Рішення № 76533968, 06.09.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/567/18

Провадження № 2/691/346/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

при секретарі Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 райдержадміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 громада, про визнання права на земельну ділянку як члена господарства та визнання права в порядку спадкоємства за законом,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 РДА Черкаської області про визнання права на земельну ділянку як члена господарства та визнання права в порядку спадкоємства за законом.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона є спадкоємцем після матері – ОСОБА_4, яка померла 24.08.1996 року, і, згідно довідки ОСОБА_3 сільської ради, до дня смерті останньої, постійно проживала з нею. Згідно довідки СТОВ ім. Симиренка с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, її мати ОСОБА_4 була членом колгоспу ім. Симиренка, і працювала в колгоспі з 1965 по 1987 роки, а потім вийшла на пенсію як колгоспний пенсіонер. Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі, Державний акт на право колективної власності на землю бувшому КСП ім. Симиренка с. Мліїв, видано відповідно до рішення ОСОБА_2 районної ради від 31.03.1994 року. Матері не видавався Сертифікат на право на земельну частку (пай) як члену колгоспу незважаючи на те, що на момент розпаювання земель, вона залишалась членом колгоспу як пенсіонер, і мала бути внесена у списки на розпаювання земель, згідно Указу Президента України він 08.08.1995 року «про розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Підтвердженням цього є довідка відділу Держгеокадастру від 02.05.2018 року № 29-23.0.230-162/101-18, після отримання якої вона і дізналася про порушення прав її матері на отримання земельної частки із земель колгоспу СТОВ ім. Симиренка с. Мліїв. Враховуючи викладене, просила визнати за ОСОБА_4, яка померла 24.08.1996 року, будучи членом колгоспу КСП ім. Симиренка, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, пенсіонером, раніше працювала у КСП ім. Симиренка з 1965 року по 1987 рік, право на земельну ділянку, площею 2,54 умовних кадастрових гектарів, вартістю 68763,80 гривень; визнати за нею – ОСОБА_1, право на земельну часку, площею 2,54 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 68763,80 гривень, що розташована в адмінмежах ОСОБА_3 сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, яка належала її матері ОСОБА_4, яка померла 24.08.1996 року, в порядку спадкоємства, за законом.

В судовому засіданні, позивач та його представник, вимоги підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Черкаської області, при вирішення спору, поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи ОСОБА_3 громади в судове засідання не з'явився, проте до суду надійшов лист, згідно якого просила справу слухати у відсутності їхнього представника, позовні вимоги не підтримують з підстав, наведених у письмових поясненнях третьої особи.

Суд, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі в їх сукупності, вважає наступне.

Судом установлено, що дійсно 24.08.1996 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 І-СР № 027963, виданого 26.08.1996 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської Ради народних депутатів Городищенського району, Черкаської області, актовий запис № 68. ОСОБА_4 була матір’ю позивача ОСОБА_1, спорідненість яких підтверджено в судовому засіданні.

Згідно довідки директора СТОВ «Симиренківське» с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, ОСОБА_4 була членом колгоспу ім. Симиренка, працювала з 1965 року по 1977 рік, з 1981 рік по 31.05.1987 року. Розпаювання земель та майна бувшого КСП ім.. Симиренка було проведено: землі – у грудні 1996 року (протокол № 3 від 03.12.1996 р.); майна у лютому 2000 року (протокол № 2 від 29.02.2000 р.). У списки по розпаюванню землі та майна ОСОБА_4 не включалася по тій причині, що на момент розпаювання вона була вже не жива (померла 24.08.1996 року).

Згідно листа відділу у ОСОБА_2 районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 392/131-17 від 09.11.2017 року, Державний акт на право колективної власності на землю бувшому КСП «ім. Симиренка» с. Мліїв видано відповідно до рішення ОСОБА_2 районної ради від 31.03.1994 року за № 15-21.

Про те, що матір позивача працювала у колгоспі ім. Симиренка свідчить також копія трудової книжки, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться у матеріалах справи, а також свідчення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Як зазначили позивач та її представник, ОСОБА_4 працювала у колгоспі, а потім вийшла на пенсію. Відповідачем дане твердження не спростовано.

Мати позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, під час паювання земель КСП «ім. Симиренка» с. Мліїв до списків пайщиків внесена не була, що підтверджується довідкою директора СТОВ «Симиренківське» с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області.

Згідно із п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (1990) року) земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 23 вищезазначеного Земельного кодексу передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначив: «Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність».

ОСОБА_4 померла 24.08.1996 року, а Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 в п. 1 якого вказується, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, був виданий 08.08.1995 року.

Крім того, як було зазначено вище, Державний акт на право колективної власності на землю бувшому КСП «ім. Симиренка» с. Мліїв видано відповідно до рішення ОСОБА_2 районної ради від 31.03.1994 року за № 15-21.

Згідно листа завідувача архівного сектору ОСОБА_2 РДА Черкаської області, за 1988 рік, запис в протоколі загальних зборів членів колгоспу ім.. Симиренка про виключення з членів колгоспу ОСОБА_4, відсутній.

Таким чином, на момент розпаювання земель ОСОБА_4 була жива і як пенсіонер сільськогосподарського підприємства мала право на земельну частку (пай).

Оскільки, позивач успадкувала майно ОСОБА_4, про що свідчить копія свідоцтва про право на спадщину на інше майно, видане на ім’я позивача, то вона має право на успадкування і інших прав своєї матері, зокрема право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

З огляду на вище викладене, за відсутності відмови позивача від прийняття спадщини, ОСОБА_1, згідно ст. 328 ЦК України, має право набути право власності на вищезгадане спадкове майно, оскільки це прямо передбачено чинним законодавством.

Щодо вимог позивача в частині визнання за померлою ОСОБА_4 право власності на земельну частку (пай), суд вважає, що дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки після смерті останньої, безпосередньо вона, не має права набувати будь-яких прав та обов’язків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 328, 1225, 1261 ЦК України, ст. ст. ст. ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 – 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позовну заяву задоволити частково. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, жителькою вул. Низька, 79, с. Мліїв, Городищенського району, Черкаської області, право, в порядку спадкування за законом, на земельну частку (пай), площею 2,54 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 68763 гривні 80 копійок, яка розташована в адмінмежах ОСОБА_3 сільської ради, Городищенського району, Черкаської області, що належало її покійній матері ОСОБА_4, яка померла 24.08.1996 року.

В інших вимогах відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14.09.2018 року.

Суддя ОСОБА_7