Рішення № 76532534, 12.09.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

12.09.2018

№ 637/228/18

№ 2/637/133/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2018 року с.м.т. Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Островської Н.І.,

за участю секретаря Бутрик Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с.м.т. Шевченкове Шевченківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року позивач, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором.

Як підставу позову зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 17.06.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. В порушення умов договору та вимог закону відповідач зобов’язання належним чином не виконала, в зв’язку з чим станом на 31.12.2017 року має заборгованість у розмірі 17 341,88 гривень, яка складається з наступного: 1 299,12 гривень – заборгованість за кредитом; 14 740,77 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 801,99 – штраф (процентна складова). Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за договором від 17.06.2014 року у розмірі 17 341,88 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів, позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, згідно якому позов не визнала, пославшись на наступне.

За укладеним 17.06.2014 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договом вона сплачувала платежі і проценти Банку, кредит сплатила повністю, проте зі спливом часу підтверджуючі документи не зберіглися. Останній платіж здійснювала у липні 2014 року згідно розрахунку наданого Банком. Вважала, що заборгованість по кредиту сплачена, так як Банк з 2014 року не мав до неї ніяких претензій. Згідно розрахунку заборгованості по договору вона сплачувала кредит окремими платежами, останній раз 02.07.2014 року. До суду за захистом порушеного права ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише 12.02.2018 року. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж відповідач здійснила 02.07.2014 року. В подальшому, починаючи з липня 2014 року, відповідач будь-яке погашення коштів не здійснювала, вважаючи кредит погашеним. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст. 259 ЦК України, а оскільки Умови та Правила надання банківських послуг відповідачем не підписані і Банк не довів укладення між сторонами договору, який би автоматично здійснював пролонгацію, застосуванню підлягає загальний трирічний строк позовної давності, передбачений законом.. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотриманням боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Вважає, що Банк навмисно затягував зі зверненням до суду, нараховуючи відповідачу проценти та комісію. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності.

Представником позивача надано відповідь на відзив, де зазначено, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п. 2.1.1.2.11 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем вказаного на картці. За таким договором перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Згідно довідці про видачу кредитних карт ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору від 17.06.2014 року отримала картку № 5168755373076260, яка мала термін дії до останнього дня 10.2017 року. Таким чином, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), тобто з 31.10.2017 року. Вважають, що Банком подано позовну заяву до суду 19.02.2018 року, тобто в межах строку позовної давності.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, з’ясувавши позиції сторін та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з’ясувавши всі обставини справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до укладеного договору б/н від 17.06.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7-31).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с. 6).

При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якій договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови нарахування відсотків за користування кредитом та можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору передбачені п.п. 1.1.3.2.3, 1.1.3.1.9, 1.1.2.3, 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Згідно п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг Позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором, а у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні Позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Встановлено, що останній платіж за умовами договору ОСОБА_2 здійснено 2 липня 2014 року.

Відповідно до розрахунку, наданого банком, станом на 31.12.2017 року заборгованість ОСОБА_2 становила 17 341,88 гривень, з яких: 1 299,12 гривень – заборгованість за кредитом; 14 740,77 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 801,99 – штраф (процентна складова) (а.с. 5).

Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 56).

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частинипершої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з огляду на наявність порушення позичальником умов кредитного договору, то позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за цим договором є доведеним.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частиначетверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, як і деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником щомісячними платежами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Установивши, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості за договором від 17 червня 2014 року позичальником було внесено у липні 2014 року, а з позовом до суду банк звернувся у лютому 2018 року, суд вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Неможливість стягнення процентів за користування кредитом та штрафних санкцій поза межами позовної давності узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати з відповідача на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11-13, 78, 79, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, 352, 354, 355, п. 9, п. 15, п.п. 15.5 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 617, 623, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України ,-

у х в а л и в :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Копію рішення направити позивачу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Шевченківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

Суддя

ОСОБА_4