Постанова № 76536645, 05.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Справа № 22-6592 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Калініченко Л.С.

Унікальний №752/12728/15-ц Доповідач - Гаращенко Д.Р.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті ворота» про захист прав споживача, визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &quро;Про судоустрій і статус суддів&q? і; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?ку;Голос України&quuo; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п. 3 розділу XII &quп.;Прикінцеві та перехідні положення&q?ре; Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &q?ок;Про судоустрій і статус суддів&q?й ; апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII &q?. ;Перехідні положення&q?ех; ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Банк Золоті ворота» про захист прав споживача, визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів.

З урахуванням уточнень просила суд поновити їй термін подачі її кредиторських вимог до ПАТ «Банк Золоті Ворота» та зобов'язати АТ «Банк Золоті Ворота» визнати її кредитором ПАТ «Банк Золоті Ворота» та включити її майнові вимоги в сумі 70 991,00 доларів США до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Золоті Ворота».

В обґрунтування позову посилалась на те, що 21.10.2013 р. між нею та АТ «Банк Золоті Ворота» було укладено договір строкового валютного банківського вкладу (депозиту) №415Д/13, на підставі якого вона внесла на депозитний рахунок банку суму в розмірі 70 991 доларів США.

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 р. №781 банківську ліцензію АТ «Банк Золоті Ворота» було відкликано та запроваджено процедуру ліквідації банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 року №142 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

Останнім днем подання заяв для кредиторів банку було 09.01.2015 р.

ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулася до банку з заявою про визнання грошових вимог кредитора, однак через перенесення робочих днів у 2015 році у зв'язку із святкуванням Нового року та Різдва Христового, дні з 01 до 11 січня 2015 року були вихідними, а 12 січня 2015 року за місцем її проживання (с. Хотів) не працювало поштове відділення, заява була відправлена з пропуском строку тільки 13.01.2015 року.

21.01.2015 р. позивач отримала від банку лист про відмову у задоволенні заяви про включення до реєстру кредиторів через пропуск строку для подачі.

Позивач наголошувала, що банком було залишено поза увагою поважні причини та обставини, через які нею несвоєчасно відправлено заяву.

11.06.2015 р. вона надіслала до банку доповнення до заяви, проінформувавши про обставини несвоєчасного направлення заяви.

В листі від 16.06.2015 року №1394 було вказано на відсутність підстав для визнання її кредиторських вимог та наголошено на можливості внесення таких змін лише на підставі рішення суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2015 р. провадження у справі в частині вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було закрито.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2015 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, 24.12.2015 р. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог, посилалась на те, що висновки суду першої інстанції щодо пропуску апелянтом строку для звернення з відповідною заявою для включення її вимог до реєстру кредиторів не обґрунтовані та здійснені в супереч загально відомим фактам.

Розпорядженням КМУ від 12.11.2014 р. №1084-р частину робочих днів у 2015 році було перенесено, а тому дні починаючи з 01 січня по 11 січня 2015 року були вихідними.

12 січня 2015 року на поштовому відділенні за фактичним місцем проживання апелянта було вихідним. Фізичної можливості здійснити відправку кореспонденції раніше або іншим шляхом в апелянта не було.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2016 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2015 р. скасовано, а провадження у справі закрито.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26.03.2016 р. було скасовано , а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання з'явився представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2., апеляційну скаргу підтримав, просив ії задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги позивача.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились повідомлялись належним чином про час, дату та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2013 р. між АТ «Банк Золоті ворота» та ОСОБА_1 було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №415Д/13 (а.с.6).

Відповідно до умов зазначеного договору вкладник вносить в банк грошові кошти в сумі 70 991 доларів США, а банк приймає вклад та зобов'язується на умовах і в порядку, передбаченому договором, повернути вкладнику вклад та виплачувати проценти із розрахунку 8% річних. Датою повернення вкладу банком згідно з договором визначено 28.10.2014 р. (п.п. 1.1 та 1.2 даного договору).

Згідно з п.6.1 договору у разі неотримання вкладником вкладу та процентів за ним у термін, вказаний у договорі, строк дії вкладу не продовжується і нарахування процентів в майбутньому не здійснюється; банк відкриває вкладнику рахунок №2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» для обліку вкладу на вимогу та перераховує на нього суму вкладу та суму нарахованих процентів. Вказаний рахунок закривається після повернення вкладнику сум за вкладом.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з квитанцією № 512929 від 21.10.2013 р. ОСОБА_1 внесла на рахунок філії АТ «Банк Золоті ворота» в м. Київ грошові кошти в сумі 70 991 доларів США. (а.с.7)

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 р. №781 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті ворота» банківська ліцензія АТ «Банк Золоті Ворота» була відкликана та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 року №142 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Золоті ворота» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку», з 05.12.2014 р. була розпочата процедура ліквідації та призначена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію.

Опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відбулося 10.12.2014 р.

Заява ОСОБА_1 про включення її до акцептованого реєстру кредиторів банку була направлена до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.01.2015 р. (а.с.8-9)

Листом №298 від 28.01.2015 р. ОСОБА_1 було відмолено у включенні її до реєстру кредиторів у зв'язку з пропуском строку на звернення з відповідною заявою у встановлений законом строк (а.с.11).

11.06.2015 р. ОСОБА_1 було направлено доповнення до заяви про включення до реєстру кредиторів (а.с.13)

Листом №1394 від 16.06.2015 р. ОСОБА_1 було повторно відмовлено у включенні до реєстру кредиторів у зв'язку з пропуском строку на звернення з відповідною заявою (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача ПАТ &q?но;Банк Золоті Ворота&quuo;, оскільки вважав, що після початку процедури ліквідації банку належним відповідачем по справі є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується частково враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішенням, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ст. 1 даного закону)

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. (п. 17 ч. 1 ст. 2 вказаного закону)

Статтею 3 закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

З аналізу статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За для виконання якого Фонд наділено наступними функціями, зокрема, здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами; акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Приписами ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачена можливість оскарження рішень, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, з покладенням на нього функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

До таких повноважень, зокрема, відноситься здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами та щодо задоволення вимог кредиторів банку, який ліквідується.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Такі вимоги до банку кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. При цьому вимоги фізичних осіб - вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються (ч. 5 ст. 45 цього закону).

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 4 ч. 1 ст. 48 зазначеного Закону.

В даному випадку уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»)

Як встановлено ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Лише Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації.

Спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та сам Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Колегія суддів вважає, що не є помилкою зазначення в позові як відповідача банк, від імені якого під час ліквідації діє уповноважена особа Фонду.

Колегія суддів встановила, що позивач під час судового розгляду 14.12.2015 р. заявила клопотання про залучення до участі в справі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як співвідповідача.

Письмових вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачем не заявлялось.

Згідно з даними журналу судового засідання від 14.12.2015 р. клопотання про залучення до участі в справі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як співвідповідача було задоволено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2015 р. провадження у справі в частині вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було закрито.

Ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1084-р від 12.11.2014 р. «Про перенесення робочих днів у 2015 році» з метою створення сприятливих умов для святкування 1 січня - Нового року та 7 січня - Різдва Христового, а також раціонального використання робочого часу рекомендувати керівникам підприємств, установ і організацій (за винятком органів Пенсійного фонду України, Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", Державної казначейської служби та банків) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2015 році для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з: п'ятниці 2 січня - на суботу 17 січня; четверга 8 січня - на суботу 31 січня; п'ятниці 9 січня - на суботу 14 лютого.

Згідно відповіді Київської обласної дирекції Центру поштового зв'язку №11 №0251 від 25.03.2015 р., згідно затвердженого режиму роботи на 2015 рік відділення поштового зв'язку Хотів працювало: з вівторка по п'ятницю з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, в суботу з 09 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин; вихідні дні: неділя та понеділок.

Оскільки 12.01.2015 р. був понеділок - відділення поштового зв'язку не працювало. (а.с.12)

Відомості про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Золоті Ворота» було опубліковано 10.12.2014 р.

Враховуючи положення ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» останнім днем для подачі заяви уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб особою своїх вимог до банку було 09.01.2015 р.

Відповідно до ч. 5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

09.01.2015 р. припадало на п'ятницю та було робочим днем, в тому числі для поштового відділення за місцем проживання апелянта в с. Хотів.

Згідно з ч.1 та ч.8 ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Колегія суддів вважає, що загальний висновок суду першої інстанції щодо відмови у позові є вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують пропущення позивачем строку на подачу заяви для включення до реєстру кредиторів. Відносно Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб провадження закрито, та ухвала набрала законної сили.

Сам Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі в справі не долучався, вимог про визнання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осібпро відмову позивачу у внесенні до реєстру кредиторів неправомірним, до нього не заявлялись.

Колегія суддів вважає, що основний висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є вірним.

Підтвердженням цьому є пропуск позивачем строку для звернення з заявою про внесення в реєстр кредиторів який є очевидним та доведеним. Відсутність поважності причин на які позивач посилається, щодо неможливості вчасно відправити листа про включення до реєстру кредиторів.

Позивачу у включенні до реєстру кредиторів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відмовлялось двічі, рішення Фонду з цього приводу позивачем не оскаржувалось, їх неправомірність судом не встановлювалась.

Європейський суд з прав людини в справі PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль