Рішення № 76539808, 19.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 вересня 2018 р. Справа № 0240/2402/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач ) про :

- визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону від 16.12.1993 р. №3723-XII на підставі пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII;

- зобов'язання призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 5 липня 2017 р., відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону від 16.12.1993 р. №3723-XII із врахуванням раніше виплачених сум.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», за наслідком розгляду якої отримала відмову з підстав, що станом на 01.05.2016 р. не займала посаду державної служби , передбачену Законом №889.

Позивач не погоджується із такою відмовою, вказуючи, що має достатньо стажу державної служби та досягла відповідного віку для призначення пенсії. Окремо вказала, що у Перехідних положеннях Закону №889-VІІІ відсутні посилання стосовно того, що особа має перебувати станом на 01.05.2016 р. на посадах державного службовця визначених саме нормами Закону №889-VІІІ .

Ухвалою суду від 23.07.2018 р. відкрито провадження у справі та визначено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, відповідно до статті 263 КАС України.

12 вересня 2018 року надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову мотивуючи наступним.

Закон № 889-VIII набув чинності з 1 травня 2016 року. Статтею 90 вказано закону передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Лише пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень визначено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723.

В свою чергу, постановою КМ України № 622 від 14.09.2016 р. затверджено Порядок призначення пенсій державним службовцям, який передбачає право на призначення пенсії та визначає порядок врахування заробітної плати для обчислення пенсії державним службовцям. П,ри цьому схемою посадових окладів на посадах державної служби, що затверджена постановою №292 від 08.04.2016 р. посада спеціаліста 2 категорії , яку займала ОСОБА_1 не передбачена.

Враховуючи, що станом на 01.05.2016 р. ОСОБА_1 займала посаду, яка не відноситься до посад державної служби, визначених Законом № 889-VIII представник відповідача вказує, що позивач не має право на пенсію відповідно до такого Закону.

03 вересня 2018 року ухвалою суду залучено в якості другого відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

18 вересня 2018 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання преставника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази суд встановив наступне.

ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниця і з 03.01.2013 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

05 липня 2017 р. року ОСОБА_1 звернулась до Управілння Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За наслідком розгляду даної заяви, управління повідомило позивача про відсутність підстав для такого переведення з посиланням на те, що розділом ХI Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 р., який набрав чинності 01.05.2016 року, передбачено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р. державним службовцям, які на день набрання чинності Законом №889-VІІІ займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах , віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно наданих документів посада, яку ОСОБА_1 займала станом на 01.05.2016 р. не відносилась до посад державної служби, визначеної Законом №889-VІІІ.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає про наступне.

1 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VIII, згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців .

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 р., відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною другою статті 25 Закону України "Про державну службу" вiд 16.12.1993 року установлювались такі категорії посад державних службовцiв:

- перша категорія: посади перших заступникiв міністрів, керiвникiв центральних opгaнів виконавчої влади, якi не є членами Уряду України, їx перших заступникiв, голiв та членiв державних колегiальних opганів, Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, керiвникiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступникiв керiвникiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, iншi прирiвнянi до них посади;

- друга категорiя : посади керiвникiв ceкpeтapiaтів комітетів Верховної Ради України, структурних пiдроздiлiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України, Cекретаріату Кабiнету Miнicтpiв України, радникiв та помiчникiв Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстра України, заступникiв Miнiстpiв, заступникiв iнших керiвникiв центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, перших заступникiв голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй та iншi прирiвнянi до них посади;

- третя категорiя : посади заступникiв керiвникiв структур них пiдроздiлiв, завiдувачiв ceкторів, головних спецiалiстiв, експертiв, консультантiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України i Ceкретаріату Кабiнету Miністрів України, заступникiв Постiйного Представника Президента України в Автономнiй Республiцi Крим, заступникiв голiв обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, а також голiв районних, районних у місті Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, начальникiв управлiнь, самостiйних вiддiлiв у складi міністерств та iнших центральних органів виконавчої влади, державних колегiальних opганів, iншi прирiвнянi до них посади;

- четверта категорiя : посади спецiалiстiв Адмiнiстрацiї Президента України, Апарату Верховної Ради України i Ceкpeтapiaту Кабiнету Miнicтpiв України, заступникiв начальникiв управлiнь, самостiйних вiддiлiв (пiдвiддiлiв) мiнicтерсв та iнших центральних opганів виконавчої влади, державних колегiальних opганів, керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, iншi прирiвнянi до них посади;

- п'ята категорiя : посади спецiалicтiв Miнicтepcтв, iнших центральних opганів виконавчої влади, держав них колегiальних органів, заступникiв голiв районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, заступникiв керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адмiнiстрацiй, спецiалiстiв апарату цих адмiнiстрацiй, iншi прирівняні до них посади;

- шоста категорiя: посади керiвникiв управлiнь, вiддiлiв, служб районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, спецiалiсти управлiнь, вiддiлiв, служб обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй, iншi прирiвнянi до них посади;

- сьома категорiя: посади спецiалiстiв районних, районних у містах Києвi та Севастополi державних адмiнiстрацiй, їx управлiнь i вiддiлiв, iншi прирiвнянi до них посади.

