Постанова № 76533770, 13.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року м.Чернівці

справа № 727/6371/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

з участю представника відповідача редакції газети «Час» Кобевко Петра Дмитрвоича, Софяк Валентини Василівни, Рудницької Тетяни Анатоліївни

учасники справи

позивач ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

відповідач ОСОБА_7, редакція газети «Час»

за апеляційною скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 травня 2018 року, головуючий у першій інстанції Ярема Л.В.,

встановила:

ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у червні 2017 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, редакції газета «Час» про захист честі та гідності, ділової репутації.

Зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у газеті «Час» на сторінці 3 у рубриці «Політикум» опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_7

ОСОБА_7 у публікації зазначено: «Останнім часом провокатори з Москви і тутешні виродки хочуть дестабілізувати ситуацію на Буковині.

Справа №727/8388/17 Головуючий у 1 інстанції Ярема Л.В.

Провадження №22-ц/794/738/18 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Категорія 41

Їхній план «Шатун» щодня і щогодини наступає на наші мирні міста і села. Вносить ворожість між людьми.»

В подальшому, розкриваючи наведену тезу, у статті перелічено прізвища ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5 із наведенням прикладів, які на думку автора, повинні проілюструвати це твердження. «…ОСОБА_21 малював та відновлював танки на наших вулицях. А 9 травня вони влаштували провокації з «Безсмертним полком». І не тільки у Дніпрі, Одесі та Києві, а й у Чернівцях. Тут за провокації взялися «Опозиційний блок» і його лідери».

Надалі автор вказує: «Спочатку депутат від «Опоблоку» ОСОБА_11 у соцмережах зробив спробу визначити українцям «межу осілості». Він пропонував тим українцям, хто народився не в нашій області, виїхати з Буковини до Галичини. Це вже пахне фашизмом та сепаратизмом. Над пам'яттю героїв, над нацією, над українцями у соцмережах поглумився ще один депутат від «Опоблоку» ОСОБА_6. Він принижував подвиг українців у роки Другої світової війни і на фронтах Донбасу з російськими фашистами. Натомість пропагував путінську ідеологію святкування 9 травня. Насміхаючись над вшануванням загиблих у війні під час Дня пам'яті й примирення, ОСОБА_6 цинічно й зневажливо написав: «8 мая скорбят проігравшие, 9 мая празднуют побєдітєлі». Потім голова міської організації «Опоблоку» ОСОБА_5 прямим текстом образив воїнів АТО, волонтерів та українських патріотів. Далі влаштував кримінальні «стрілки» та побиття волонтера. Все це робиться для того, аби провокувати людей і розхитувати мирну ситуацію в Чернівцях і на Буковині. Коли провокація з побиттям не вдалася, то провокатори з «Опоблоку» самі інсценували своє побиття. І на весь світ кричали про «струс мізків» у ОСОБА_5. Їхні провокації тривають…».

Вважали, що у публікації містяться твердження, які не відповідають дійсності, принижують честь, гідність ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ділову репутацію політичної партії «Опозиційний блок», яку представляють ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, формують негативну суспільну думку.

Просили зобов»язати редакцію газети «Час» та ОСОБА_7 спростувати неправдиву інформацію, викладену в публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ІНФОРМАЦІЯ_1 в рубриці «Політикум» на сторінці №3 та визнати поширену інформацію недостовірною, надати ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право на відповідь, зобов»язати редакцію газети «Час» розмістити відповідь в окремій публікації на сторінках газети.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 травня 2018 року у позові відмовлено.

ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просять рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити, зобов»язати редакцію газети «Час» та ОСОБА_7 спростувати неправдиву інформацію, викладену в публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» від ІНФОРМАЦІЯ_1 в рубриці «Політикум» на сторінці №3 та визнати поширену інформацію недостовірною, надати ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право на відповідь, зобов»язати редакцію газети «Час» розмістити відповідь в окремій публікації на сторінках газети.

Посилаються на те, що судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини загального негативного смислового контексту статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», не надано семантичного та лінгвістичного аналізу тверджень, викладених у публікації.

Тому вважають, що висновки суду першої інстанції про те, що поширена редакцію газети «Час» та ОСОБА_7 інформація не містить твердження про причетність ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до провокацій, виконання замовлення іноземної держави, спроб розхитування ситуації на Буковині, а в іншій частині є оціночним судженням, не відповідають обставинам справи.

Стверджують, що викладення обставин конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_12, який мав місце 10 травня 2017 року о 16 годині 30 хвилин по вул.Чкалова м.Чернівці, розміщення ОСОБА_6 на власній сторінці Facebook посту « ІНФОРМАЦІЯ_3», є відверто образливим, порушує право на повагу до честі та гідності.

Зазначають про порушення норм процесуального права, ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 березня 2018 року безпідставно відмовлено ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у призначенні лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7, редакція газети «Час» просять апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 травня 2018 року відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі та гідності, ділової репутації, суд першої інстанції керувався положеннями статей 32, 34, 68 конституції України, ч.1,2 ст.30 Закону України «Про інформацію», статей 277, 297, 299 ЦК України та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що інформація: «Останнім часом провокатори з Москви і тутешні виродки хочуть дестабілізувати ситуацію на Буковині. Їхній план «Шатун» щодня і щогодини наступає на наші мирні міста і села. Вносить ворожість між людьми» та «Тут за провокації взялися «Опозиційний блок» і його лідери» не містить відомостей щодо ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Водночас суд першої інстанції вважав, що інформація: «Спочатку депутат від «Опоблоку» ОСОБА_11 у соцмережах зробив спробу визначити українцям «межу осілості». Він пропонував тим українцям, хто народився не в нашій області, виїхати з Буковини до Галичини» та « Над пам'яттю героїв, над нацією, над українцями у соцмережах поглумився ще один депутат від «Опоблоку» ОСОБА_6. Він принижував подвиг українців у роки Другої світової війни і на фронтах Донбасу з російськими фашистами. Натомість пропагував путінську ідеологію святкування 9 травня. Насміхаючись над вшануванням загиблих у війні під час Дня пам'яті й примирення, ОСОБА_6 цинічно й зневажливо написав: «8 мая скорбут проігравшие, 9 мая празднуют побєдітєлі», а також «Потім голова міської організації «Опоблоку» ОСОБА_5 прямим текстом образив воїнів АТО, волонтерів та українських патріотів. Далі влаштував кримінальні «стрілки» та побиття волонтера. Все це робиться для того, аби провокувати людей і розхитувати мирну ситуацію в Чернівцях і на Буковині. Коли провокація з побиттям не вдалася, то провокатори з «Опоблоку» самі інсценували своє побиття. І на весь світ кричали про «струс мізків» у ОСОБА_5. Їхні провокації тривають…» знайшла своє підтвердження.

Крім того, суд першої інстанції послався на те, що інша інформація, в тому числі «Це вже пахне фашизмом та сепаратизмом» є оціночним судженням.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «Час» на сторінці №3 в рубриці «Політикум» опубліковано статтю ОСОБА_7 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».

У статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» зазначено наступне:

«Нашу державу розривають на шматки. Росія використовує будь-які методи для того, аби посіяти у мирній українській родині насіння ворожнечі та ненависті.

Ми уже маємо війну на сході, окупований Крим. Але ОСОБА_22 і його «Шатун» вгризають у кожну область, у кожне село і місто України.

Останнім часом провокатори з Москви і тутешні виродки хочуть дестабілізувати ситуацію на Буковині. Їхній план «Шатун» щодня і щогодини наступає на наші мирні міста і села. Вносить ворожість між людьми.

Спочатку ОСОБА_23 робив спроби організувати захист нацменшин. А насправді розхитував стабільну ситуацію в краю. Потім ОСОБА_21 малював та відновлював танки на наших вулицях. А 9 травня вони влаштували провокації з «Безсмертним полком». І не тільки у Дніпрі, Одесі та Києві. А й у Чернівцях. Тут за провокації взялися «Опозиційний блок» і його лідери.

Спочатку депутат від «Опоблоку» ОСОБА_14 у соцмережах зробив спробу визначити українцям «межу осілості». Він пропонував тим українцям, хто народився не в нашій області, виїхати з Буковини до Галичини . Це вже пахне фашизмом і сепаратизмом.

Над пам'яттю героїв, над нацією, над українцями у соцмережах поглумився ще один депутат від Опоблоку - ОСОБА_6. Він принижував подвиг українців у роки Другої світової війни і на фронтах Донбасу з російськими фашистами. Натомість пропагував путінську ідеологію святкування 9 травня. Насміхаючись над вшануванням загиблих у війні під час Дня памяті й примирення, ОСОБА_6 цинічно й зневажливо написав : « 8 мая скорбят проігравшие, 9 мая празднуют побєдітєлі».

Потім голова міської організації «Опоблоку» ОСОБА_5 прямим текстом образив воїнів АТО, волонтерів та українських патріотів. Далі влаштував кримінальні «стрілки» та побиття волонтера.

Все це робилося для того, аби провокувати людей і розхитувати мирну ситуацію в Чернівцях і на Буковині. Коли провокація з побиттям не вдалася, то провокатори з «Опоблоку» самі інсценували своє побиття. І на весь світ кричали про «струс мізків» у ОСОБА_5.

Їхні провокації тривають.

Я одна не в силі з ними впоратись. Хоч роблю все, що можу.

У нас є поліція, СБУ, прокуратура. Вони зобов'язані захистити Україну і мир у державі. На сесіях облради сидять начальник поліції, СБУ, прокурор. Чоловіки, державні люди. Вони бачать ці провокації. Вони знають провокаторів. Але не завжди вчасно реагують. Не дають належного опору «шатунам».

Краще швидко і жорстко відреагувати на провокацію сьогодні, ніж потім всім буковинцям роками ховатися у бомбосховищах від російських «Градів».

Провокаторам і сепаратистам нема місця.

Тому звертаюся до начальників СБУ, поліції, прокуратури. Робіть свою роботу так, аби під ногами сепаратистів і «шатунів» земля буковинська горіла щодня і щогодини.

Слава Україні!

Слава нації!»

Згідно із частиною 6 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

На підставі частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що беручи до уваги положення статтей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Із змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

За змістом п.15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частиною першої статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

На підставі частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно із частиною другою статті 277 ЦК України негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є депутатами Чернівецької обласної ради, ОСОБА_5 - головою територіальної організації політичної партії «Опозиційний блок» м.Чернівці.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено у ст. 1 Закону України «Про інформацію».

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова, інший суб'єкт при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Крім того, у пункті 41 вказаного рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» та пункті 46 рішення цього суду від 15 липня 2010 року в справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (заява № 16695/04) наголошено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про питання, які становлять суспільний інтерес.

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що інформація: «Останнім часом провокатори з Москви і тутешні виродки хочуть дестабілізувати ситуацію на Буковині. Їхній план «Шатун» щодня і щогодини наступає на наші мирні міста і села. Вносить ворожість між людьми» та «Тут за провокації взялися «Опозиційний блок» і його лідери» не містить твердження щодо особистості ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Тому не можна погодитися з доводами ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, на які є посилання в апеляційній скарзі, про те, що осмислення тексту статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» реконструюється на наведений контекст, який містить інформацію про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дестабілізуют ситуацію на Буковині, вносять ворожість між людьми.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що частина статті «ІНФОРМАЦІЯ_2»: «Спочатку депутат від «Опоблоку» ОСОБА_11 у соцмережах зробив спробу визначити українцям «межу осілості». Він пропонував тим українцям, хто народився не в нашій області, виїхати з Буковини до Галичини» та «Над пам'яттю героїв, над нацією, над українцями у соцмережах поглумився ще один депутат від «Опоблоку» ОСОБА_6. Він принижував подвиг українців у роки Другої світової війни і на фронтах Донбасу з російськими фашистами. Натомість пропагував путінську ідеологію святкування 9 травня. Насміхаючись над вшануванням загиблих у війні під час Дня пам'яті й примирення, ОСОБА_6 цинічно й зневажливо написав: «8 мая скорбут проігравшие, 9 мая празднуют побєдітєлі», а також «Потім голова міської організації «Опоблоку» ОСОБА_5 прямим текстом образив воїнів АТО, волонтерів та українських патріотів. Далі влаштував кримінальні «стрілки» та побиття волонтера. Все це робиться для того, аби провокувати людей і розхитувати мирну ситуацію в Чернівцях і на Буковині. Коли провокація з побиттям не вдалася, то провокатори з «Опоблоку» самі інсценували своє побиття. І на весь світ кричали про «струс мізків» у ОСОБА_5. Їхні провокації тривають…» містить інформацію про ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та події.

ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в апеляційній скарзі та представниками позивачів ОСОБА_18, ОСОБА_19 під час розгляду справи судом першої інстанції визнавалися обставини конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_12, який мав місце 10 травня 2017 року о 16 годині 30 хвилин по вул.Чкалова м.Чернівці, розміщення ОСОБА_6 на власній сторінці Facebook посту « ІНФОРМАЦІЯ_3» та здійснення ОСОБА_8 на сторінці Facebook заяви.

Натомість, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в апеляційній скарзі посилаються на співставлення наведеної поширеної інформації із критикою ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як політичних діячів.

З огляду на наведене поширена у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» інформація містить оціночні судження певних фактів, які мали місце, і стосувалися суспільного інтересу - діяльності політичних діячів, рівень критики яких є значно ширшим.

Доводи ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо характеру оціночних суджень ґрунтуються на власному розумінні та з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують зміст як оціночних суджень.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на порушення норм процесуального права, ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 березня 2018 року, якою безпідставно відмовлено ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у призначенні лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.5 зазначеної норми суд роз»яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов»язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 20 серпня 2018 року заяву ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про призначення лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи залишено без розгляду.

Отже, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 травня 2018 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 30 серпня 2018 року.

Головуючий Половінкіна Н.Ю.

Судді Кулянда М.І.

Одинак О.О.