Рішення № 76537043, 07.09.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/11748/16-ц

Провадження № 2/200/3412/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«07» вересня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

Позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви від 10.10.2016 року, обґрунтовані наступним.

17 вересня 2014 року о 9-00 год. у м. Дніпропетровську на перехресті вул. Запорізьке шосе з вул. Героїв Сталінграда відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БАЗ-А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ ВКФ «Ігрек», під керуванням водія ОСОБА_2, та транспортного засобу «Хюндай Матрікс», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир автомобіля «Хюндай Матрікс» ОСОБА_3 – тілесні ушкодження. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2014 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 року було частково задоволено апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції, постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2014 року скасовано, провадження відносно ОСОБА_1 закрито через недоведеність вини останнього. Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.01.2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 268 КК України. На момент ДТП транспортний засіб «БАЗ-А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано згідно договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс АІ/2654037, страховик ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія». 18 вересня 2014 року позивач повідомив страховика про настання страхового випадку. Огляд пошкодженого автомобіля було проведено представником відповідача-1. Позивач намагався зв’язатися зі страховиком для отримання інформації щодо огляду транспортного засобу, але відповіді не отримав. Позивачу довелося здійснити відновлення свого автомобіля, в зв’язку з чим ним понесено витрати в сумі 79267,00 грн. Вирок суду стосовно ОСОБА_2 набрав сили 15.03.2016 року, та 18.03.2016 року позивач звернувся до відповідача-1 з заявою про страхове відшкодування. Відповідач-1 відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи відмову тим, що заяву отримано після спливу одного року з моменту скоєння ДТП. Позивач вважає, що це рішення прийнято без врахування поважності причин прострочення строків для подачі заяви про страхове відшкодування, оскільки винну особу було встановлено лише 15.03.2016 року, крім того, позивач був необізнаний щодо встановлених законом строків, оскільки відповідач-1 не надав позивачу ніяких консультаційних послуг. З урахуванням суми франшизи та лімітів відповідальності страхової компанії, позивач вважає, що з відповідача-1 має бути стягнуто 49000 грн. страхового відшкодування. Різницю між понесеними позивачем витратами на відновлення автомобіля та розміром страхової виплати, має здійснити відповідач-2 як власник транспортного засобу, а саме – 30267,00 грн. Вказує також, що внаслідок ДТП йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що через пошкодження автомобіля позивач був позбавлений можливості використовувати автомобіль, який є невід’ємною складовою для сім’ї, ігнорування з боку відповідача-1 щодо виплати страхового відшкодування змусило позивача звертатися до спеціалістів за роз’ясненнями законодавства, відповідач-3 жодним чином не сприяв у встановленні реальних обставин ДТП. Недослідження обставин ДТП відобразилося на душевному стані позивача, оскільки спершу його визнано винним у скоєнні ДТП, та він вважав, що через нього дружина отримала значні тілесні ушкодження. Розмір моральної шкоди оцінює в 90000 грн., які просить стягнути з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 49000,00 грн. Стягнути з ТОВ ВКФ «Ігрек» на користь позивача реальні збитки в розмірі 30267,00 грн. Стягнути солідарно з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ТОВ ВКФ «Ігрек», ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 90000 грн. Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання позивач надав суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з призначенням судового засідання на 11 травня 2018 року. Встановлено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі не надали суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та не надали відзиву на позов, в зв’язку з чим суд розглядає справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

17 вересня 2014 року приблизно о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним автобусом «БАЗ-А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ТОВ ВКФ «Ігрек», рухався по вул. Запорізьке шосе, з боку пр. Гагаріна в напрямку вул. Титова в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська. Під час руху ОСОБА_2, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при ввімкненні в напрямку його руху сигналу світлофора, що забороняв рух, не зупинив автобус перед світлофором, а продовжив рух, виїхавши на перехрестя з вул. ОСОБА_4 та вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1, який наближався до перехрестя зліва від нього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Хюндай Матрікс», потерпілій ОСОБА_3 згідно судово-медичної експертизи №3701е від 23.09.2014 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого осколкового перелому мета епіфізу лівої променевої кістки з кутовим зміщенням уламків та перелому епіметафізу лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків, садна на підборідді з переходом в підщелепну область по центру, синця та ділянки осадження на його тлі на череві по центру та дещо праворуч, шести синців - на передній поверхні правого передпліччя у нижній третині, на тильній поверхні правої кисті, на грудній клітині ліворуч в підключичній області, у нижньо-зовнішньому квадранті правої молочної залози, саден на грудній клітині, на передній поверхні правого передпліччя у нижній третині (на тлі синців) та на лівій молочній залозі по внутрішнім квадрантам, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більш як 21 день).

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2016 року у справі № 200/6190/15-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 268 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 4000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2015 року вирок суду змінено в частині призначення покарання.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт скоєння ДТП за участю транспортного засобу «БАЗ-А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ ВКФ «Ігрек», під керуванням водія ОСОБА_2, та транспортного засобу «Хюндай Матрікс», реєстраційний номер НОМЕР_2, не потребує додаткового доказування.

Автомобіль «Хюндай Матрікс», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

У вказаному ДТП автомобілю «Хюндай Матрікс», реєстраційний номер НОМЕР_2 були спричинені механічні пошкодження: деформація кришки капота, переднього лівого і правого крила, переднього бамперу, решітки радіатора, переднього держ. номеру, розбита передня права фара – що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду слідчого СВ ДГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Авраменко А.Ю. від 17.09.2014 року.

На момент ДТП транспортний засіб «БАЗ-А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_1 було застраховано згідно договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс АІ/2654037, страховик ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.

На підтвердження витрат, понесених на ремонт автомобіля, позивач надав копію Акту № 03/12-1-2014 здачі-приймання робіт щодо ремонту автомобіля «Хюндай Матрікс», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 03.12.2014 року, складеного ПП ОСОБА_5, на суму 77741,00 грн.

Крім того, позивачем надано копію накладної № 0957 від 10.12.2014 року ДП «Завод «Динамо-Сілейр», згідно якої позивачем витрачено на відновлення номерного знаку 200,40 грн.

Також, згідно заказу № ЗГ-65278 від 04.12.2014 року, заказу № ЗГ-65352 від 05.12.2014 року СТО «Зігфрід» та чеків, здійснено роботи з комп’ютерної діагностики автомобіля, заправки кондиціонера, заміни запчастин на 580,00 грн., та 746,00 грн.

Згідно наданих документів, підтверджено витрати ОСОБА_1 на ремонт автомобіля всього в сумі 79267,40 грн.

18 вересня 2014 року позивач повідомив страховика про настання страхового випадку.

22 березня 2016 року позивач звернувся до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з заявою про страхове відшкодування.

Листом від 19 травня 2016 року Відповідач-1 відмовив у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи відмову тим, що заяву отримано після спливу одного року з моменту скоєння ДТП.

Позивач вважає, що це рішення прийнято без врахування поважності причин прострочення строків для подачі заяви про страхове відшкодування, оскільки винну особу було встановлено лише 15.03.2016 року, крім того, позивач був необізнаний щодо встановлених законом строків, оскільки відповідач-1 не надав позивачу ніяких консультаційних послуг.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Чинне законодавство чітко розмежовує повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про страхове відшкодування, оскільки повідомлення подається в стислі строки для забезпечення можливості страховика у розслідуванні причин та обставин ДТП, а заява - є підставою для прийняття рішення про виплату та порядок виплати страхового відшкодування і складання страхового акту.

Відповідно до п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Доказів відповідного подання до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» упродовж одного року з моменту дорожньо-транспортної пригоди заяви на виплату страхового відшкодування позивач не надав.

Згідно з п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Наведена норма визначає підставу для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності інших підстав, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» суми страхового відшкодування не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача ТОВ ВКФ «Ігрек» грошових коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в межах заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі п. 1. ч. 1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки з матеріалів справи, а саме з вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2016 року у справі № 200/6190/15-к, вбачається, що автобус «БАЗ-А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_3, який на момент скоєння ДТП керував ОСОБА_2, належитьТовариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», і відповідач-2 цей факт ніяким чином не заперечив та не спростував, а також не надав доказів, що транспортний засіб вибув з його володіння поза його волею, шкода у розмірі, яку вказав позивач, має бути стягнута на користь позивача саме з відповідача-2.

Розмір шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача-2, позивачем визначено як різниця між розміром витрат, понесених позивачем на ремонт автомобіля, а саме 79267,00 грн. та 49000,00 грн. – лімітом страхового відшкодування відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з вирахуванням франшизи. Суд погоджується з таким розрахунком, та вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 90000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу не було заподіяно шкоду здоров’ю внаслідок ДТП. Крім того, у даному спорі судом не встановлено неправомірних дій чи бездіяльності з боку відповідача-1, в зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди зі страховика задоволенню не підлягають. З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача-2.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2, проте вважає розмір моральної шкоди, вказаної в позові, завищеним.

Так, відповідно до роз’яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При з’ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Суд вважає, що пошкодження автомобіля, який є власністю позивача, призвів до душевних страждань, зміни способу життя в зв’язку з необхідністю вирішення питання щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля, в зв’язку з чим доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди є обґрунтованими, хоча розмір шкоди, який вказаний ОСОБА_1 в позові, є значно завищеним та не підтверджується відповідними доказами, тому, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що при подачі позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі: 1378,00 грн. – відповідно до квитанції від 01.07.2016 року; 792,67 грн. – відповідно до квитанції від 01.07.2016 року; 309,73 грн. – відповідно до квитанції від 06.10.2016 року, а всього на суму 2480,40 грн.

Позивачем заявлено позовних вимог всього на суму 169267 грн., судом задоволено позовні вимоги на суму 30267 грн. + 2000 грн. = 32267,00 грн., тобто на 19,1% від заявленої суми. Таким чином, стягненню з відповідача-2 та відповідача-3 підлягають судові витрати у розмірі 19,1%від сплаченої позивачем суми, тобто 473 грн. 76 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек» на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 30267,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Ігрек», та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 473 грн. 76 коп. у рівних частках, тобто по 236 грн. 88 коп. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску