Рішення № 76539601, 14.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1474/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Локачинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Локачинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Локачинське ОУПФУ Волинської області, відповідач) про зобов'язання поновити виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01.06.2018.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та на підставі частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмову провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а в подальшому ухвалою суду від 23.08.2018 ухвалено судовий розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України, судове засідання призначено на 12:00 год. 03.09.2018 (а.с. 1, 45). 03.09.2018 було оголошено перерву у розгляді справи до 12:50 год. 14.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 10.04.2018 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника - смертю чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 5792,67 грн., однак з 01.06.2018 виплату припинено з необхідністю подання документів на підтвердження страхового стажу позивача не менше 25 років. Позивач вважає, що вона є непрацездатним членом сім'ї та звернулась за призначенням пенсії по втраті годувальника при досягненні пенсійного віку 58 років 6 місяців, а тому має всі законні підстави для поновлення виплати вказаної пенсії. При цьому зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено подання документів про страховий стаж особи, якій призначається пенсія. З врахуванням наведеного, просила позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та зазначив, що згідно поданих позивачем документів загальний страховий стаж її чоловіка становить 22 роки 5 місяців 13 днів, що дає право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на непрацездатних членів його сім'ї. 09.04.2018 позивач досягла пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії за віком, однак не надала жодних документів про підтвердження наявного в неї страхового стажу роботи не менше 25 років. У зв'язку з чим, виплату пенсії позивачу було припинено.

Враховуючи вищенаведене, просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судовому засіданні 03.09.2018 позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити та у судове засідання 14.09.2018 не прибула, оскільки 03.09.2018 подала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.09.2018 проти позовних вимог заперечила, просила відмовити у задоволенні позову. При цьому в судове засідання 14.09.2018 не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується відповідною розпискою, наявною в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомила (а.с. 49).

Згідно із частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки позивач подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, а представник відповідача не прибула, будучи належним чином повідомленою та причини неявки суду не повідомила, тому судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була дружиною ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується матеріалами справи.

10.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка та додала до заяви наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорт, трудову книжку або документи про стаж, свідоцтво про шлюб та свідоцтво про смерть годувальника, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с. 22, 22 зворот).

Відповідно до протоколу призначення пенсії, ОСОБА_1 з 10.04.2018 призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 5792,57 грн. (а.с. 19).

01.06.2018 виплату вказаної пенсії позивачу припинено у зв'язку з неподанням документів на підтвердження її страхового стажу роботи не менше 25 років.

18.06.2018 позивач звернулася до Локачинського ОУПФУ Волинської області із заявою, в якій просила надати письмове роз'яснення, яким саме нормативно-правовим актом передбачено подання документів про її страховий стаж не менше 25 років для призначення даного виду пенсії (а.с. 84).

Листом від 02.07.2018 № 122/71-01 Локачинське ОУПФУ Волинської області повідомило ОСОБА_1 про те, що статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII змінено норми статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і визначені умови призначення пенсії за віком. Так, відповідно до частини першої цієї статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років. До досягнення віку 60 років, право на пенсію за віком за наявності необхідного страхового стажу мають жінки, зокрема, які народилися з 01.10.1959 по 31.03.1960, - у віці 58 років 6 місяців.

Отже, при визначенні права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника чоловіка, дружини, батька, матері необхідно визначати страховий стаж та відповідно пенсійний вік особам відповідно до статті 26 вказаного Закону.

Також роз'яснено, що оскільки позивач досягла пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії за віком, то за наявності у неї страхового стажу роботи не менше 25 років, остання матиме право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частинами першою, другою статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Отже, з вищезазначеного слідує, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї: якщо чоловік (дружина), батько, мати є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої вказаної статті до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Частиною першою статті 37 Закону №1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

11.10.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким змінено норми статті 26 Закону №1058-IV і визначені умови призначення пенсії за віком.

Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно з частиною другою статті 26 цього Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до частини четвертої даної статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Крім цього, частиною п'ятою вказаної статті визначено, що починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Аналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що при визначенні права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з метою визначення пенсійного віку особи, якій призначається даний вид пенсії, необхідно визначати страховий стаж роботи та, відповідно, пенсійний вік особи за статтею 26 Закону №1058-IV.

Тобто, право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника мають особи за наявності двох умов: непрацездатність та наявність страхового стажу роботи особи, якій призначається пенсія не менше 25 років.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на час смерті чоловіка ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) ОСОБА_1 не була непрацездатною у зв'язку з досягненням пенсійного віку або з інвалідністю.

Позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, а саме: 58 років 6 місяців на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - 10.04.2018, однак документів на підтвердження страхового стажу роботи ні відповідачу, ні суду не надала.

Отже, в даному випадку, обов'язковою умовою для призначення позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є підтвердження наявності загального страхового стажу роботи особою, якій призначається така пенсія. Проте, всупереч приписам Закону №1058-IV жодних документів для підтвердження наявності у ОСОБА_1 страхового стажу роботи не менше 25 років останньою до органу Пенсійного фонду подано не було, відтак позивачем не було дотримано всіх умов необхідних для поновлення їй виплати даного виду пенсії.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 11 пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, а також документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV).

Відповідно до частин першої, другої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Оскільки документи про наявність загального страхового стажу роботи не менше 25 років ОСОБА_1 відповідачу подані не були, тому в останнього були відсутні підстави для поновлення виплати позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 01.06.2018.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем вчинялися дії щодо витребування документів про страховий стаж позивача та з поданої відповідачем архівної довідки, виданої 23.08.2018 за № 182 Трудовим архівом Локачинського району вбачається, що ОСОБА_1 лише у 1998-1999 роках працювала у Сільськогосподарському виробничому кооперативі «Колос».

Отже, проаналізувавши вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач правомірно припинив виплату позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а тому підстави для поновлення її виплати з 01.06.2018 відсутні.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність своїх дій щодо припинення позивачу виплати пенсій у зв'язку з втратою годувальника, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України, суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 194, 205, 229, 243-246, 250, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Локачинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк