Рішення № 7653191, 21.01.2010, Жданівський міський суд Донецької області

Справа № 2- 10 /2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2010 року Жданівський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Бузанова П.М.

при секретарі Широкової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Ландора» м. Донецька про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації з зв’язку з затримкою заробітною плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги при звільненні у розмірі трьохмісячного середнього заробітку, грошової компенсації за 16 днів щорічної відпустки, індексації грошової доходу за весь період затримки розрахунку, дорожньо-транспортних витрат, моральної шкоди, та визнання незаконним наказу № 44 від 12.06.2008 року про звільнення її на підставі ст.. 38 КЗпП України та зобов’язання відповідача внести до її трудової книжки данні «Звільнена за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України 12.06.2008 року»,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Жданівського міського суду з позовною заявою до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Ландора» м. Донецька про стягнення заборгованості по заробітній платі 6878 грн. 54 коп., компенсації з зв’язку з затримкою заробітною плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 24 300 грн., вихідної допомоги при звільненні у розмірі трьохмісячного середнього заробітку у розмірі 3840 грн., грошової компенсації за 16 днів щорічної відпустки у розмірі 591 грн. 68 коп., індексації грошової доходу за весь період затримки розрахунку, дорожньо-транспортні витрати у розмірі 33,97 грн., моральної шкоди у розмірі 15 000 грн., та визнання незаконним наказу № 44 від 12.06.2008 року про звільнення її на підставі ст.. 38 КЗпП України та зобов’язання відповідача внести до її трудової книжки данні «Звільнена за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України 12.06.2008 року».

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та відмовилась від позову в частині стягнення індексації, компенсації грошового доходу за весь період затримки розрахунку та дорожньо-транспортних витрат у розмірі 33,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог послалась на ті обставини, що у період з 23.10.2007 року по 12.06.2008 року працювала у відповідача в якості начальника відділу кадрів За період з 01.12.2007 року по 12.06.2008 року їй не була виплачена заробітна плата, вихідна допомога в зв’язку з її звільненням за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Трудова книжка їй видана не була, запис про звільнення її по ч.3 ст. 38 КЗпП України в неї не зроблена, а звільнена вона за ст. 38 КЗпП України, тому їй не нараховані трьохмісячний заробіток при звільненні, недоплачена компенсація за 16 днів щорічної відпустки. Не законними діями, якими їй причинена моральна шкода, яка виразилась в тому що вона з моменту звільнення та по даний час не може працевлаштуватись, вести нормальний спосіб життя, забезпечувати себе продуктами харчування, медичними препаратами, належно сплачувати комунальні послуги, що привело її до значних моральних страждань розмір яких вона оцінює 15 000 грн.

Перевіркою Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області встановлено, що заробітна плата їй виплачувалась видатковими касовими ордерами. Оригіналів документів, підтверджуючих отримання нею грошей відповідач не представив, як і заяви з вимогою про звільнення на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Вона ніколи не бачила додаткових касових ордерів та платіжних відомостей на виплату її заробітної плати за період роботи з 01.12.2007 року по день звільнення 12.06.2008 року та власноручно у них не підписувалась.

Відповідач у судове засідання не одноразово не з’являвся, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не явки суду не повідомляв. Ніяких документів витребуваних судом, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог позивачки до суду не представив.

Позивачка не заперечує проти слухання справи у відсутність відповідача, а тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що підтверджено і перевіркою Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області, той факт, що Наказом № 81 від 23.10.2007 року ОСОБА_1 була призначена на посаду начальника відділу кадрів ТОВ «Ландора» м. Донецька.

Відповідно до табелів обліку робочого часу за жовтень 2007 - червень 2008 року ОСОБА_1 працювала п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями: субота, неділя.

Згідно штатного розпису заробітна плата її складає щомісячно 1200 гривень (а.с. 21).

Наказом № 44 від 12.06.2008 року її звільнено з 12.06.2008 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку (16 календарних днів), з наказом її не ознайомлено. В Наказі зазначено, що підставою для звільнення є її заява від 12.06.2008 року, однак в ході перевірки дана заява не надана. В її трудову книжку серії АХ № 805505 запис про звільнення не зроблено, що свідчить про факт порушення ст. 47 КЗпП України, а саме трудову книжку в день звільнення не видано.

З матеріалів справи вбачається ОСОБА_1 зверталась до відповідача з заявою про звільнення її на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією її заяви (а.с. ), але звільнена вона на підставі ст. 38 КЗпП України. Після звільненні в трудовій книжці зроблений запис про звільнення відповідно ст. 38 КЗпП Україна, а відповідно заяви повинна бути проведена запис: «Звільнена за власним бажанням» на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України 12 червня 2008 року.