Вiднесення iснуючих посад державних службовцiв, не перелiчених у цiй статтi, а також вiднесення до вiдповiдної категорії нових посад державних слvжбовцiв проводиться Кабiнетом Miністрів України за погодженням з вiдповiдним державним органом.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону , а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відповідна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа № 822/524/18).

Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій про відмову у зарахуванні певного стажу роботи в райкомах комсомолу, суд зазначає про наступне.

Постановою Кабiнету Miнicтpiв України № 622 вiд 14.09.2016 р. "Деякi питання пенсiйного забезпечення окремих категорiй осiб", визначено порядок призначення таких пенсiй (далі - Порядок №622, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, із положень пунктів 1- 3 Порядку №622, випливає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, як зазначалось вище за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби затвердженим Постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283).

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно частини 2 вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України.

Як видно, із матеріалів справи позивач:

- з 15.05.2003 року по 16.07.2006 року - переведена на посаду спеціаліста консультанта з питань захисту державної таємниці Військової прокуратури Вінницького гарнізону та їй присвоєно 15 ранг державного службовця;

- з 17.07.2006 року по 14.08.2012 року - переведена на посаду спеціаліста державної служби 2 -ї категорії з питань захисту державної таємниці Військової прокуратури Вінницького гарнізону та їй присвоєно 13 ранг державного службовця;

- з 15.08.2012 року по 09.06.2016 року - призначена на посаду спеціаліста державної служби 2 -ї категорії з питань захисту державної таємниці Військової прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнні сфері та їй присвоєно 13 ранг державного службовця;

10.06.2016 р. - по теперішній час призначена на посаду спеціаліста державної служби з питань захисту державної таємниці Військової прокуратури.

Окрім того , судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала :

- з 17.07.1974 р. - 02.02.1977 р. - монтажницею в цеху;

- 10.05.1977 р. - 04.07. 1977 р. - радіомеханіком;

- 05.01.1984 р. - 21.04.1986 р. -телеграфістом;

- 22.04.1986 р. - 31.07.1989 р. -експедитором;

- 16.04.1990 р. - 23.05.1993 р. діловодом машиністом;

- 24.05.1993 р. - 31.05.1993 р. - переводчик;

- 01.06.1993 р. - 01.02.1999 р. - інспектор, старший інспектор по обліку документів;

- 02.02. 1999 р. - 01.07.2000 р. - експедитор;

- 05.07.2000 р. - 14.05.2003 р. - інспектор з обліку документів.

Вказане підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1

Отже, стаж державної служби позивача на момент досягнення пенсійного віку (14.11.2015 р.) складав понад 12 років, при цьому остання станом на 01.05.2016 р. перебувала на посаді державного службовця, відтак, за нею зберігається право на отримання пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про державну службу».

Однак, оцінюючи досліджувану вимогу позивача про визнання протиправними дій, суд вказує на наступне.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно пункту 2.8 Порядку 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (п. 2.9 Порядку №22-1 ).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку 22-1).

Отже, як зазначалось вище, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені/переведенні пенсії), яке може бути оскаржено.

Суд акцентує увагу на тому, що рішенням управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, оформленим повідомленням від 19.04.2018 р. відмовлено в призначенні пенсії, отже питання розглянуто по суті. Однак таке позивачем не оскаржено.

Натомість, як видно зі змісту адміністративного позову позивач оскаржує дії щодо відмови в призначенні пенсії, в той час, як оцінка дій відповідача щодо відмови у призначенні/переведенні пенсії або щодо не призначення/переведення на таку (пенсію) досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо не призначення пенсії за віком не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

За таких обставин позовні вимоги в досліджуваній частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», то суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено, саме до повноважень управління пенсійного фонду віднесено вирішення питання щодо призначення/переведення пенсії. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок розгляду питань про призначення пенсій та обов'язковість прийняття відповідного рішення, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури та за відсутності відповідного рішення зобов'язувати суб'єкта владних повноважень призначити ОСОБА_2 пенсію та фактично підміняти державний орган. Відтак, в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Також, суд акцентує увагу й на тому, що позивач згідно поданої заяви від 05.07.2017 р. просить перевести її з одного виду пенсії на інший, а не призначити пенсію за віком, про що просить суд.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок розгляду питань про призначення/переведення пенсій та обов'язковість прийняття відповідного рішення, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури та за відсутності відповідного рішення зобов'язувати суб'єкта владних повноважень здійснювати призначення та виплату пенсії і фактично підміняти державний орган. Окрім того, суд вкотре наголошує, що орган пенсійного фонду приймає рішення щодо призначення відповідної пенсії/ переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову в призначенні/переведенні пенсії, яке в подальшому може бути оскаржено, однак позивач не ставить вимогу про скасування такого. Відтак, в задоволені позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволенні позову - судовий збір не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1).

Відповідач 1: : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Відповідач 2: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна