Постанова № 76536627, 11.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року місто Київ.

Справа № 753/12568/18

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7530/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Іванченка М.М., Рубан С.М.

секретар: Задерей І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року, (у складі судді Мицик Ю. С.) за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви (інформація про час постановлення ухвали та дату складання повного тексту ухвали відсутня) , -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року заява ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволена повністю.

Накладено заборону на відчуження предмету нерухомості - квартиру АДРЕСА_1. Заборонено ОСОБА_1 користуватись та розпоряджатись (здавати в оренду) квартирою АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.

Заборонено ЦНАП Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві знімати з реєстрації вже зареєстрованих осіб та реєструвати нових осіб за адресою квартира АДРЕСА_2.

Не погодившись з такою ухвалою суду, заявник подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

В скарзі посилалася на те, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Зазначила, що вона не повідомлялась про розгляд заяви, а тому на її думку суд порушив ч.1 ст. 153 ЦПК України. Зазначила, що судом, були допущені процесуальні порушення пов'язані з невідповідністю заходів забезпечення позову вимогам, які планує заявити заявник в майбутній позовній заяві і в цій частині суд вийшов за межі своїх повноважень у контексті встановлення заборони ОСОБА_1 користуватися належним їй майном. Крім того, апелянт відзначає зловживання правами з боку заявника, що полягає в тому, що вона є злісним боржником, яка не погасила заборгованість за кредитним договором № 014/1179/74/391 від 08.02.2006р. , укладеним між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»( правонаступник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») - далі кредитний договір. У забезпечення зобов'язань по кредитному договору, між тими ж сторонами укладено Договір іпотеки майнових прав від 08.02.2006р. - далі договір іпотеки, з врахуванням внесених змін від 18.12.2006р., відповідно до якого в іпотеку були передані майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 108,9 кв.м. Свої зобов'язання по кредитному договору позичальниця не виконала, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось за захистом своїх прав до суду та отримало рішення про стягнення 693 933,12 грн., на підставі якого 09.08.2016 р. відкрито виконавче провадження.

18.05.2018 року апелянт придбала право вимоги за кредитним договором та відповідно до неї перейшли права Іпотекодержателя. На підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» вона набула право власності на АДРЕСА_1 тому вважає, що оскаржуваною ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову порушені її права, як власника.

До Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив та доповнення до відзиву від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.

У відзиві ОСОБА_2 зазначає, що суд мав право викликати ОСОБА_1 для дачі пояснень, але не зобов'язаний, судом враховано та дотримано всі необхідні процесуальні норми чинного законодавства, зокрема, ст..49,149,150,151,153 ЦПК України, а також ухвала прийнята з врахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Крім того, ОСОБА_2, пояснила, що квартира АДРЕСА_4 є єдиним житлом її сім'ї, що вона та члени сім'ї пережили рейдерське захоплення та відбили спробу невідомих осіб незаконним способом викинути їх з квартири. Зазначила, що ОСОБА_1 не у визначений законом спосіб набула право власності на спірну квартиру, а тому права ОСОБА_2 та членів її сім'ї, серед яких є двоє неповнолітніх підлягають судовому захисту. Разом з тим, ОСОБА_2 посилалась на те, що вона не являється злісним боржником, що намагалась врегулювати свої взаємовідносини з банком у правовому полі і різниця між ціною квартири і боргом становить 2 163 432 грн.88 коп., які нова власниця їй не відшкодувала. Крім того, зазначила, що відносно реєстратора КП «Добробут-Гарант» ОСОБА_4 відкрито декілька кримінальних проваджень та відповідно до інформації, розміщеної на сайті Міністерства юстиції, 28 серпня 2018 року скасовано акредитацію як суб'єкта державної реєстрації Київській філії Вишеньківської сільської ради КП «Добробут-Гарант». З цих підстав, заявниця вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою і просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 доводи скарги підтримала.

Позивач та її представник доводи скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам , а також врахував підстави і предмет позову, з яким має намір звернутися заявниця та надання нею достатніх для цієї стадії судового розгляду доказів, які свідчать про існування ризику відчуження відповідачем спірного майна, що може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 ст. 150 ЦПК України передбачає такі види забезпечення позову: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК України).

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до позовної заяви, яка перебуває в провадженні Дарницького районного суду м. Києва , ОСОБА_2 просила визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 26314987 щодо квартири АДРЕСА_5 , а також зобов'язати державну реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити запис про право власності на цю квартиру за ОСОБА_2

Районним судом вирішувалось питання про забезпечення вказаного позову до подачі позовної заяви.

Оскільки предметом заявленого позову є правомірність переходу права власності на вищенаведену квартиру від боржника до нового кредитора в порядку іпотечного договору в позасудовий спосіб, суд першої інстанції правомірно забезпечив позов шляхом заборони відчуження іпотечного майна та заборони проводити реєстрацію місця проживання в цій квартирі інших осіб, оскільки не вжиття таких заходів призведе до неможливості виконання рішення з тими процесуальними учасниками , які залучені позивачем. Відчуження квартири та набуття права користування на неї іншими особами призведе до необхідності постійно збільшувати позовні вимоги та залучати інших осіб до розгляду справи.

Зі змісту дослідженої апеляційним судом позовної заяви , вбачається, що без дотримання строків та порядку, визначених Законом України &qug=;Про іпотеку&qu-s; відбувся перехід права власності на іпотечне майно. До квартири, яка належала позивачу прибули сторонні особи , які намагались в примусовому порядку виселити її та її неповнолітніх дітей.

Оскільки позивач заявила вимоги і щодо повернення реєстрації її права власності на спірну квартиру, застосовані судом обмеження з приводу заборони користування та розпорядження квартирою новим власником, законність переходу до якого у власність майна, позивач оспорює, знаходиться в прямому причинному зв'язку з заявленими позовними вимогами. Доводи скарги про не співмірність обраних судом заходів забезпечення з тими вимогами, що мала намір заявити позивач спростовуються змістом дослідженої апеляційним судом та поданої позивачем позовної заяви.

Доводи про неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд питання про забезпечення позову, на правильність постановленої ухвали не впливають, оскільки таке повідомлення не є обов'язковим за ст. 153 ЦПК України.

Ухвала про забезпечення позову постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без задоволення, а судове рішення без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення .

Повна постанова складена 14 вересня 2018 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді С.М. Рубан

М.М. Іванченко