Постанова № 76532600, 12.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №615/600/16-ц

Провадження № 22-ц/790/149/18

12 вересня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря - Дашковської Н.К.

учасники справи

позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»

відповідач ОСОБА_2, представник відповідача- ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2016 року(суддя Токмакова А.П.) по цивільній справі № 615/600/16-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09 грудня 2014 року між Страховою компанією та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3701677, відповідно до умов якого застраховано належний їй автомобіль Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2.

Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєні ДТП, яка мала місце 31 березня 2015 року, а саме ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 по пр. Московський в районі будинку № 27 не вірно обрав безпечний боковий інтервал, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_4

01 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Страхової компанії з заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування; надала необхідні документи, відповідно до яких розмір страхового відшкодування складає 73896,42 грн.

15 квітня 2015 року ними проведено виплату ОСОБА_4 цієї суми, тобто, 73896 грн. 12 коп.

28 вересня 2015 року на адресу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» , де застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, направлено заяву про виплату ними страхового відшкодування.

Їм сплачено страхове відшкодування в розмірі 50000 грн., тобто розмір ліміту відповідальності згідно полісу.

Сума невідшкодованих збитків становить 23896,42 грн.

09 грудня 2015 року на адресу відповідача направлено претензію, однак ОСОБА_2 не вчинив жодних дій для відшкодування завданих збитків.

Просить стягнути страхове відшкодування в розмірі 23896,42 грн., а також судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився.

Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2016 року позов ПрАТ «СК «АХА Страхування» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» страхове відшкодування в розмірі 23896 грн. 42 коп. та судовий збір у сумі 1378 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Розмір страхового відшкодування, проведений позивачем, не відповідає дійсному розміру завданої шкоди майну потерпілого внаслідок ДТП. Розрахунок страхового відшкодування потерпілій особі є таким, що складений неналежним суб'єктом, із порушенням вимог чинного законодавства.

Позивачем не надано документів на підтвердження правового статусу оцінювача, яким складено розрахунки про розмір матеріальної шкоди, а також щодо внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів Фонду державного майна України.

Згідно Довідки про вартість матеріального збитку, складеної суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2, найбільш вірогідна вартість матеріальних збитків, що спричинено ОСОБА_4, становить 49940 грн.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 09 грудня 2014 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3701677, згідно якого ПрАТ «СК «АХА Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати, зокрема, будь-яке пошкодження або знищення автомобіля Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, його окремих частин чи додаткового обладнання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

31 березня 2015 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 на пр. Московський в районі будинку № 27 не вірно обрав безпечний боковий інтервал, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_4

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

В результаті ДТП автомобіль Mitsubishi отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобілю становить 75398 грн. 34 коп.

Згідно страхового акту від 10 квітня 2015 року, складеного ПАТ «СК «АХА Страхування» сума до виплати ОСОБА_4 складає 73896,42 грн., яка відповідно до платіжного доручення № 168740 від 15 квітня 2015 року виплачена ОСОБА_4 за відновлювальний ремонт автомобіля.

Страхове відшкодування в порядку регресу у сумі 50000 грн. підлягає сплаті ПрАТ «СК «АХА Страхування» страховою компанією ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», в якій застрахована цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2, що і було зроблено Страховою компанією.

Стягуючи з відповідача різниюя суми страхового відшкодування у розмірі 23896,42 грн. суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що ОСОБА_2, як володілець транспортного засобу, зобов'язаний відшкодувати шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши вимоги зазначених норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Посилання відповідача, що розрахунок страхового відшкодування, проведений позивачем, не відповідає дійсному розміру завданої шкоди - безпідставне.

ПрАТ «СК «АХА Страхування» за ремонт автомобілю ОСОБА_6 сплачено 73896,42 грн коп.; надано калькуляцію щодо проведення ремонту, рахунок-фактуру та платіжне доручення щодо сплати цих коштів.

Розмір визначено з оглядом транспортного засобу, безпосередньо зі страховою компанією.

Розмір страхового відшкодування визначений з урахуванням франшизи та вартості відновлювального ремонту застрахованого об'єкту та становить 73896,42 грн.

50000 грн. відшкодовано страховою компанією, тому з відповідача підлягає стягненню 23896 грн. 42 коп.

Посилання ОСОБА_2 на довідку про вартість матеріального збитку, складену суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 судовою колегією не приймається, оскільки цим висновком визначено найбільш вирогідну вартість матеріальних збитків. Тобто, дані відомості мають ймовірний характер, а тому не можуть бути використані для визначення суми відшкодування.

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - при складенні цієї довідки огляд автомобіля ОСОБА_4 не проводився, такі висновки складені на підстав довідок.

ОСОБА_3 не заперечує, що дана оцінка, складена ФОП ОСОБА_5, відрізняється від висновку страхової компанії тільки сумою, тобто, деякі запчастини зазначено дешевше.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2016 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С.Сащенко