Постанова № 76532560, 06.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 630/162/18 (категорія: інші)

Провадження № 22-ц/790/4277/18

06 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченко І.О.,

- Бурлака І.В.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 25 травня 2018 року (суддя - Малихін О.О.)

у цивільній справі (№ 630/162/18) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 326 210,22 грн., яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного сторонами 13.01.2016 року та нотаріально посвідченого договору позики.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 06.04.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5

Спір у передбачені законом строки судом не вирішено у звязку з оскарженням до апеляційного суду представником відповідача адвокатом ОСОБА_4 ухвали про відкриття провадження.

18.05.2018 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти заборони відчуження житлового будинку, належного відповідачу на прав власності, розташованого за адресою: Харківська область, м. Люботин, с.Коваленки, вул. Олімпійська (колишня вул. Ворошилова), буд. 4.

Обґрунтовуючи заяву, позивач вказував, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від повернення грошових коштів за договором позики, посилаючись на їх відсутність, хоча сам неодноразово виїжджала за кордон, а вданий час підшукує покупця на будинок, бажаючи її відчужити і таким чином істотно ускладнити, а то й зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 25 травня 2018 року заяву ОСОБА_5 задоволено.

Суд вирішив заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії по відчуженню житлового будинку загальною площею 41,70 кв.м, житловою площею 30,90 кв.м, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, сщ. Коваленки, вул. Олімпійська (колишня вул. Ворошилова), буд. 4 (реєстраційний № майна 5701812).

14 червня 2018 року Люботинським міським судом Харківської області постановлено заочне рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду від 25.05.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову, вваючи її незаконною та безпідставною, посилаючись на те, що відповідно до отриманим ним інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна будинок, на який суд накалав заборону відчуження, належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 11.07.2017 року. Отже, стверджує адвокат ОСОБА_7, суд накалав заборону відчуження на майно, яке вже не належало відповідачу.

В судовому засіданні апеляційного суду 23.08.2018 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав і просив її відхилити, посилаючись на те, що при вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд керувався Інформацією, отриманої ним 24.05.2018 року на запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, згідно якої саме відповідачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності вказаний в ухвалі суду від 25.05.2018 року житловий будинок.

Тобто, і інформація про належність будинку на праві власності саме відповідачу ОСОБА_3, якою керувався суд при вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, і інформація про належність вказаного в ухвалі суду від 25.05.2018 року будинку іншій особі, тобто ОСОБА_6, отримана з одного і того ж джерела, однак у різний час, на запити різних осіб, за різними критеріями пошуку, мають спільну адресу.

Крім того, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна будинок, на яку посилається апелянт, отримана ОСОБА_8 08.06.2018 року і мітить інформацію про житловий будинок по вул.Олімпійька 4 в сщ.Коваленки м.Люботин, який, на відміну від в вказаного в ухвалі суду будинку, має інші технічні характеристики, зокрема загальну площу 58,2 кв.м., житлову 30,8 кв.м., що може свідчити про різні обєкти та недостовірність інформації представника відповідача.

Вживаючи заходи з метою зясування причин суперечливості інформації щодо вказаного в ухвалі суду від 25.05.2018 року будинку та його дійсного власника, суд апеляційної інстанції, дотримуючись засад змагальності та диспозитивності, звернув увагу представників сторін на їх права та обовязки, в тому числі і щодо обовязку сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи, подання усіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховуючи докази.

Представник позивача послався на обмежиння у доступі до персональних даних відповідача та належного йому майна, на відсутність у нього та позивача правовстановлюючих документів на вказані в ухвалі суду та в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_4 житлових будинків і просив представника відповідача їх надати.

За клопотанням представника відповідача, який послався на відсутність у нього станом на 23.08.2018 року правовстановлюючих документів, апеляційним судом у розгляді справи оголошено перерву до 06.09.2018 року з метою надання часу представнику відповідача для отримання і надання апеляційному суду для для огляду в судовому засіданні оригіналів правовстановлюючих документів про право власності на житловий будинок, здійснювати відчуження якого суд заборонив відповідачу в ухвалі від 25.05.2018 року.

В судовому засіданні 06.09.2018 року представник відповідача адвокат ОСОБА_4 надав лише непосвідчену ксерокопію договору дарування житлового будинку по вул.Олімпійська 4 в сщ.Коваленки м.Люботин Харківської області від 11.07.2017 року і пояснив, що інших доказів він не має, що оригінал договору довіритель йому не побажав надавати, а також заявив, що зясовувати причину суперечливості в інформаційних довідках та усувати недоліки у наданих доказах і вирішувати справу є обовязком апеляційного суду, а наданих ним апеляційному суду доказів достатньо для цього і та для ухвалення судового рішення про задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача надану ксерокопію договору вважав неналежним доказом, посилався на відміннності, які маються в опису технічних характеристик житлових будинків, вказаних в ухвалі суду від 25.05.2018 року, отриманої судом 24.05.2018 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, порівняно з тими даними, які містяться в наданій апелянтом інформації, отриманої, начебто, з того ж самого джерела, та непосвідчениій ксерокопії договору.

Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність та обгрунтованість оскарженого представником відповідача судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 326210 грн., яка виникла у звязку з ухиленням ОСОБА_3 від виконання взятого за умовами нотаріально посвідченого договору позики зобовязання про повернення грошових коштів не пізніше 13.02.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що договір іпотеки чи інших угод з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_3 основного зобовязання за договором позики, не укладали.

Зважуючи на обгрунтованість доводів заявника щодо протидії відповідача у вирішенні спору та існуванні загрози створення нею ускладнень у виконанні рішення у разі задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовано і у відповідності до вимог ст.149 ЦПК України постановив 24.05.2018 року ухвалу про забезпечення позову, застосувавши співмірні із заявленими позивачем вимогами заходи у виді заборони відповідачу ОСОБА_3 вчиняти дії по відчуженню житлового будинку загальною площею 41,70 кв.м. житловою площею 30,90 кв.м., розташованого по вулиці Олімпійська 4 (колишня вул.Ворошилова) в сщ.Коваленки м.Люботин Харківської області, який належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності.

При здійсненні цієї процесуальної дії суддя перевірив відповідність доводів заяви позивача про належність будинку відповідачу, доказом чого є отримана ним на його запит від 24.05.2018 року Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, тобто відповідача ОСОБА_3 (а.с.68-69).

Колегія суддів погоджується з ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 24.05.2018 року, оскільки вона постановлена у відповідності із нормами закону, якими регулюється вирішення питання про забезпечення позову.

Представником відповідача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для скасування чи зміни оскарженого ним судового рішення.

Натомість аналіз перебігу вирішення спору в суді першої інстанції, невиконання представником відповідача процесуальних обовязків, передбачених частиною 3 статті 12, частиною 2 статті 43, ст.ст. 81, 178, 180, 191, 199 ЦПК України, а також подача представником відповідача скарг і заяв на ухвали суду, оскарження яких законом не передбачено і невчинення в той же час з метою захисту інтересів відповідача тих процесуальних дій, які передбачені процесуальним законом, свідчать про ознаки недобросовісного здійснення ним процесуальних прав з метою створення ускладнень у вирішенні судом справи по суті спору.

Так, представник відповідача, достеменно знаючи про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, зважуючи на подання ним 03.05.2018 року апеляційної скарги на ухвалу суду від 06.04.2018 року про відкриття провадження, так і не подав у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позов з обгрунтуванням своїх доводів, не надав докази з метою спростовуання доводів позивача у повному обсязі чи в певній його частині, не звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Апеляційний суд відхиляє доводи представника відповідача про незаконність постановлених судом першої інстанції ухвали від 06.04.2018 року та заочного рішення від 14.06.2018 року, яким суд задовольнив позов ОСОБА_5, оскільки ці доводи не повязані з вирішенням питання про законність та обгрунтованість ухвали суду від 24.05.2018 року.

Зазначені судові рішення від 06.04.2018р. та від 14.06.2018р. у передбаченому законом порядку не змінені, не скасовані, а їх перегляд та оцінка на предмет законності та обгрунтованості згідно із вимогами закону не може здійснюватися в межах даного апеляційного провадження, під час здійснення якого, згідно ст.367 ЦПК України, переглядається лише ухвала суду від 24.05.2018 року про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про залишення без змін ухвали суду від 24.05.2018 року та про залишення без задоволення апеляційної скарги представника відповідача, колегія суддів також враховує і ту обставину, що вжиття заходів забезпечення позову є процесуальною дією суду, яку він, згідно вимог частини 2 статті 149 і частини 2 статті 153 ЦПК України, має вчинити оперативно, в двохденний строк з моменту отримання заяви, з метою забезпечення виконання майбутнього рішення суду та ефективного захисту законних прав та інтересів особи, яка звернулася за їх захистом до суду.

Доводи апеляційної скарги та матеріали справи не містять даних, які б свідчили про постановлення судом 24.05.2018 року ухвали про забезпечення позову без дотримання вимог ст.ст.149-153 ЦПК України.

Обставини справи свідчать про недобросовісне здійснення процесуальних прав представником відповідача та високу ймовірність створення відповідачем ускладнень у виконанні рішення суду.

За таких обставин прийняття рішення про сксування ухвали суду про забезпечення позову з огляду лише на надані представником відповідача сумнівного походження інформацію з реєстрів та ксерокопії договору дарування не буде відповідати завданню та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і меті ефективного захисту порушених прав позикодавця.

Разом з тим, відповідач та інші учасники справи не позбавлені права звертатися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у порядку та на підставах, передбачених ст.158 ЦПК України, в ході розгляду якої доводи наявність передбачених законом підстав для скасування вжитих ухвалою суду від 24.05.2018 року заходів забезпечення позову шляхом надання належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які така посилаються як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

І.В.Бурлака