Рішення № 76539546, 17.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 Справа №914/1401/18

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал", м. Трускавець, Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 151 830,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність № 1246 від 14.03.18р.)

від відповідача: не з"явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунальним підприємством "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал", м. Трускавець, Львівської області стягнення заборгованості в розмірі 151 830,82 грн.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.09.2018 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

В судове засідання 17.09.2018 року позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задоволити позов.

Відповідач в судове засідання 17.09.2018 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, подав заяву, в якій визнає суму заборгованості повністю, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке скеровувалось на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 17.09.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Комунальне підприємство “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області звернулося в господарський суд з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” про стягнення 151 830,82 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 30.03.2018 року між сторонами у справі було укладено договір № 1306 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач (за договором - виробник) зобов’язався надати відповідачу (за договором – споживачу) послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на умовах цього договору. Споживач зобов’язався проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

За розрахунковий період представниками сторін був складений акт про водоспоживання та водовідведення від 25.06.2018 року №574, яким зафіксовано у відповідача покази водоміра станом на червень 2018 року, зазначено показник розходу води – 188 330 м. куб. та скинутих стоків – 250 330 м. куб.

Позивач зазначає, що надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з 26.05.2018 року по 25.06.2018 року на загальну суму 1 542 814,80 грн. На підтвердження належного виконання умов договору за вказаний період, позивач надав підписаний та скріплений печатками сторін акт від 25.06.2018 № ОУ-0004362здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 1 542 814, 80 грн. У вказаному акті зазначено, що послуги надано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Позивач для оплати наданих відповідачу послуг з централізованого водопостачання і водовідведення надав йому рахунок-фактуру від 25.06.2018 року № 1306 за період з 25.05.2018 року по 25.06.2018 року.

Як передбачено п. 5.3. договору, остаточна оплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату наданих послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи актом звірки розрахунків станом на 22.08.2018 року за червень 2018 року, який підписано повноважними представниками та завірено печатками сторін договору.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача 150 000, 00 грн. основного боргу, а також нараховану на підставі договору пеню в розмірі 1 559,59 грн. та три проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 271,23 грн. Всього 151 830,82 грн.

Аргументи відповідача.

21.08.2018 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог повністю в розмірі 151 830,82 грн.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Як встановлено судом, 30.03.2018 між сторонами у справі було укладено договір № 1306 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, відповідно до умов п. 1.1. якого, виробник (позивач) зобов’язався надати споживачу (відповідачу) послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на умовах цього договору. Споживач зобов’язався проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що розрахунковим періодом згідно договору вважатиметься період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця.

Згідно із п. 5.2. договору, споживач бере на себе зобов’язання 25 числа кожного місяця надавати інформацію виробнику про кількість отриманих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Як вбачається із матеріалів справи, за розрахунковий період червня 2018 року було складено двосторонній акт про водоспоживання та водовідведення від 25.06.2018 року, яким зафіксовано у відповідача покази водоміра станом на 25.06.2018 року, зазначено показник розходу води - 188330 м. куб. та скинутих стоків – 250330 м. куб.

Таким чином, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за період з 25.05.2018 року по 25.06.2018 року на загальну суму 1 542 814,80 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом від 25.06.2018 року № ОУ-0004362 здачі - прийняття робіт (надання послуг). У вказаному акті зазначено, що послуги надано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до п. 5.3. договору, споживач зобов'язується проводити оплату за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням в такі терміни: до 30 числа кожного поточного місяця споживач зобов’язується здійснити остаточну оплату за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у поточному місяці.

Споживач отримує рахунок у виробника у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення за юридичною адресою виробника. Остаточна оплата рахунку виробника за розрахунковий період проводиться протягом трьох календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця (в лютому – не пізніше останнього дня місяця).

Для оплати спожитих споживачем послуг з централізованого водопостачання і водовідведення позивач надав відповідачу рахунок-фактуру від 25.06.2018 року № 1306 за період з 25.05.2018 року по 25.06.2018 року.

В порушення умов договору, відповідачем було здійснено лише часткову оплату наданих послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 150 000, 00 грн., що вбачається з долучених до позовної заяви банківських виписок по рахунку відповідача та підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки розрахунків станом на 22.08.2018 року за червень 2018 року, який підписано повноважними представниками та завірено печатками сторін договору.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі 150 000,00 грн., а також нараховану на підставі договору пеню в розмірі 1 559,59 грн. та три проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 271,23 грн. Всього 151 830,82 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладено договір, у зв2язку з чим набули взаємних прав та обов»язків.

Факт належного виконання умов договору підтверджується матеріалами справи.

Відповідач умови договору щодо оплати наданих послуг виконав не повністю внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 150 000,00 грн.

Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 25.05.2018 року по 25.06.2018 року в розмірі 150 000,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 559,59 грн. та три проценти річних від простроченої суми за кожен день прострочення в розмірі 271,23 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов’язань згідно цього договору, споживач зобов’язується сплатити на користь виробника пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені встановив, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 559,59 грн. за період з 02.07.2018 року по 23.07.2018 року є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 271,23 грн. – три проценти річних нарахованих за період з 02.07.2018 року по 23.07.2018 року.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд вважає що вказане нарахування проведено відповідно до чинного законодавства, а нарахована сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з’явився, позовні вимоги не заперечив, доказів належного виконання зобов’язання не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог і права позивача були порушені внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати за надані послуги та відповідач не подав докази на спростування позовних вимог, а також заперечень щодо нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів оплати боргу відповідачем, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал"про стягнення заборгованості в розмірі 151 830,82 грн. - задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, код ЄДРПОУ 33086713) на користь комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, код ЄДРПОУ 03348910) заборгованість в розмірі 151 830,82 грн з яких:

- 150 000, 00 грн. основного боргу;

- 1 559,59 грн. - пені;

- 271,23 грн. - 3 % річних;

а також 2 277,46 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено « 19» вересня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.