За грудень 2007 року та по червень 2008 року їй була нарахована заробітна плата та яка начебто виплачена у розмірі 6878,54 грн. При цьому письмового підтвердження отримання нею розрахункового листка при виплаті заробітної плати ні в ході перевірки, не до суду не надано.

Письмового підтвердження отримання ОСОБА_1 розрахункового листка при виплаті заробітної плати суду не надано та такого факту не встановлено.

При звільненні ОСОБА_1В, нараховано 25.07.2008 року (ВКО №60 від .2008 р.) грошову компенсацію за 16 днів щорічної відпустки у розмірі 591,68 гри. (нараховано) відповідно до вимог ч.1 ст. 83 КЗпП України, яка нею отримана не була.

Дана сума компенсації позивачем не оспорюється.

Доказами виплати заробітної плати є оригінали платіжних відомостей або розрахункові касові ордера. Наявність яких в ході перевірки належними органами та в суді не встановлено.

Таким чином, судом достовірно встановлено факт не виплати заробітної плати позивачці в порушенні ст. 115 КЗпП України та повний розрахунок з позивачем не проведений по теперішній час, в порушення ст.. 116 КЗпП України.

Середній денний заробіток позивачки обчислений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року зі змінами та доповненнями від 30.07.1999 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» складає 60 грн. із розрахунку: (квітень 1200 / 21 роб. днів)+ (травень 1200 / 19 роб. днів) = 2400 грн. / 40 роб. днів = 60 грн.

На час розгляду справи в суді кількість робочих днів складає 407, тому середній заробіток з затримкою перерахунку при звільненні складає 24420 грн. із розрахунку: 407 роб. днів х 60 грн. = 24420 грн.

Вказана сума і підлягає стягненню з відповідача в силу ст. 117 КЗпП України, так як за його виною не проведений розрахунок з позивачем в день його звільнення.

Як вбачається з довідки позивача та не оспарюється відповідачем розмір компенсації за щорічну відпустку складає 591 грн. 68 коп.

Розмір вихідної допомоги розрахований відповідно Постанови Кабінету Міністрів № 185 від 24.02.1997 року складає 3600 грн., із розрахунку: 1200 грн. х 7 = 8400 грн. /7= 1200 грн. х 3 = 3600 грн.

Судом встановлено, що дійсно діями та бездіяльністю відповідача позивачці причинена моральна шкода у зв’язку з чим вона з моменту звільнення та по даний час не може працевлаштуватись у зв’язку з несвоєчасним отриманням трудової книжки та не внесення до неї належних відомостей, вести нормальний спосіб життя, забезпечувати себе продуктами харчування, медичними препаратами, належно сплачувати комунальні послуги. Однак вказаний нею розмір значно завищений, а тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.5, 6, 10, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 115,116,117, 47, 83 ч.1 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, з змінами та доповненнями від 30.07.1999 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», Закону України «Про оплату праці», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Ландора», розташоване у м. Донецьку по вул. Сабінова, 151 р/р 244659605646, ОКПО 24465962, у ДРУ КБ «Приват Банк», МФО 335496, на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період невиплати заробітної плати з грудня 2007 року по 12 червня 2008 року, у розмірі 6878 грн. 54 коп. (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 54 коп.); середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 24420 грн.(двадцять чотири тисячі чотириста двадцять гривень); вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 3600 грн. (три тисячі шістсот гривень); грошову компенсацію за 16 днів щорічної відпустки у розмірі 591 грн. 68 коп. (п’ятсот дев’яносто одна гривня 68 коп.); моральну шкоду у розмір 2 500 грн. (дві тисячі п’ятсот гривень).

Стягнути з Товариства з Обмеженою відповідальністю «Ландора», розташоване у м. Донецьку по вул. Сабінова, 151 р/р 244659605646, ОКПО 24465962, у ДРУ КБ «Приват Банк», МФО 335496,на користь держави судовий збір у розмірі 379,90 грн. (триста сімдесят дев’ять гривень 90 копійок).

Зобов’язати Товариство з Обмеженою відповідальністю «Ландора» м. Донецьк внести до трудової книжки ОСОБА_1 наступні дані «…звільнена за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України 12 червня 2008 року».

В частині стягнення заробітної плати за грудень 2007 року рішення підлягає негайному виконанню.

Стягнуті суми вказані без стягнення обов’язкових платежів.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом 10 днів з дня отримання рішення, та скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: