Ухвала суду № 76539337, 13.09.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/153/18

Суддя господарського суду Київської області Бабкіна В.М., розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу “Діамант” про відстрочку виконання рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТУРА УА”

до Житлово-будівельного кооперативу “Діамант”

про стягнення 86855,16 грн. за договором № 119 від 30.11.2017 р.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.01.2018 р.);

від відповідача (заявника): ОСОБА_2 (керівник, наказ б/н від 30.07.2018 р.), ОСОБА_3 (б/н від 17.08.2018 р.).

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.05.2018 р. у справі № 911/153/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТУРА УА” до Житлово-будівельного кооперативу “Діамант” про стягнення 86855,16 грн. за договором № 119 від 30.11.2017 р. було задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення господарського суду Київської області, яке набрало законної сили, 20.07.2018 р. було видано наказ.

До господарського суду Київської області 09.08.2018 р. надійшла заява Житлово-будівельного кооперативу “Діамант” б/н від 08.08.2018 р. (вх. № 15434/18 від 09.08.2018 р.) про відстрочку виконання рішення суду у справі № 911/153/18. Заявник обґрунтовує подану заяву наступним.

ЖБК «Діамант» створений об’єднаними пайовиками з метою будівництва житлового будинку за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 261, для отримання квартири кожним пайовиком (членом кооперативу). Починаючи з 2017 року, будівництво зупинялося через недостатність фінансування, і на початку 2018 року будівництво зупинилося взагалі, оскільки роботи фактично не виконувалися. Враховуючи, що будівництво ЖК «Діамант» здійснюється лише за кошти пайовиків, члени кооперативу ЖБК «Діамант» дійшли до висновку, що кошти були використані не за цільовим призначенням. Для захисту своїх прав членами кооперативу було створено Громадську організацію «Об’єднання постраждалих інвесторів ЖБК Діамант». 10.07.2018 р. було зареєстровано заяву до СУ ГУНП в Київській області щодо привласнення грошових коштів асоційованих членів житлово-будівельного кооперативу «Діамант» ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вчинене у великих розмірах (ч. 4 статті 191 КК України).

Водночас, як зазначав заявник, прокуратура Київської області на своєму сайті повідомила, що забудовник під приводом будівництва та продажу квартир в м. Броварах, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів коштами громадян в сумі майже 2 млн. грн. За процесуального керівництва Броварської місцевої прокуратури 36-річному чоловіку повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 статті 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), що вчинене у великих та особливо великих розмірах).

Поряд з цим, заявник зазначив, що в результаті переговорів з правлінням ЖБК «Діамант», за підтримки Броварської міської ради, 16.07.2018 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали свої частки в правлінні членам кооперативу, змінивши також Голову кооперативу з ОСОБА_4 на ОСОБА_2 для здійснення контролю над будівництвом ЖК «Діамант» та зупинення розтрат коштів (пайових внесків) та майна ЖБК «Діамант», внаслідок чого ЖБК «Діамант» було з’ясовано, що пайові внески на рахунках ЖБК «Діамант» відсутні, що ЖБК «Діамант» має численні борги перед контрагентами (не здійснювалися розрахунки впродовж 2018 року, а борги накопичувалися), також що ЖБК «Діамант» має борги з постачання електроенергії та водопостачання, які забезпечують функціонування трьох секцій вже заселених будинків.

За твердженням заявника, крім пайових внесків, кооператив не має іншого джерела доходу, а пайовий внесок можливий лише при умові продажу квартири, що на даному етапі неможливо. Новим правлінням кооперативу, яке з 17.07.2018 р. взяло під контроль діяльність ЖБК «Діамант», здійснюється ревізія документів, які були знищені попереднім головою кооперативу, та здійснюється пошук інвесторів для відновлення будівництва.

На переконання заявника, для запуску роботи кооперативу новим правлінням та пошуку (відновлення) господарської документації кооперативу потрібно півроку з моменту прийняття повноважень, що надасть можливість відновити роботу та знайти кошти для погашення заборгованості перед контрагентами, в той час, як накладення арешту на рахунки та майно в рамках виконавчого провадження спричинить банкрутство кооперативу та неможливість здійснення добудови житлового комплексу «Діамант».

Враховуючи зазначені вище обставини, заявник, посилаючись на приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 24.05.2018 р. у справі № 911/153/18 на 6 місяців до 08.01.2019 р.

Частинами 1 та 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2018 р. було прийнято заяву Житлово-будівельного кооперативу “Діамант” б/н від 08.08.2018 р. (вх. № 15434/18 від 09.08.2018 р.) про відстрочку виконання рішення у справі № 911/153/18 до розгляду в судовому засіданні та призначено розгляд заяви на 20.08.2018 р.

У судовому засіданні 20.08.2018 р. керівник та представник заявника підтримували подану заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 911/153/18; представник позивача у судове засідання не з’явився.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд враховує пріоритети, визначені частиною третьої статті 2 ГПК України, згідно якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення;… 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

З огляду на наведене, ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2018 р. суд відклав судове засідання з розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі на 13.09.2018 р., для забезпечення засад верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.

04.09.2018 р. до господарського суду Київської області ТОВ “ТУРА УА” було подано заперечення № 1315 від 30.08.2018 р. (вх. № 18176/18 від 04.09.2018 р.) на заяву про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якого стягувач просить суд у задоволенні заяви боржника про відстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 24.05.2018 р. у справі № 911/153/18 відмовити, посилаючись на наступне.

Проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання судового рішення мотиви та надані заявником документи, можна дійти висновку, що заявником не доведено неможливість виконання рішення суду, адже посилання на складне фінансове становище та наявність кримінальних справ щодо колишніх посадових осіб не може свідчити про обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому у матеріалах заяви відсутні документи, які могли б свідчити про відсутність коштів у заявника для погашення заборгованості. Водночас, відповідно до «Звіту про дебітові та кредитні операції по рахунку 26002053126311 ЖБК «Діамант» за період з 01.07.2018 р. до 27.07.2018 р.», який було додано до заяви про відстрочення виконання рішення, вбачається, що лише за липень 2018 року на рахунки відповідача надійшли грошові кошти в сумі 354253,00 грн.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачем може бути погашена заборгованість в сумі 86855,16 грн. та немає достатніх підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення у даній справі.

У судовому засіданні 13.09.2018 р. представники заявника (відповідача) підтримували заяву та просили суд відстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 24.05.2018 р. у справі № 911/153/18 на шість місяців до 08.01.2019 р.; представник позивача проти задоволення зазначеної заяви заперечувала.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши долучені до заяви письмові докази, додаткові документи, подані відповідачем, та письмові пояснення, подані позивачем, виходячи з вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що заява ЖБК «Діамант» про відстрочку виконання судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення або відмову постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених вказаною статтею не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними мотивами. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тому суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку зібраним у справі доказам в цілому.

Законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, як вказано вище, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03. 1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Як слідує із матеріалів заяви, складне фінансове становище боржника обґрунтовується тим, що у ЖБК «Діамант» пайові внески на рахунках відсутні; що крім пайових внесків кооператив не має іншого джерела доходу; що новим правлінням, яке з 17.07.2018 р. взяло під контроль діяльність ЖБК «Діамант», здійснюється ревізія документів, які були знищені попереднім головою кооперативу, та здійснюється пошук інвесторів для відновлення будівництва.

Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають стан поточної підприємницької діяльності заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.

Поряд з цим, заявником не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідок з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках на час подання заяви, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Водночас, відповідач надав Звіт про дебетові та кредитні операції по рахунку 26002053126311 «ДІАМАНТ ЖБК» з 01.07.2018 р. до 27.07.2018 р., з якого вбачається, що кошти, які надходили на рахунок, одразу переводились на інший рахунок ОСОБА_4, у зв’язку з чим, як зазначав заявник, було зареєстровано заяву до СУ ГУНП в Київській області щодо привласнення грошових коштів асоційованих членів житлово-будівельного кооперативу «Діамант» ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вчиненого у великих розмірах (ч. 4 статті 191 КК України).

Слід зазначити, що посилання на те, що 10.07.2018 р. було зареєстровано заяву до СУ ГУНП в Київській області щодо привласнення грошових коштів асоційованих членів житлово-будівельного кооперативу «Діамант» ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також на те, що прокуратура Київської області на своєму сайті повідомила, що забудовник під приводом будівництва та продажу квартир в м. Броварах, шляхом обману заволодів коштами громадян в сумі майже 2 млн. грн., у зв’язку з чим 36-річному чоловіку повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, не є винятковими обставинами для надання відстрочки виконання рішення у даній справі, оскільки не підтверджують факту відсутності коштів у відповідача.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 01.07.2003 р.).

Оцінюючи подані заявником докази, господарський суд зазначає, що вони не відображають дійсних обставин і фактів щодо майнового стану відповідача.

Поряд з цим, заявником не зазначено конкретних джерел фінансування, з яких надійдуть кошти для погашення заборгованості у даній справі по закінченню терміну відстрочки.

Також суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Дослідивши посилання представників заявника в судовому засіданні на перемовини з представниками місцевої влади щодо проведення аудиту ЖБК «Діамант» та пошуку нового забудовника житлового комплексу для здійснення добудови останнього, суд залишає вказані посилання поза увагою, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, в порушення вимог статей 74 та 331 Господарського процесуального кодексу України, заявник не дотримався викладених у них вимог, не надав доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо залишення заяви Житлово-будівельного кооперативу “Діамант” б/н від 08.08.2018 р. (вх. № 15434/18 від 09.08.2018 р.) про відстрочку виконання рішення у справі господарського суду Київської області № 911/153/18 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу “Діамант” б/н від 08.08.2018 р. (вх. № 15434/18 від 09.08.2018 р.) про відстрочку виконання рішення суду у справі № 911/153/18 відмовити.

2. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 та підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 17.09.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна