Ухвала суду № 76528675, 11.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2018 Справа №607/6691/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Братасюка В.М., секретаря судового засідання Т.І. Созанської

позивача ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ,-

В С Т А Н О В И В:

В проваджені суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває на розгляді позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0, 0201 га за адресою м. Тернопіль вул. 15 квітня, на яку позивачу встановлено особистий строковий сервітут для розміщення та обслуговування тимчасової споруди згідно Договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 19.07.2016 року, укладеного з територіальною громадою м. Тернополя в особі Тернопільської міської ради шляхом зобов’язання ОСОБА_4 прибрати транспортний засіб Форд Транзит D д.н.з. НОМЕР_1 ідентифікаційний номер АПТЕКА, та ОСОБА_6 прибрати транспортний засіб Шкода Суперб д.н.з. НОМЕР_2 із вказаної території.

На адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_4 про закриття провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Клопотання про закриття провадження мотивоване тією обставиною, що і позивач і відповідачі у справі є ФОП, що стверджується наданими заявником ОСОБА_7 з ЄДРЮОФОПтаГФ , й спір, на думку, заявника, є господарського характеру.

Вирішуючи клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з даним позовом, проте в порядку цивільного судочинства) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК України (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ГПК та ЦПК України викладено в новій редакції.

ГПК України в редакції, чинній на час розгляду даної справи, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта.

Згідно із частинами першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

В силу приписів ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Іншим, передбаченим законом способом є припинення дії, яка порушує право (п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, , підлягають розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства.

Новим ГПК впроваджуються нові правила юрисдикції, змінено підхід до визначення юрисдикції, а саме, юрисдикція розмежовується передусім в залежності від предмету, а не тільки суб'єктного складу сторін спору.

Відтак для вирішення питання чи підлягає до розгляду спір в порядку не цивільного, а господарського судочинства Суду слід надати відповідь чи відносини сторін спору мають господарський характер.

Принцип правової визначеності є найважливішим для забезпечення верховенства права та довіри до судової системи. Особливо важливо, щоб чіткими і прозорими були правила розмежування юрисдикцій різних гілок судової системи. Адже саме від цих правил залежить доступність правосуддя, сталість та однорідність судової практики, стабільність регулювання суспільних відносин у державі. Тому питання розмежування юрисдикцій носить ключовий характер для утвердження України як правової держави.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0, 0201 га за адресою м. Тернопіль вул. 15 квітня, на яку позивачу встановлено особистий строковий сервітут для розміщення та обслуговування тимчасової споруди згідно Договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 19.07.2016 року, укладеного з територіальною громадою м. Тернополя в особі Тернопільської міської ради шляхом зобов’язання ОСОБА_4 прибрати транспортний засіб Форд Транзит D д.н.з. НОМЕР_1 ідентифікаційний номер АПТЕКА, та ОСОБА_6 прибрати транспортний засіб Шкода Суперб д.н.з. НОМЕР_2 із вказаної території.

Передбачається, що на зазначеній земельній ділянці буде розміщуватися тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності площею 0, 0201 га.

Клопотання про закриття провадження мотивоване тією обставиною, що і позивач і відповідачі у справі є ФОП, що стверджується наданими заявником ОСОБА_7 з ЄДРЮОФОПтаГФ , й спір, на думку, заявника, є господарського характеру.

Зазначаючи у заперечені на позов про наявність в його власності суміжної земельної ділянки, заявник ОСОБА_4 у клопотанні про закриття провадження у справі жодним чином не мотивує в чому саме полягає господарський характер (його ознаки) відносин сторін спору.

Змістом ОСОБА_7 з ЄДРЮОФОПтаГФ стверджується виключно інформація щодо прізвища, імені та по батькові ФОП, його місця проживання, видів діяльності, дати, номера запису про проведення державної реєстрації, відомостей, отриманих в порядку обміну інформацією з відомчих реєстрів державних органів, інших даних, що стосуються статусу фізичної особи як СПД.

Проте сам по собі факт наявності у відповідачів спеціального статусу СПД, не свідчить що між сторонами спору виникли господарські відносини, тобто суспільні відносини, що складаються навколо саме господарської діяльності відповідачів. (виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання).

Навпаки, на думку Суду має місце класичний цивільний негаторний позов, заявлений володільцем до приватних осіб про зобов’язання останніх прибрати належні їм на праві власності транспорті засоби, котрі, на думку позивача, без законних підстав перебувають на земельній ділянці, переданій йому у користування.

З огляду на наведене, керуючись ст. 255, 353 ЦПК, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.1 ст. 255 ЦПК України – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_8