Рішення № 76539598, 14.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1303/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача Копка О.В., Петролюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2017 №0271961307, №0271281307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.11.2017 №0272031307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 26.09.2017 по 09.10.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_5, за результатом якої складений акт від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

1) пункт 2 частини першої статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік на загальну суму 82 659,36 грн.;

2) пункт 44.1 статті 44, підпункти 170.9.1, 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 853,88 грн., в тому числі за 2016 рік - 180 202 грн.;

3) підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2016 рік на 15 016,85 грн.

На підставі акта перевірки від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276 ГУ ДФС у Волинській області винесено:

1) податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017:

- №0271281307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 180 202 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45 050,50 грн.;

- №0271961307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 15 016,85 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 754,21 грн.;

2) рішення від 13.11.2017 №0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано єдиний внесок в розмірі 82 659,36 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 8 265,94 грн.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомленням-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, оскільки в процесі перевірки працівникам ГУ ДФС у Волинській області були надані оригінали всіх первинних документів, на підставі яких відображено витрати підприємця. На усну вимогу перевіряючим було надано внутрішні авансові звіти, де зазначається кількість проїханих кілометрів та витрати пального.

Зазначає, що в акті перевірки вказується на неможливість встановлення витрат та водіїв, які їздили у відрядження, і одночасно визнаються доходи в повному обсязі та витрати на дизельне паливо, що свідчить про те, що перевезення фактично відбулося. Перевіряючими не взято до уваги дані з первинних документів (чеків), що були надані для перевірки, оскільки не здійснено їх переклад. Крім того, також не взято до уваги оригінали авансових звітів з розшифровкою всіх статей та всіма необхідними реквізитами, а висновки в акті перевірки зроблено на підставі авансових звітів, що складені для внутрішнього користування. Авансовий звіт за своєю суттю є зведеним документом для узагальнення інформації про понесені господарські витрати, що складається на підставі первинних документів, тому помилки, допущені при заповненні самого авансового звіту не можуть бути підставою для зняття витрат, оскільки є наявні всі первинні документи. Крім того, перевіряючими на власний розсуд вибірково визнано одні авансові звіти правильними, а інші неправильними. При цьому в складанні авансових звітів та наданих первинних документів за 2015 рік порушень не виявлено. Розбіжність між даними авансових звітів та даними таблиці становить 260 139,28 грн. З наведеного слідує, що перевірка фактично не проводилась, дані з первинних документів не відповідають даним перевірки, а суми відображені в таблиці структури витрат не відповідають даним з первинних документів.

Відповідно до ухвали судді від 06.07.2018 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що перевіркою правильності визначення документально підтверджених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, за 2016 рік встановлено їх завищення на суму 1 001 123,64 грн., в тому числі по авансових звітах на загальну суму 350 544,84 грн. та задекларовані витрати на загальну суму 650 578,80, які не підтверджені документально. Позивачем під час перевірки надано авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт на загальну суму 2 598 237,44 грн. Однак з аналізу даних звітів встановлено, що у них: невірно вказано податковий номер позивача; відсутні підписи працівників, які перебували у відрядженні; для перевірки не надано паспортів водіїв, які здійснювали виїзди за кордон; не розшифровано витрати, понесені у відрядженні; відсутній переклад чеків до авансових звітів. У зв'язку з цим неможливо встановити чи пов'язані дані витрати з господарською діяльністю позивача, на які цілі витрачені кошти, неможливо встановити чи водії насправді здійснювали виїзди за кордон. Таким чином, позивачем завищено валові витрати за 2016 рік в сумі 1 001 123,64 грн. та відповідно занижено податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 180 202,26 грн. Дане порушення стало підставою для визначення податкових зобов'язань з військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові, просили суд адміністративний позов задовольнити. Додатково зазначили, що сума розбіжностей, що виникла в результаті перевірки на суму 1 001 123,64 грн., виникла в результаті не врахування в акті перевірки до витрат на підзвіт даних авансових звітів, в тому числі на суму 650 578,80 грн., які були подані в останній день перевірки.

В судовому засіданні представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Щодо завищення валових витрат на суму 650578,80 грн. додатково зазначили, що в ході проведення перевірки позивачем надано структуру валових витрат за 2015 та 2016 роки, які відображені на сторінці 9 акта перевірки, та відповідно до яких витрати по паливу за 2016 рік становлять 1 189 486,49 грн. та витрати на придбання запчастин до транспортних засобів становлять 162 720,92 грн. також позивачем надано банківські виписки, відповідно до яких встановлено розбіжності. У зв'язку з цим встановлено завищення валових витрат в частині витрат на запчастини до транспортних засобів в сумі 87 756,20 грн. та в частині витрат на паливо в сумі 562 822,60 грн., всього на загальну суму 650 578,80 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 26.09.2017 по 09.10.2017 ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатом якої складений акт від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

1) пункт 2 частини першої статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2016 рік на загальну суму 82 659,36 грн.;

2) пункт 44.1 статті 44, підпункти 170.9.1, 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 27 853,88, в тому числі за 2016 рік - 180 202 грн.;

3) підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму військового збору за 2016 рік на 15 016,85 грн.

На підставі акта перевірки від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276 ГУ ДФС у Волинській області винесено:

1) податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017:

- №0271281307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 180 202 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45 050,50 грн.;

- №0271961307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 15 016,85 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 754,21 грн.;

2) рішення від 13.11.2017 №0272031307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 8 265,94 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, в періоді з 01.11.2015 по 31.12.2016 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів з фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, єдиного внеску та військового збору.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, з наведеного слідує, що фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму витрат, які повинні бути: 1) документально підтвердженими; 2) пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Так, відповідно до підпункту 177.4.4 пункту 174.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Підпунктом 1.2 пункту16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як вбачається з акта перевірки від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276, перевіркою правильності визначення документально підтверджених валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за 2016 рік встановлено їх завищення на суму 1 001 123,64 грн., в тому числі по авансових звітах на загальну суму 350 544,84 грн. та задекларовані витрати на загальну суму 650 578,80 грн., які не підтвердженні документально.

В ході проведення перевірки позивачем надано структуру валових витрат за 2015 та 2016 роки. Підприємцем під час перевірки надано авансові звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт на загальну суму 598 237,44 грн., однак з аналізу даних звітів встановлено, що у них: невірно вказано податковий номер позивача; відсутні підписи працівників, які перебували у відрядженні; для перевірки не надано паспортів водіїв, які здійснювали виїзди за кордон; не розшифровано витрати, понесені у відрядженні; відсутній переклад чеків до авансових звітів. У зв'язку з цим неможливо встановити чи пов'язані дані витрати з господарською діяльністю позивача, на які цілі витрачені кошти, неможливо встановити чи водії насправді здійснювали виїзди за кордон.

З метою проведення перевірки суцільним порядком ФОП ОСОБА_5 було вручено письмову вимогу, якою зобов'язано до 13.10.2017 надати оригінали первинних документів щодо підтвердження доходів і витрат за 2015, 2016 роки.

В день завершення перевірки (17.10.2017) позивачем надано 15 авансових звітів по трьох автомобілях - Renault д.р.н. НОМЕР_3/НОМЕР_2, Scania д.р.н. НОМЕР_4/НОМЕР_5, Renault д.р.н. НОМЕР_6/НОМЕР_7, на загальну суму 650 578грн.80коп.

На підставі наведеного контролюючим органом зроблено висновок, що позивачем завищено валові витрати за 2016 рік в сумі 1 001 123,64 грн. та відповідно занижено податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 180 202,26 грн. Дане порушення стало підставою для визначення податкових зобов'язань з військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування.

Суд звертає увагу, що відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіну від 14.03.2013 №395 (далі - Порядок), акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно із пунктом 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акту письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В порушення наведених норм акт перевірки від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276 містить лише загальне посилання про завищення позивачем валових витрат за 2016 рік на загальну суму 1 001 123,64 грн., в тому числі по авансових звітах на суму 350 544,84 грн. та задекларованих витратах на загальну суму 650 578,80 грн., які не підтвердженні документально, однак не містить посилання на будь-які відомості первинних документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до складу валових витрат вартості тих чи інших витрат, що свідчило б про порушення вимог пункту 177.4 статті 177 ПК України.

Представником відповідача подано до суду пояснення від 13.09.2018, в яких зазначено, що сума завищення валових витрат на суму 650 578,80 грн. включає в себе витрати на запчастини до транспортних засобів в сумі 87 756,20 грн. та витрати на паливо в сумі 562 822,60 грн., проте не вказано на підставі яких первинних документів (відсутності таких документів) контролюючим органом зроблено висновок про завищення даних витрат, зокрема, відсутній жодний розрахунок (додаток до акту перевірки), який би містив перелік таких запчастин, даних щодо обсягів палива тощо.

Водночас, позивачем подано до суду таблицю розбіжностей, що виникла в результаті перевірки, на суму 1 001 123,64 грн., з якої слідує, що до витрат на підзвіт не враховано дані авансових звітів на загальну суму 350 544,84 грн., які були надані під час перевірки, та дані авансових звітів на загальну суму 650 578,80 грн., які були надані контролюючому органу в останній день перевірки (17.10.2017). Крім того, при поданні позову, підприємцем було долучено завірені копії зазначених вище авансових звітів, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні як і оригінали розрахункових документів (чеків, платіжних доручень, рахунків тощо).

При цьому, суд зазначає, що окремі недоліки авансових звітів не можуть слугувати підставою для зняття з витрат позивача коштів в тих розмірах, що містяться в авансових звітах, в той час як інші обставини, які вказані в акті перевірки контролюючим органом як їх недоліки - відсутність копій паспортів водіїв, відсутність перекладу чеків - свідчать лише про невиконання ревізорами-інспекторами вимог щодо належного витребування додаткових документів на підтвердження витрат ФОП ОСОБА_5

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2016 році. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.

З наведеного слідує, що дані перевірки результатів господарської діяльності позивача за 2016 рік, які оформлені актом від 24.10.2017 №11894/03-20-13-07/3383503276, не свідчать про заниження позивачем чистого доходу та сум його податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за перевірений період. З огляду на це, прийняті відповідачем на підставі даного акту податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій не можуть вважатись законними.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на платника податків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.11.2017 №0271961307, №0271281307 та рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2017 №0272031307 підлягають скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3 349,48 грн., сплачений відповідно до квитанції від 04.07.2018 №24.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 13 листопада 2017 року №0271961307, №0271281307, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13 листопада 2017 року №0272031307.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3 349 (три тисячі триста сорок дев'ять) гривень 48 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук

Дата виготовлення повного

тексту рішення суду - 19.09.2018