Постанова № 76536571, 10.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22ц-/796/7307/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Київ

справа № 752/26862/17

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

за участю секретаря судового засідання Шебуєва Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар», що подана представником Петровим Олегом Едуардовичем,

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Шкірай М.І.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про захист прав споживача,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Київстар» про захист прав споживача, в якому просила зобов'язати відповідача надати позивачу ОСОБА_3 «інформацію та геолокацію щодо автора смс-повідомлень 777 та free.sms.ks, які надійшли з абонентських номерів 777 та free.sms.ks на абонентський номер НОМЕР_1 у період з 00.00 01.08.2017 року по 14.12.2017 року, у тому числі час відправлення й отримання смс-повідомлень, текст смс-повідомлень. Просила стягнути з відповідача ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. та судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

21 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити Приватному акціонерному товариству «Київстар» вчиняти дії щодо знищення інформації вхідних дзвінків та смс-повідомлень, що почали надходити з серпня 2017 року на абонентський номер телефону НОМЕР_1, який знаходиться в користуванні ОСОБА_3, та електронну пошту ОСОБА_3, а також заборонити знищення інформації про геолокацію щодо автора смс-повідомлень.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено Приватному акціонерному товариству «Київстар» вчиняти дії щодо знищення інформації вхідних дзвінків та смс-повідомлень, що почали надходити з серпня 2017 року на абонентський номер телефону НОМЕР_1, який знаходиться в користуванні ОСОБА_3, та електронну пошту ОСОБА_3, а також заборонено знищення інформації про геолокацію щодо автора смс-повідомлень.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ПрАТ «Київстар» Петров О.Е. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, посилаючись на те, що ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що з аналогічною заявою ОСОБА_3 зверталась до суду 13 березня 2018 року, проте ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено. Заява від 21 червня 2018 року є повторною, заявлена з цих самих питань та наведення того ж самого обґрунтування, тому відповідно до положень ст. 44 ЦПК України відповідач вважає такі дії позивача зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані зберігати записи про надані телекомунікаційні послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом, та надавати інформацію про надані телекомунікаційні послуги в порядку, встановленому законом. Тому жодних підстав вважати, що у випадку невжиття заходів щодо забезпечення позову вищевказана інформація буде знищена та виконати рішення суду у випадку задоволення позову буде неможливо - немає, оскільки записи про надані телекомунікаційні послуги зберігаються три роки, а не один рік, як вказує позивач.

Вважає, що судом першої інстанції не вказано обставин з посиланням на відповідні докази, які дають підстави вважати, що внаслідок дій відповідача може бути утруднене або неможливе виконання рішення суду у майбутньому, або існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, інформація про повідомлення на електронну пошту та інформація про геолокацію щодо автора смс-повідомлень взагалі не є інформацією про надання телекомунікаційних послуг, яка зазначена у ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», що позбавляє технічної можливості ПрАТ «Київстар» виконати дії щодо збереження вказаної інформації. Вважає, що позивачем не було надано до суду жодного доказу того, чи є у ПрАТ «Київстар» технічна можливість вчинити дії щодо збереження вказаної інформації.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 вважав ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, оскільки інформація, яку позивач просить витребувати у відповідача у позовній заяві, перебуває у віданні відповідача, доступ до цієї інформації є лише у ПрАТ «Київстар», і з метою подальшого перешкоджання виконанню рішення суду ці дані можуть бути відповідачем умисно знищені або пошкоджені, що зробить відновлення прав позивача та фактичне виконання рішення неможливим.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_5 вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року відкрито провадження у даній справі.

В позовній заяві позивач ОСОБА_3 просить суд зобов'язати відповідача ПрАТ «Київстар» надати позивачу ОСОБА_3 «інформацію та геолокацію щодо автора смс-повідомлень 777 та free.sms.ks, які надійшли з абонентських номерів 777 та free.sms.ks на абонентський номер НОМЕР_1 у період з 00.00 01.08.2017 року по 14.12.2017 року, у тому числі час відправлення й отримання смс-повідомлень, текст смс-повідомлень. Просить також стягнути з відповідача ПрАТ «Київстар» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог заявник вказувала, що 01 червня 2016 року між нею та уповноваженою особою ПрАТ «Київстар» ОСОБА_7 було укладено угоду № 7474047 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку та замовлення (особовий рахунок НОМЕР_2), відповідно до яких в її користування з 01.06.2016 року був наданий абонентський номер НОМЕР_1. З серпня 2017 року на її номер телефону зроблено серію смс-повідомлень, які принижують її честь та гідність і деякі смс-повідомлення, які взагалі їй незрозумілі по суті. З яких абонентських номерів відправлялися смс, їй невідомо. Пошук географічного розташування людини за номером телефону - це послуга, яку надають мобільні оператори. Всі переміщення власника номера фіксуються в автоматичному режимі стільниковми станціями і при необхідності ці відомості можна отримати, відправивши мобільному оператору запит.

У зв'язку з цим заявник неодноразово зверталася до відповідача в усній та письмовій формі з проханням надати їй інформацію щодо вхідних дзвінків та смс-повідомлень, що почали надходити з серпня 2017 року на її номер телефону та електронну пошту, а також інформацію про геолокацію щодо автора смс-повідомлень, однак жодної відповіді вона не отримала. Вважає, що відповідач, не надаючи позивачу інформації про те, з яких абонентських номерів надійшли вищевказані смс-повідомлення, що принижують її честь та гідність, порушує законні права та інтереси позивача, позбавляє її права звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо знищення інформації вхідних дзвінків та смс-повідомлень, що почали надходити з серпня 2017 року на абонентський номер телефону НОМЕР_1, який знаходиться в користуванні ОСОБА_3, та електронну пошту ОСОБА_3, а також заборонити знищення інформації про геолокацію щодо автора смс-повідомлень, позивач посилалась на те, що строк зберігання вищевказаної інформації лише один рік і по її справі він закінчується, а тому є підстави вважати, що інформація, яка стосується вхідних дзвінків, смс-повідомлень на її абонентський номер та геолокація щодо автора смс-повідомлень, буде знищена. За таких обставин заявник вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення вищевказану інформацію буде знищено та виконати рішення суду у випадку задоволення позову буде неможливо.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 та вживаючи заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб - шляхом заборони вчиняти дії щодо знищення інформації, суд першої інстанції вважав обґрунтованими припущення заявника про те, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам процесуального закону; застосування заходу забезпечення позову, обраного судом першої інстанції, безпосередньо пов'язано з предметом позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що інформація про повідомлення на електронну пошту та інформація про геолокацію щодо автора смс-повідомлень взагалі не є інформацією про надання телекомунікаційних послуг, яка зазначена у статті 32 Закону України «Про телекомунікації», що позбавляє технічної можливості ПрАТ «Київстар» виконати дії щодо збереження вказаної інформації, колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки витребування та зміст інформації, про яку зазначає відповідач, є предметом заявлених позовних вимог.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається також на те, що записи про надані телекомунікаційні послуги зберігаються відповідачем у відповідності до п.7 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» протягом строку позовної давності, тобто протягом трьох років, а не одного року, як стверджувала позивач, а тому відсутні підстави вважати, що вказана інформація буде знищена та виконати рішення суду у випадку задоволення позову буде неможливо.

Проте вказані доводи колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на даний період часу зазначена справа не розглянута, рішення по суті спору не прийнято, тоді як заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.