Ухвала суду № 76539778, 11.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 вересня 2018 року Справа №804/340/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 804/340/18 за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Приватне підприємство «Зігфрід - М» про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, залишеного без змін Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс», Приватне підприємство «Зігфрід - М» про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено повністю:

- визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітета Дніпровської міської ради №869 від 14 листопада 2017 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 № 161 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПАТ «ДАТП 11205»;

- визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітета Дніпровської міської ради № 872 від 14 листопада 2017 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 № 169 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПП «Зігфрід - М»;

- визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітета Дніпровської міської ради № 870 від 14 листопада 2017 року «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 р. № 159 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ «Автотранссервіс».

17 серпня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" (далі по тексту - заявник) надійшла заява, в якій останній просить:

- перевірити виконання судового рішення у справі №804/640/18 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень;

- накласти на голову виконавчого комітету Дніпровської міської ради штраф за невиконання рішення суду.

Ухвалою від 22 серпня 2018 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 20 березня 2018 року по справі №804/340/18 призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву.

Розглянувши подану заяву, заслухавши представника Громадської організації "Платформа Громадський Контроль", суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначеній нормі кореспондують положення п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту ґ п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб’єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

З правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13.03.2017р., вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється, шляхом вказівки у судовому рішенні про зобов’язання відповідача подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосовно тих рішень, якими зобов’язано відповідача здійснити певні дії, шляхом розгляду адміністративних позовів стосовно оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні судових рішень.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі можливо лише під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється шляхом зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту – встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Як було встановлено з матеріалів справи, ані в рішенні №804/340/18 від 20.03.2018 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду, ані в постанові №804/340/18 від 20.06.2018 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, судами заходів судового контролю за виконанням судового рішення у справі №804/340/18, передбачених ст. 382 КАС України, встановлено не було.

Вказана обставина позбавляє суд права та фактичної можливості здійснити перевірку факту подання та/або змісту звіту суб’єкта владних повноважень про виконання судового рішення, а відтак і вжити передбачених ч. 2 ст. 382 КАС України заходів за наслідками розгляду такого звіту.

Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення, не встановлення заходів судового контролю виконання рішення під час його винесення та під час апеляційного оскарження, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 241, 248, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 804/340/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 14.09.2018 року.

Суддя В.В. Кальник