промислово-торгівельного підприємства «Рада», яке було правонаступником меблевого цеху №16 в період з 23.08.1983 по 17.04.1995, який є достатньою підставою для підтвердження вказаного стажу та проведення перерахунку стажу для призначення пенсії.

Таким чином, суд, з метою захисту прав позивача, задовольняє позов ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною відмови Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у не зарахуванні до його трудового стажу періоду роботи з 23.08.1983 по 17.04.1995 в Радомишльському меблевому цеху № 16 об'єднання Житомирдрев" та організації орендарів Радомишльського примислово - торгівельного підприємства "Рада" та зобов'язання відповідача розглянути подану позивачем заяву та додані до неї документи про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу роботи у період з 23.08.1983 по 17.04.1995 та прийняти відповідне рішення.

Зважаючи на висновок суду та враховуючи положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 704,80 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гагаріна, 2, м.Коростишів, Житомирська область,12504, ідентифікаційний код 40380694) у не зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) періоду роботи з 23.08.1983 по 17.04.1995 в Радомишльському меблевому цеху № 16 об'єднання Житомирдрев" та організації орендарів Радомишльського примислово - торгівельного підприємства "Рада".

Зобов'язати Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гагаріна, 2, м.Коростишів, Житомирська область,12504, ідентифікаційний код 40380694) розглянути подану ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) заяву та додані до неї документи про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням стажу роботи у період з 23.08.1983 по 17.04.1995 та прийняти відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гагаріна, 2, м.Коростишів, Житомирська область,12504, ідентифікаційний код 40380694) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) 704,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко