Рішення № 76538186, 11.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2018 року № 826/17361/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрпластик»доОфісу великих платників податків Державної фіскальної службипро визнання протиправним та скасування рішення податкового повідомлення-рішення за участі представників сторін:

від позивачів - Рябоконь Т.В., Лисенко М.М.

від відповідача - Бабинець М.В.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 квітня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрпластик» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки від 15.08.2017року за № 2752/28-10-41-09/00203588 є безпідставними та необґрунтованими, а висновки щодо нікчемності правочину укладеного з ТОВ «НПЛ КОМ» безпідставними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2017року відкрито провадження у справі.

В судових засіданнях представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представником відповідача щодо задоволення позову заперечено з підстав викладених у письмових запереченнях на позов та додаткових письмових поясненнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «УКРПЛАСТИК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НПЛ КОМ» за грудень 2015 року, січень-травень 2016року. За результатами перевірки складено акт від 15.08.2017року за № 2752/28-10-41-09/00203588 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення ПАТ «УКРПЛАСТИК» порушень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 2 750 000,00грн., в тому числі : за грудень 2015 року в сумі 305 045,84грн.; за січень 2016 року в сумі 1 755 277,93грн.; за травень 016 року в сумі 689 676,20грн.

Не погодившись із висновками перевірки, викладеними в акті, позивачем подано письмові заперечення.

Рішенням Офісу великих платників податків акт перевірки залишено без змін а скаргу без задоволення(лист від 30.08.2017року № 45582/10/28-10-41-09-08) .

На підставі зазначеного Акту перевірки від 15.08.2017 року та рішення від 30.08.2017року № 45582/10/28-10-41-09-08, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000704109 від 31.08.20217 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 2 750 000,00грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0000704109 від 31.08.20217року в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.11.2017 року № 2744/8/99-99-11-01-07-78 скаргу ПАТ «УКРПЛАСТИК» залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення неправомірним, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження зобов'язання з податку на додану вартість - безпідставними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Із змісту акту перевірки, а також наданих письмових заперечень вбачається, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовано відсутністюю настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ «НПЛ КОМ».

Як вбачається із наданих суду доказів, 07.12.2015 року між позивачем та ТОВ «НПЛ КОМ» укладено Договір підряду № 07/12/15-1.

Відповідно до умов договору ТОВ «НПЛ КОМ» зобов'язувалось на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботи по влаштуванню нульового циклу, згідно робочої документації № 7059-3а розробленою інститутом ВНІХІМПРОЕКТ, комплексу установок для рекуперації розчинників з викидів повітря від друкарських машин ПАТ «УКРПЛАСТИК», ЩО ПО ВУЛИЦІ Марини Раскової, 1, в місті Києві (надалі -будівельні роботи).

Відповідно до п. 1.2 договору підрядник виконує будівельні роботи своїми силами, використовуючи власні інструменти та обладнання. За умовами письмового погодження із замовником, підрядник має право залучати до виконання будівельних робіт залучати субпідрядників.

Пунктом 3 договору встановлено, що будівельні роботи виконуються із матеріалів підрядника. Ризик випадкової втрати, або псування матеріалів несе підрядник до моменту підписання повноважними представниками сторін заключного Акта прийому-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язується забезпечити підряднику необхідні умови для виконання будівельних робіт: провести відключення від мереж, забезпечити підведення електроенергії, звільнити територію, що підлягає забудові.

Умовами договору встановлено, що ціна будівельних робіт динамічна та може змінюватись в залежності від зміни вартості матеріалів та складає 16 500 000,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 2 750 000,00грн. (п. 4 договору).

Відповідно до пункту 7 договору підрядник зобов'язується :

- виконувати будівельні роботи майстерно, якісно і у строк визначений договором, власними силами;

- надає копію Ліцензії на види будівельних робіт, що виконуються;

- надає посвідчення робітників про перевірку знань по роботам з підвищеною небезпекою;

- забезпечує своїх робітників справним обладнанням, інструментом, засобами індивідуального захисту;

- забезпечує оформлення нарядів допусків на проведення робіт з підвищеною небезпекою, та інше.

Здача-приймання виконаних будівельних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт. Для приймання будівельних робіт створюється комісія, в складі представників замовника та представників підрядника, яка зобов'язана на протязі 3-х днів прийняти виконані роботи та підписати акт. У випадку виявлення недоліків, поганої якості і виконаних будівельних робіт, використання неякісних матеріалів, відступу від додаткових вимог замовника, якщо вони привели до погіршення якості, комісія відображає дані недоліки в акті та встановлює терміни їх усунення. Підрядник зобов'язаний власними силами та за свій рахунок усунути всіх недоліки протягом встановленого терміну (п. 9 договору).

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем до матеріалів справи надано копію договірної ціни, погодженої сторонами від 07.12.2015 року, копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за 1 квартал 2016 року від 31.03.2016року, копію Акта прийому виконаних будівельних робіт, копію Акти прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 29.01.2016 року, № 2 від 29.02.2016 року та № 3 від 31.03.2016року. Також позивачем надано копію Ліцензії від 25.08.2015 року № 31-Л на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, а також, надано таблицю із зазначенням дати, номеру платіжного документа та суми платежу за договором укладеним з ТОВ «НПЛ КОМ».

З аналізу наданої позивачем документації вбачається, що така не являється належним доказом реальності даного правочину, оскільки такі не відображають реальності настання наслідків за правочином.

Так, зокрема, як зазначалось судом вище, умовами договору передбачено, що замовник зобов'язується забезпечити підряднику необхідні умови для виконання будівельних робіт, а саме - провести відключення від мереж, забезпечити підведення електроенергії, звільнити територію, що підлягає забудові.

Позивачем не надано до суду доказів, що ним забезпечено відповідні умови для виконання будівельних робі, також позивачем не надано доказів оплати вартості будівельних робіт за вказаним договором.

Із змісту наданої позивачем таблиці, в підтвердження руху коштів вбачається, що всю суму, встановлену умовами договору, позивачем перераховано протягом 24-25 грудня 2015 року. При цьому, наданий позивачем доказ жодним чином не свідчить про перерахування в користь ТОВ «НПЛ КОМ» грошових коштів, оскільки не являється випискою з рахунку позивача чи належним чином оформленими копіями платіжних доручень.

Також умовами договору передбачено, що ТОВ «НПЛ КОМ» здійснює будівельні роботи власними силами та матеріалами.

Позивачем жодних доказів того, що ТОВ «НПЛ КОМ» поставлялись, на місце виконання будівельних робіт, будь-які будівельні матеріали чи інструменти не надано, не надано й доказів перебування працівників ТОВ «НПЛ КОМ» чи техніки товариства на будівельному об'єкті.

Умовами договору встановлено, що для приймання будівельних робіт створюється комісія, в складі представників замовника та представників підрядника, яка зобов'язана на протязі 3-х днів прийняти виконані роботи та підписати акт.

Із наданої позивачем копії акту прийому виконаних робіт № 1-3 не можливо встановити, коли такий складено, оскільки в акті дата складання відсутня. Крім того, акти приймання виконаних послуг складено та підписано лише директорами товариств.

Умовами договору передбачено обов'язок ТОВ «НПЛ КОМ» надати замовнику посвідчення робітників про перевірку знань по роботам з підвищеною небезпекою та забезпечити оформлення нарядів та допусків на проведення робіт з підвищеною небезпекою.

Доказів існування посвідчень робітників до роботи з підвищеною небезпекою, їх допуски та допусків на проведення робіт із підвищеною небезпекою позивачем, як до перевірки, так і до суду не надано.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно абзацу 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., а також в Постанові Верховного суду від 23.01.2019 року в справі № 826/7047/13-а.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року по справі №К/800/37371/14 та Постанові Верховного суду України від 15 грудня 2015 року по справі № 21-4266а15/826/13848/13-а, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 р. № К/800/21863/13.

Крім того, слід зауважити, що проведеною перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «НПЛ КОМ» реальної можливості на виконання зобов'язань за договором укладеним з позивачем, в силу відсутності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема кількості працюючих осіб, що станом на грудень 2015 року- квітень 2016 року становило 9 осіб.

З пояснень, наданих представником позивача у судових засіданнях, судом встановлено, що, хоча умовами договору передбачено можливість залучення ТОВ «НПЛ КОМ» субпідрядників для виконання будівельних робіт, одна це можливо за умови їх письмового погодження із позивачем. Докази погодження залучення ТОВ «НПЛ КОМ» субпідрядників до виконання зобов'язань перед позивачем суду не надано.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що доводи викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог не підтверджуються достатніми доказами, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи надані докази, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук