Рішення № 76532489, 14.08.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7411/17

№ провадження 2/646/357/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.18 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова Харківської області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Костіні О.Б.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «КРЕДІ ОСОБА_3» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ ОСОБА_3» про захист прав споживачів.

Ухвалою судді від 30.10.2017 відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

13.09.2017 позивач звернувся до третього відділення ПАТ «»КРЕДІ ОСОБА_3» у м. Харкові по Павлівському майдану, б. 2 з проханням відкрити поточний рахунок у євро, але отримав відмову від відповідача, оскільки в його паспорті відсутній штамп реєстрації місця проживання, хоча ним був наданий паспорт та довідка коду РНОКПП, які безпомилково ідентифікують та верифікують громадянина. В цей же день, позивач надана відповідачу скарга, в якій він просив визнати його право на відкриття рахунку без штампу реєстрації місця проживання та не порушувати його право споживача на отримання банківської послуги.

Відповідач 25.10.2017 надав відповідь № 12407/3545 від 13.10.2017, в якій зазначалось про обов’язкову необхідність наявності штампу реєстрації місця проживання у паспорті для ідентифікації особи з метою відкриття рахунку.

З даною відмовою відповідача позивач не погоджується та вважає, що порушено його право на відкриття поточного рахунку. В обґрунтування зазначеного, позивач вказує, що відповідачем не було проведено опитування щодо частоти зміни місця проживання, крім того він має у власності дві квартири, у який почергово проживає без реєстрації місця проживання.

Крім того, позивач зазначає, що протиправними діями відповідача, йому завдана моральна шкода.

27.11.2017 представником відповідача ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» ОСОБА_2 подано заперечення на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до п. 2.1. ОСОБА_4 про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах банки зобов’язані на підставі офіційних документів або засвідчених їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів – власників рахунків у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних, злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення та нормативно-правовими актами Національного банку України з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається тільки після його ідентифікації та верифікації.

Згідно ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі неподання клієнтом необхідних документів і відомостей, які витребовує банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або умисного надання клієнтом неправдивих відомостей про себе, рахунок йому не відкривається.

Оскільки позивачем не надано банку відомостей про його місце проживання, представником Банку відмовлено у відкритті поточного рахунку.

03.01.2018 позивачем до суду подані доповнення до позовної заяви, в яких зазначається про додаткові витрати на лікування та завдання шкоди на придбання ліків та зазначено про відкриття рахунку в банку, без надання документів, що підтверджують місце проживання. Також надані доповнення 15.03.2018, в яких позивач просить застосувати певні норми процесуального законодавства, у зв’язку зі вступом в дію нової редакції ЦПК України від 2017 року.

15.03.2018 представником відповідача надано додаткові пояснення на позовну заяву, в яких представник посилався на вимоги п. 2.3 ОСОБА_4 № 492, в якій визначено, що уповноважений представник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію клієнта під час укладення з клієнтом договору банківського вкладу або договору банківського рахунку в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку. Так відповідно до Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», затвердженої Розпорядженням Правління № 2487 від 30.08.2017 та діючої на момент звернення позивача до банку, особистими документами Клієнта, за допомогою яких можна ідентифікувати Клієнта як фізичну особу та/або які є обов’язковими для згідно внутрішньої політики банку, зокрема ,для відкриття рахунку, є: паспортний документ, який містить відмітку про реєстрацію місця проживання. Вважала безпідставними і позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Поняття «місце проживання» фізичної особи законодавець визначив у ст. 29 ЦК України. Однак слід звернути увагу на те, що місце проживання, яким оперує законодавець у зазначеній статті ЦК України, можна вважати певним чином місцем проживання у приватноправовому розумінні. Стаття 29 ЦК України закріплює норму, відповідно до якої фізична особа може мати декілька місць проживання. Однак ця норма повинна поширюватись виключно на місце проживання в розумінні цієї статті, і аж ніяк не на місце проживання фізичної особи з урахуванням положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання», оскільки відповідно до нього, фізична особа може мати лише одне місце проживання, за яким вона повинна бути зареєстрована.

Банківська установа при здійсненні своєї діяльності керується, крім іншого, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Статтею 6 Закону України від 11 грудня 2003 № 1382-IV визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Таким чином, обов’язок громадянина України, а також іноземця чи особи без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні зареєструвати своє місце проживання є безумовним.

Право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати, чітко розмежовується з її обов’язком зареєструвати місце проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Позивач може проживати у власних жилих приміщеннях, орендованих, наданих безоплатно, або за згодою інших власників житлових приміщень.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти) врегульовані ОСОБА_4 про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492 (ОСОБА_4 № 492).

Відповідно до пункту 2.1. ОСОБА_4 № 492 банки зобов’язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків / представників власників рахунків / осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації банком.

Крім того, відповідно до статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пункту 2 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон), пункту 2.3. ОСОБА_4 № 492, банки, як суб’єкти первинного фінансового моніторингу, зобов’язані здійснювати ідентифікацію, верифікацію та вивчення клієнтів в порядку передбаченому законодавством України.

Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України № 1702-VII від 14.10.2014 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (пункт 2.3. ОСОБА_4 № 492).

Відповідно до статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 р. N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" документом, до якого вносяться відомості про місце проживання є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Крім того, пунктом 2.3. ОСОБА_4 № 492 визначено, що уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію та верифікацію клієнта під час укладення з клієнтом договору банківського вкладу або договору банківського рахунку в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до Програми ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», затвердженої Розпорядженням Правління № 2487 від 30.08.2017 та діючої на момент звернення позивача до банку, особистими документами Клієнта, за допомогою яких можна ідентифікувати Клієнта як фізичну особу та/або які є обов’язковими для згідно внутрішньої політики банку, зокрема, для відкриття рахунку, є: паспортний документ, який містить відмітку про реєстрацію місця проживання.

Таким чином, позивачу відмовлено у відкритті рахунку в іноземній валюті з підстав визначених діючим законодавством України, що регулює порядок ідентифікації та верифікації банком клієнтів фізичних осіб, та у порядку визначеному внутрішніми положеннями ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3».

За встановлених обставин, позивачем не доведено позбавлення його ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» права на надання банківської послуги – відкриття поточного рахунку, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тому, з урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» в частині визнання дій протиправними слід відмовити.

Позивачем заявлені і вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 90 000 грн.

При з’ясуванні фактів, з якими закон пов’язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов’язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв’язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв’язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазначивши моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Відповідно до роз’яснень, даних в п. 5 цієї постанови обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Враховуючи роз’яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв’язку з пошкодженням автомобіля та необхідністю проведення ремонту, тривалістю ремонту, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.

Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 00 грн. є похідними від вирішення спору про визнання дій протиправними,тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 10-13, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ ОСОБА_3» про захист прав споживачів відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 серпня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, адреса: 6101, АДРЕСА_1.

Відповідач: публічне акціонерне товариство «КРЕДІ ОСОБА_3», адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, будинок № 42/4.

Суддя: В.А. Єжов