Рішення № 76539605, 05.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року Справа № 804/3670/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, врахувавши до складу грошового забезпечення суми щомісячної додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отримані з грудня 2015 року по листопад 2017 року, із яких нараховане та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок починаючи з 01.12.2017 року та виплачувати пенсію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховується пенсія, суми щомісячної додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отримані з грудня 2015 року по листопад 2017 року, із яких нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування, на підставі довідки № 327 від 20 грудня 2017 року командира військової частини А1302 та виплатити донараховану суму.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та з 30.01.2018 року отримує пенсію, яку йому призначено на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 2262-ХІІ). Проте при розрахунку пенсії не було зазначено та не було включено до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховується пенсія, суми щомісячної додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отримані з грудня 2015 року по листопад 2017 року, з яких сплачувався єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що в свою чергу позначилося на сумі щомісячного пенсійного забезпечення. З метою здійснення перерахунку призначеної позивачу пенсії, позивачем 15.03.2018 року було подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, про проведення перерахунку пенсії з урахуванням виплат, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та долучено довідку командира військової частини А1302 № 327 від 20 грудня 2017 року.

06.04.2018 року, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії та зазначено у відмові, що оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, а також щомісячна грошова винагорода не носять постійного характеру, та не належать до додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, для включення їх до складу грошового забезпечення, підстави відсутні.

Не погодившись із відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву. Копія ухвали отримана сторонами, що підтверджується матеріалами справи.

15.06.2018 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтований тим, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, а також щомісячна грошова винагорода не носять постійного характеру і не є щомісячними, а тому вони не включені до складу грошового забезпечення з якого обчислюється розмір пенсії, визначеного ст. 43 Закону № 2262-XII, а визначальним фактором для включення додаткових видів грошового забезпечення, є їх періодичність та законодавчо визначений перелік, а не сплата страхових внесків. Відповідач також посилався на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2015 від 13.05.2015 року, згідно якого «в положеннях першого речення частини третьої статті 63 Закону перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, який включає надбавки, доплати, підвищення, є вичерпним».

Також, відповідач просив відмовити у стягненні судових витрат на правову допомогу.

25.06.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, а також щомісячна грошова винагорода носять постійний характер, з них сплачувався страховий внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а тому позивач має право на включення цих виплат до складу грошового забезпечення.

Суд, дослідивши доводи позивача викладені в позовній заяві та відповіді на відзив і відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 398 від 24.10.2017 року, ОСОБА_2 було звільнено у відставку відповідно до пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров’я) та наказом командира військової частини А1302 № 153 від 30.11.2017 року виключено позивача із списків частини.

Позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та з 30.01.2018 року отримує пенсію, яку йому призначено на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ).

При розрахунку та призначенні пенсії відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого призначалася пенсія, не було враховано та включено суми щомісячної додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отримані з грудня 2015 року по листопад 2017 року.

З метою проведення перерахунку призначеної позивачу пенсії, ОСОБА_2 15.03.2018 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням наведених складових грошового забезпечення на підставі довідки командира військової частини А1302 № 327 від 20 грудня 2017 року.

У задоволенні вказаної заяви відповідач листом від 06.04.2018 року №Т4698-18 відмовив та роз'яснив позивачу про відсутність правових підстав для здійснення спірного перерахунку пенсії посилаючись на ст. 43 Закону України № 2262-ХІІ та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їхніх сімей».

Також, відповідач зазначив, що пенсія обчислена, призначена і виплачується позивачу згідно вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 41 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII від 20.12.1991 року).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за № 638/15329).

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Зазначеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що щомісячна додаткова винагорода, грошова (матеріальна) допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Щодо посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України №4-рп/2015 від 13.05.2015 року, згідно якого «в положеннях першого речення частини третьої статті 63 Закону перелік нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, який включає надбавки, доплати, підвищення, є вичерпним», то вони є безпідставними, оскільки вказане рішення Конституційного Суду стосується порядку перерахунку пенсій в зв'язку зі встановленням Кабінетом Міністрів України нової щомісячної додаткової грошової винагороди, а не видів грошового забезпечення, з яких має бути визначений розмір пенсії.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку позивач має право на призначення та отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі, який має бути обчислений з грошового забезпечення, до якого включені суми щомісячної додаткової винагороди, грошова (матеріальна) допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, суд вважає, що не включення відповідачем при обчисленні пенсії позивача таких видів виплат, як суми щомісячної додаткової винагороди, грошова (матеріальна) допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань до складу грошового забезпечення є протиправним, а відмова у перерахунку пенсії необґрунтована.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії починаючи з 01.12.2017 року та виплачувати пенсію позивачу, з чим суд не погоджується, у зв'язку з наступним.

Згідно частини 2 статті 51 Закону № 2262-12, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Відповідно до статті 63 вказаного вище Закону, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.

Оскільки позивач з моменту призначення пенсії мав право на обчислення її розміру з усіх складових грошового забезпечення, а призначення пенсії в меншому розмірі відбулось не з вини позивача, суд із врахуванням наведених вище положень ст. 63 Закону № 2262-12 приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплачувати йому пенсію, проте, оскільки ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує пенсію з 30.01.2018 року, суд вважає, що виплачувати перераховану пенсію необхідно саме з 30.01.2018 року.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розглянувши договір про надання правової допомоги від 04.05.2018 року, опис робіт та копію квитанції № 544893, суд зазначає, що зазначені документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування. Тобто, матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання позову саме в адміністративній справі № 804/3670/18, оскільки у договорі про надання правової допомоги від 04.05.2018 року, описі робіт та копії квитанції № 544893 не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічної позиція викладена Верховним судом у додатковій постанові по справі № 810/2823/18.

Щодо витрат по сплаті судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, оскільки позивач звільнений від їх сплати судових витрат в установленому порядку, а статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення в цьому випадку то питання по судових витратах пов’язаних із сплатою судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 77, 132, 134, 139, 241 - 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Лісна, 6/65, смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, врахувавши до складу грошового забезпечення суми щомісячної додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отримані з грудня 2015 року по листопад 2017 року, із яких нараховане та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок починаючи з 30.01.2018 року та виплачувати пенсію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховується пенсія, суми щомісячної додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отримані з грудня 2015 року по листопад 2017 року, із яких нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування, на підставі довідки № 327 від 20 грудня 2017 року командира військової частини А1302 та виплатити донараховану суму.

В задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії починаючи з 01.12.2017 року – відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1